Корпоративне право: актуальна судова практика

2021-03-24

ХАРКІВ — 24 березня 2021 року. Вже понад рік триває карантин, суди працюють з відповідними обмеженнями. Втім судова практика не зупиняється, встановлюючи певні правила застосування норм корпоративного права. Позиції Касаційного суду відповідають на питання, що досі залишалися спірними.

За рік карантину Верховний Суд виніс чимало рішень щодо норм, які регулюють корпоративні правовідносини, відтак пропонуємо сфокусуватися на окремих із них. Допоможе з цим Олексій Зайцев, член Ради Відділення АПУ в Харківській області, партнер АО «Кролевецький та партнери». 

Правочин з відчуження майна ТОВ не порушує корпоративних прав учасників цього ТОВ і не може бути визнаний недійсним з цих підстав.

На сьогодні така позиція ВС є усталеною. Відчуження майна товариства може порушувати права самого ТОВ, але не корпоративні права його учасників. Недоведеність порушення права учасника при укладенні товариством договору купівлі-продажу з третьою особою є підставою для відмови такому учаснику у позові про визнання договору недійсним.

Постанова КГС ВС від 19.11.2020 у справі № 904/3282/16 це ще раз підкреслює.

Належним способом захисту права учасника юридичної особи може бути подання ним позову в інтересах юридичної особи до її посадової особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи на підставі п. 12 ч. 1 ст. 20 і 54 Господарського процесуального кодексу України.

ВП ВС же неодноразово висловлювала зазначені вище висновки у справах з подібними правовідносинами (про визнання недійсними договорів, укладених товариством, які оспорює учасник такого товариства (не сторона спірного правочину), обґрунтовуючи при цьому позов порушенням його корпоративних прав), зокрема, у постановах від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.

Чи може учасник ТОВ позиватися до суду в інтересах товариства?

В продовження зазначених вище висновків треба також врахувати позицію КГС ВС, викладену в постанові від 8 вересня 2020 року у справі № 910/17599/19:

Положеннями чинного законодавства не передбачено звернення учасника юридичної особи до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів цієї особи поза відносинами представництва, окрім позовів про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.

Така позиція відповідає також висновкам, зробленим ВС у постановах від 22.05.2020 у справі № 910/17602/19 та від 28.02.2019 у справі №904/4669/18.

Як захистити своє право на частку в ТОВ, набуту за відповідним правочином?

Постановою КГС ВС від 04.08.2020 у справі № 910/10764/19 хоча й залишено в силі рішення суду апеляційної інстанції, яким у позові відмовлено повністю, однак визначені належні способи захисту у такій категорії спорів.

Позивач просив суд встановити факт набуття ним частки у статутному капіталі товариства на підставі договору дарування. Втім така вимога судом визначена як неналежний спосіб захисту порушеного права та виходить за межі компетенції господарського суду.

Належним способом захисту у випадку, якщо особа прагне відновити становище, що існувало до порушення її прав, зокрема щодо відновлення складу учасників, буде позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «Д» п. 3 ч. 5 ст. 17 цього Закону). Вимога про визнання у позивача наявності прав учасника товариства з обмеженою відповідальністю не відповідає належним та ефективним способам захисту.

Відсутність кворуму — безумовна підстава визнання недійсним рішення зборів учасників.

Про це у своїй постанові від 03.11.2020 у справі № 916/3133/17 зазначив КГС ВС. Суть спору полягала у визнанні недійсним рішення загальних зборів ТОВ, яке було ухвалено за відсутності кворуму, передбаченого статутом товариства та ЗУ «Про господарські товариства».

Позиція Верховного Суду з цього питання є однозначною у випадку, якщо правовідносини виникли ще на момент чинності вказаного Закону. Але нині вже досить давно діє ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (Закон про ТОВ), який не містить положень про кворум. Однак багато товариств ще мають такі положення в статутах, та чи мають вони застосовуватися?

Верховний Суд дещо врегулював таку ситуацію раніше, вказавши, що кворум учасників на загальних зборах у статуті товариства цілком відповідає вимогам Закону про ТОВ.

У постанові від 18.06.2020 у справі № 922/298/19 ВС погодився із висновками апеляційного суду:

— Закон про ТОВ, не встановлюючи власні вимоги щодо умов правочинності зборів, не тільки не містить заборони визначати статутом кворум, необхідний для повноважності зборів, але й в ч. 1 ст. 33 передбачає можливість регламентації порядку проведення зборів як цим Законом, так і статутом;

— положення ч. ч. 2-5 ст. 34 Закону про ТОВ, що встановлюють вимоги до кількості голосів від загальної кількості голосів всіх учасників товариства, необхідної для прийняття рішення з певних питань, які за Законом вимагають одностайності та забороняють встановлення іншого щодо таких питань у статуті, фактично опосередковано вказують і на вимоги щодо повноважності зборів, які розглядатимуть такі питання.

Отже, наразі правова позиція ВС вбачає законність положень статуту товариства про мінімальну кількість присутніх учасників на загальних зборах товариства (кворум) для їх повноважності, тобто такі положення цілком відповідають Закону про ТОВ. А відсутність такого кворуму може стати підставою для визнання недійсним ухваленого загальними зборами рішення.

Чи є корпоративним спір про поновлення на роботі посадової особи, яка не є керівником?

Відповідь на це питання вкотре надала ВП ВС у своїй постанові від 23.02.2021 у справі № 753/17776/19.

Суть спору полягала у поновленні на роботі «директора фінансового» товариства з обмеженою відповідальністю, якого було призначено та потім звільнено загальними зборами учасників. Директор фінансовий не є керівником цього ТОВ, але фактично входить до складу його виконавчого органу. Касаційний суд вирішував питання предметної юрисдикції цього спору, адже ухвалою місцевого суду загальної юрисдикції, залишеною в силі апеляційним судом, провадження у справі було закрито.

Позиція Великої Палати однозначна — це корпоративний спір. А можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах Кодексу законів про працю України, а у ст. 99 Цивільного кодексу України, тобто не є предметом регулювання трудового права. Головним у цьому питанні є відповідність порядку прийняття рішення зборами учасників або іншим уповноваженим на те органом. 

Чи може акціонер вимагати проведення аудиту товариства за період, що передував набуттю ним акцій?

Висновок з цього питання викладений КГС ВС у постанові від 30.07.2020 у справі № 924/1237/19.

Позивач по цій справі просив суд зобов’язати товариство забезпечити проведення аудиту на його вимогу як акціонера цього товариства. При цьому ставилося питання проведення аудиту за період, що передував набуттю статусу акціонера.

Позов було задоволено лише в частині забезпечення аудиту за період, коли позивач вже був акціонером.

Право вимагати проведення аудиторської перевірки діяльності акціонерного товариства, яке є корпоративним правом, пов’язаним з діяльністю й управлінням справами товариства, виникає в акціонера з моменту набуття ним права власності на акції АТ, оскільки саме з цього моменту особа стає носієм корпоративних прав. Відмова товариства в задоволенні вимоги про проведення аудиту за період, коли позивач не був акціонером, відповідно не може порушувати його корпоративних прав як акціонера.

Такий висновок, безумовно, може стосуватися й учасників ТОВ у питаннях проведення аудиту за період, що передував набуттю частки у статутному капіталі.

Чи може Закон про ТОВ бути застосований до інших форм юридичних осіб?

Окремої уваги заслуговує позиція ВП ВС щодо можливості застосування положень Закону про ТОВ та ЗУ «Про господарські товариства» до правовідносин, що виникли у зв’язку зі спадкуванням прав засновника селянського (фермерського) господарства. Про це йдеться у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц.

Велика Палата у цій справі дійшла до висновку, що у випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена). 

За наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником, членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі.

У постанові від 21 січня 2020 року у справі N 908/2606/18 ВП ВС уже визначила можливість застосування до правовідносин, які виникають у зв’язку з діяльністю фермерських господарств, приписів законодавства, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю у випадку, якщо спірні правовідносини не врегульовані статутом або Законом України «Про фермерське господарство».

Нагадаю також, що раніше ВС робив висновок про те, що до правовідносин, що виникають у діяльності корпоративних підприємств (йшлося про приватне підприємство), за аналогією можуть застосуватися положення Закону про ТОВ, але за умови, якщо ці правовідносини не врегульовані установчими документами підприємства (постанова від 13.11.2019 у справі №904/242/19).

Щодо врегулювання діяльності приватних підприємств слід також стежити за справою № 916/2813/18.

Суть спору полягає у визнанні недійсним договору дарування частки в статутному капіталі приватного підприємства, який було укладено без згоди чоловіка засновниці цього підприємства. Головний аргумент — чоловік не уповноважував дружину на укладання цього договору, не надавав згоди. На думку позивача (чоловіка), частка у статутному капіталі ПП є спільною сумісною власністю подружжя.

На підтвердження значущості ВП ВС зазначає, що справа № 916/2813/18 містить виключні правові проблеми, які стосуються правової природи приватного підприємства, визначення правового режиму його майна, зокрема щодо розпорядження учасником підприємства часткою у його статутному капіталі, вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, тому приймає справу для розгляду.

Замість висновку

Звичайно, ще можна проаналізувати принаймні стільки ж рішень ВС за рік карантину, і це все одно не відповість на багато суперечливих питань у сфері корпоративного права. 

Втім варто зазначити, що корпоративне право в Україні стрімко розвивається, а тому й судова практика у корпоративних правовідносинах не стоїть на місці. Вбачається стабільний позитивний розвиток та сталість окремих позицій ВС у цій галузі.

 

За бажанням, благодійний внесок можна зробити за посиланням.

НАГАДАТИ ПАРОЛЬ