КИЇВ — 03 лютого 2021 року. Увечері 2 лютого Президент України ввів у дію рішення Ради нацбезпеки та оборони про застосування санкцій проти власника низки українських телеканалів. Подія стала настільки неочікуваною та раптовою, що спричинила реактивний сплеск як невдоволення, так і схвалення. Наразі телеканали вже не працюють, але продовжують мовлення в мережі Youtube. 

Передмова. Проти кого застосовані санкції та що передбачено?

Санкції застосовані проти народного депутата Тараса Козака, опозиційного депутата ВРУ, терміном на 5 років. Вони передбачають, зокрема, блокування активів компаній нардепа, серед яких телеканали NewsOne, ZIK, «112 Україна» — наразі їх ліцензії анульовано. Але про причини санкцій на сайті Офісу Президента (далі — ОП) не йдеться. Більше інформації про те, що спричинило це рішення, розповіла прес-секретарка ОП Юлія Мендель.

Юридична оцінка

Поки ситуація набирає обертів, ми вирішили з’ясувати, наскільки законним є такий крок без судового рішення та на який розвиток історії можна очікувати.

*Коментарі щодо ситуації викладені виключно з погляду права та законності

Марія Піллероа Мадан, членкиня Ради Комітету АПУ з питань ЗМІ та рекламного права, адвокатка, керуюча в АБ «Марії Піллероа Мадан»

— По-перше, наголошу, що відповідно до ст. 1 Конституції Україна є правовою державою. 

В Україні проголошений принцип верховенства права. Він полягає в тому, що жодна людина не вища за закон і ніхто не може бути покараним державою, крім як за порушення закону. Також ніхто не може бути засудженим за порушення закону всупереч порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про санкції» застосовуватися вони можуть з боку України проти іноземної держави, іноземної юридичної особи, юрособи, яка перебуває під контролем іноземної юрособи чи фізособи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства та суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність. 

Як бачимо, законодавство забороняє накладення санкцій на українських осіб, крім тих, які здійснюють терористичну діяльність. 

Питання обмеження діяльності українських телеканалів врегульоване іншим законодавством. 

Ст. 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» містить виключний перелік підстав для анулювання ліцензії мовника: 

1. Клопотання ліцензіата про анулювання ліцензії.

2. Рішення про скасування державної реєстрації ліцензіата.

3. Несплата ліцензіатом ліцензійного збору у строки, встановлені відповідно до вимог цього Закону.

4. Відсутність передбаченого ліцензією мовлення протягом року від дня видачі ліцензії.

5. Рішення суду про втрату чинності ліцензії на мовлення.

Цією ж статтею визначено чіткий порядок анулювання ліцензії мовника. 

Щодо подальшої перспективи реалізації Указу Президента

Скоріше за все, дія його буде зупинена в судовому порядку за ініціативою згаданих телеканалів. Адже юридичні підстави для цього є. 

І вкотре зазначу, що є нагальна потреба внесення змін до Закону «Про телебачення і радіомовлення». Зокрема, необхідно додати такий запобіжний інструмент, як тимчасове зупинення ліцензії на мовлення. Такий захід є оперативним і успішно використовується в інших країнах.

Отже, без суду та слідства?

Катерина Сташків, радниця, адвокатка АО AVER LEX

— Відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (далі — Закон про телебачення) єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телепрограм і передає є Нацрада України з питань телебачення і радіомовлення. 

Порядок та підстави для анулювання ліцензій на мовлення також визначаються цим Законом. Ліцензія на мовлення може бути анульована на підставі рішення самої Національної ради або на підставі рішення суду. 

При цьому в разі порушення ліцензіатами законодавства України ліцензія може бути анульована виключно за рішенням суду, яке приймається за результатами розгляду позову Національної ради. Зверненню до суду передують проведення Національною радою перевірок та встановлення порушень законодавства, застосування до порушника таких санкцій, як оголошення попередження та накладення штрафу. 

І якщо після застосування таких санкцій ліцензіат продовжує порушувати законодавство у сфері телерадіомовлення, то після цього Національна рада має право на звернення до суду.

У Законі України «Про радіочастотний ресурс України» взагалі відсутня така процедура, як заборона користування радіочастотним ресурсом України. Натомість Законом визначені підстави для анулювання ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України та порядок прийняття рішення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації про анулювання відповідної ліцензії.

Прийняття рішень про анулювання ліцензій, заборону користування радіочастотним ресурсом України в спосіб та порядок інший, ніж передбачений чинним законодавством, вбачається незаконним та є підставою для оскарження відповідних актів у судовому порядку.

Надалі така практика може мати негативні наслідки для українських ЗМІ у вигляді маніпуляцій і заборони їх основної діяльності.

Ще один юридичний погляд на Указ

Руслан Сидорович, партнер Ario Law Firm, народний депутат України VIII скликання

— Крім уже згаданого. З моменту ухвалення Закону України «Про санкції» (серпень 2014 року) практики його застосування щодо осіб-резидентів України не було. А тому Указ Президента про введення в дію рішення РНБО є прецедентом.

Через появу дискусії про можливість застосування санкцій щодо резидентів України, слід зазначити, що з огляду на текст Закону та пояснювальної записки, не можна робити однозначного висновку щодо (не)можливості застосування таких санкцій. Важко встановити, наскільки можливість їх відповідає чи суперечить легітимній меті документа.

Однозначно стверджувати можна лише про одне: він не містить застережень, але й не встановлює вичерпного кола осіб, щодо яких вони можуть застосовуватись. 

Можна говорити, що формулювання щодо кола осіб не повністю відповідають принципу юридичної визначеності, схваленої Венеційською комісією. Але ж вона і зазначає:

«...потреба у визначеності не означає, що норми права повинні застосовуватись із такою негнучкістю, що унеможливлювала б врахування імперативів гуманності (людинолюбства) і справедливості».

Таким чином, виходячи з презумпції достовірності та повноти інформації від СБУ щодо сприяння тероризму осіб, щодо яких застосовані санкції — їх діяльність суперечить принципам гуманності та справедливості.

Я не маю наміру аналізувати всі принципи права в межах коментаря, проте при аналізі таких важливих рішень принципи права не мають випадати з поля зору. Вони стоять вище за норми права. А принцип справедливості завжди є невід’ємною складовою верховенства права.

Про можливий алгоритм оскарження

— Звичайно, не можна виключати можливості оскарження зацікавлених осіб відповідного Указу Президента.

Порядок оскарження дій чи бездіяльності Президента України регулюється Кодексом адміністративного судочинства України (КАСУ). Так, згідно з ч. 4 ст. 22 КАСУ оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України віднесено до повноваження Верховного Суду. Отже, твердження окремих дописувачів у соцмережах щодо можливості зупинення дії Указу Президента Окружним адміністративним судом Києва не відповідає процесуальному Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 КАСУ апеляційною інстанцією при оскарженні дій чи бездіяльності Президента України є Велика Палата Верховного Суду.

Особливість проваджень у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України визначені ст. 266 КАСУ. Зокрема, ч. 2 цієї статті визначає, що такі справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з 5 суддів.

Частина 5 цієї ж статті дублює положення ст. 23 КАСУ, якою визначає, що апеляційною інстанцією є Велика Палата Верховного Суду (ВПВС) та не передбачає касаційної інстанції. Тобто у разі оскарження будь-якого Указу Президента України рішення суду набуває сили або після апеляційного розгляду ВПВС, або після закінчення строку на апеляційне оскарження у разі, якщо така апеляційна скарга подана не буде.

Віднесення до виключного повноваження саме Верховного Суду оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України є невипадковим, оскільки значення актів, дій або бездіяльності цих органів мають особливе суспільне значення, а вирішення таких спорів потребує віднесення до компетенції судового органу, який за своїм статусом повинен формуватися із найпрофесійніших представників правової спільноти. 

___________________________________________________

Більше про санкції та механізм їх роботи у світі можна дізнатися за посиланням.