КИЇВ — 12 лютого 2021 року. В житті будь-якої людини може настати момент, який змусить її звернутися до процедури реструктуризації кредиту. Обізнаний — значить озброєний, тому ми пропонуємо розібратися в нагальних її нюансах. Екскурсію полем для компромісу між позичальником і банком провів Юліан Хорунжий, член Правління Асоціації правників України, старший партнер Ario Law Firm, один із розробників Кодексу України з процедур банкрутства.

Спеціально для The Page.

На шляху до реструктуризації: як правильно вести перемовини з банком?

Якщо хтось вважає, що банки отримують задоволення від роботи з проблемними позичальниками, зокрема у розрізі звернення стягнення на предмет іпотеки, то це далеко не так.

Також банки однозначно не отримують задоволення від втрати свого майна (виданого кредиту).

Саме в цих межах й лежить поле для компромісу між позичальником та банком. Річ у тім, що задоволення від стягнення відсутні через тривалість процесу, вартість, ресурси тощо, однак якщо спільної мови не буде знайдено, фінустанові доведеться йти до кінця.

Наступним фактором, що впливає на реструктуризацію, є те, що, як правило, у кожного банку є затверджена програма реструктуризації. А отже, конкретний менеджер банку, який веде того чи іншого позичальника, як правило, обмежений такими програмами реструктуризації, за межі яких він вийти не може. 

Важливим у підготовці стратегії переговорів з банком має бути і чітке розуміння позичальником об’єктивної інформації щодо власного боргу та реальних перспектив його стягнення банком. З одного боку, що трапляється досить часто, банки свідомо нехтують усталеними правовими позиціями Верховного Суду, які, виходячи з норм законодавства, є обов’язковими і для них. Так, фінустанови часто здійснюють розрахунок боргу у протиправний спосіб — лише на свою користь. А боржники мріють не заплатити нічого або ж легковажно сподіваються, що процедура стягнення з них боргу та ймовірно майна з боку банку триватиме вічно. Тому, готуючись до реструктуризації чи «глухої оборони» від банку, позичальникам вкрай необхідно озброїтись фаховими знаннями у галузі права та об’єктивно і неупереджено визначити реальні правові взаємовідносини з банком, а також перспективи судової «війни» з фінустановою-кредитором, враховуючи, що така «війна» для фізособи, на відміну від банку, є доволі виснажливою як у моральному, так і в матеріальному плані.

Враховуючи наведене вище, розуміючи всю об’єктивну інформацію, позичальникам необхідно визначити для себе бажану та сприятливу межу компромісу у межах процедури реструктуризації та вступати у переговори із банком.

Якщо ж пропозиція щодо реструктуризації, запропонована банком, не відповідає допустимим умовам, а сума до реструктуризації визначена фінансовою установою без урахування законодавства та правових позицій Верховного Суду, то необхідно це аргументовано донести до менеджера банку та вимагати зустрічі з ширшим колом представників фінустанови, зокрема і юристами.

Ще раз наголошу: для того, аби домогтися об’єктивних та справедливих умов реструктуризації у випадку, якщо пропозиція банку є необґрунтованою, без участі фахового юриста навряд чи можливо буде обійтися.

Старт процедури банкрутства фізособи: коли починати 

Головна перевага для фізичної особи у процедурах відновлення платоспроможності полягає у можливості боржника знайти компроміс з кредитором за участі компетентних посередників (арбітражного керуючого та суду), а в протилежному разі — списати досить значну частину боргів.

У процесі відновлення платоспроможності фізособи я б все-таки радив знайти компроміс із банком-кредитором та реструктуризувати борг у позасудовому порядку. Але якщо це видається неможливим внаслідок об’єктивних чи суб’єктивних причин, зокрема щодо реструктуризації валютних кредитів із житловою іпотекою, варто звертатися до суду.

Підстави для відкриття провадження для фізичних осіб містяться у ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства. Так, відповідно до Кодексу боржник-фізособа або ФОП має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:

1) розмір прострочених зобов’язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;

2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 % місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов’язань упродовж двох місяців;

3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення;

4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

Простими словами, фізособа має право звернутись до суду у випадку, якщо вона втратила або може втратити можливість платити за своїми зобов’язаннями.

Як би неприємно не звучало слово «неплатоспроможність», це може виявитися єдиним дієвим захистом від безкомпромісного кредитора. Водночас, якщо процедуру реструктуризації боржник може спробувати пройти самостійно, то у застосуванні судової процедури відновлення платоспроможності щодо боржника без достатніх юридичних консультацій робити небажано. Адже без такої правничої допомоги можна отримати зворотний бажаному ефект та втратити ще більше.

Наслідки

Є обмеження, які запроваджуються щодо фізичної особи за наслідками процедури неплатоспроможності (після закриття судом справи) фізичної особи, у разі, якщо така особа звільнена від боргів внаслідок визнання її банкрутом. Так, протягом 5 років після визнання фізособи банкрутом не може бути відкрито провадження у справі про неплатоспроможність за його заявою (окрім випадку, якщо боржник погасив усі борги повністю у порядку, передбаченому Кодексом з процедур банкрутства).

Окрім цього, протягом 5 років після визнання боржника банкрутом фізична особа зобов’язана перед укладанням договорів поруки чи застави письмово повідомляти про неплатоспроможність.

Також не можна не зазначити, що саме в Україні наслідки визнання фізособи банкрутом є найбільш лояльними серед країн, де законодавчо врегульована процедура відновлення платоспроможності фізичних осіб. Досить розповсюдженою практикою серед інших країн є заборона здійснення підприємницької діяльності, обрання до виборчих органів чи обіймання посади на державній службі, оформлення кредитів чи входу до керівних органів юридичних осіб людині, яка визнавалась банкрутом.

Як покращити кредитну історію?

Якщо говорити відверто, то я б радив просто не брати кредит.