КИЇВ — 20 січня 2021 року. Історія з визнанням неконституційними статті про незаконне збагачення та скасування е-декларування стала ледь не найгучнішою в 2020 році.

Тоді АПУ висловила стурбованість цим фактом і закликала ВРУ відновити антикорупційну реформу. Подальший розвиток подій та їх підсумки висвітлив адвокат VB PARTNERS Сергій Бойко спеціально для нового номеру видання «Юридична газета». 

— Як відомо, з 2014 року Україна розпочала реалізацію антикорупційної політики та імплементацію в національне законодавство міжнародних стандартів у цій сфері. У зв'язку з цим, Кримінальний кодекс (КК) України було доповнено статтею № 366-1, яка передбачала кримінальну відповідальність за декларування недостовірної інформації.

Ця стаття передбачала відповідальність за: 1) декларування недостовірних відомостей, якщо вони відрізнялися від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (станом на 01.01.2020 р. — 525 тис. грн) та 2) умисне неподання декларації.

Санкція за такі діяння передбачала покарання —  штраф у розмірі від 42,5 тис. до 51 тис. грн, або  громадські роботи на строк від 150 до 240 год., або позбавлення волі на строк до 2 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років. 

КСУ своїм сенсаційним рішенням визнав ст.366-1 КК України неконституційною

Нещодавно, 27 жовтня 2020 року, Конституційний Суд України (КСУ) ухвалив рішення № 13-р/2020 відносно конституційності окремих положень Закону «Про запобігання корупції» та Кримінального кодексу України.

Цим рішенням було зокрема визнано ст.366-1 КК України такою, що не відповідає Конституції України.

Юридичну спільноту та все суспільство в цілому, м'яко кажучи, здивувало таке рішення, оскільки це фактично означало «згортання» антикорупційної реформи.

На таку ситуацію також відреагували у Європейському Союзі (ЄС) та США, натякнувши, що рішення КСУ може мати для країни непередбачувані наслідки на міжнародній арені. Мова йшла, в першу чергу, про безвізовий режим з країнами ЄС.

Негативно відреагувала на скасування відповідальності за декларування недостовірної інформації й Венеціанська комісія.

Давайте тоді з’ясуємо, що ж спонукало КСУ ухвалити резонансе рішення

Так, КСУ дійшов до наступного висновку — встановлення кримінальної відповідальності за ці діяння (декларування недостовірних відомостей та умисне неподання декларації) є надмірним покаранням за вчинене правопорушення. Негативні наслідки, яких зазнає особа, притягнута до кримінальної відповідальності, непропорційні шкоді, яка настала чи могла настати в разі вчинення відповідних діянь. 

Наслідком рішення КСУ стало закриття усіх кримінальних породжень. Однак питання щодо підстав закриття є дискусійним.

Правовим наслідком визнання ст.366-1 КК України неконституційною є втрата чинності відповідної статті та підтвердження помилковості кваліфікації законодавцем таких дій як «злочину», починаючи з моменту включення такої статті до КК України.

Як наслідок, неможливо притягнути до кримінальної відповідальності осіб за діяння, дії чи бездіяльність, які мають ознаки складу кримінального правопорушення за цією статтею, з огляду на відсутність самої «події кримінального правопорушення».

В силу принципу зворотної сили закону, що передбачений ст. 58 Конституції України та ч. 1 ст. 5 КК України, притягнення до кримінальної відповідальності виключається за весь період чинності ст. 366-1 КК України.

Конституційний Суд України підтвердив, що дії за вказаною статтею не можуть становити собою «подію кримінального правопорушення», оскільки не відповідають такій обов’язковій ознаці кримінального правопорушення, як суспільна небезпека. Зазначене чітко слідує з правової аргументації КСУ, викладеної в рішенні.

Кримінальне процесуальне законодавство не передбачає самостійної підстави для закриття кримінального провадження, як прийняття КСУ рішення про визнання неконституційною статті КК України. Однак, п.1 ч.1 ст.284 КПК України передбачено закриття кримінального провадження через встановлення відсутності події кримінального правопорушення.

Разом із тим, на практиці суди, слідчі та прокурори, застосовуючи аналогію закону, закривають справи на інші підставі — у зв’язку із набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність (п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України).

На мою думку, така практика хибна, адже ця підстава не є реабілітуючою і фактично констатує факт вчинення особою відповідного діяння.

Парламент повернув кримінальну відповідальність за недостовірне декларування

Трохи більше ніж місяць знадобилось народним обранцям, щоб повернути відповідальність за брехню в декларації. Так, 4 грудня 2020 року ВРУ ухвалила законопроєкт №4460-Д, який став компромісним варіантом наявних у парламенті законодавчих ініціатив. 

Розберемося, що було прийнято

Декларування недостовірної інформації та неподання суб'єктом декларування декларації відтепер розділено на дві окремі статті — два окремі склади злочину: 1) ст.366-2 КК України «Декларування недостовірної інформації»; 2) ст.366-3 КК України «Неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».

Недостовірне декларування вже не буде каратися позбавленням волі

Розглянемо детальніше зміни ст.366-2 КК України порівняно зі «старою редакцією» (ст.366-1 КК України).

По-перше, було підвищено поріг притягнення до кримінальної відповідальності. Раніше йшлося про 525 тис. грн, нова ж стаття встановлює відповідальність за декларування недостовірних відомостей, які відрізняються від достовірних на суму від 1 млн. до 9 млн. грн (ч.1) та понад 9 млн. грн — для ч.2 ст.366-2 КК України.

По-друге, змінено санкцію статті. Так, за ч.1 винні каратимуться штрафом від 42,5 тис. грн до 51 тис. грн або громадськими роботами (від 150 до 240 год.). Частина друга встановлює більш сурове покарання — штраф (від 51 тис. грн до 85 тис. грн), громадські роботи (від 150 до 240 год.), або обмеження волі на строк до 2 років.

Більш м’яка санкція порівняно зі скасованою статтею 366-1 КК України, де, нагадую, було максимальне покарання у виді позбавлення волі до 2 років, — це відповідь на висновки КСУ, який вказав на негативне співвідношення тяжкості діяння та покарання за нього.

Щодо ст.366-3 КК України, то тут аналогічно ситуація — пом’якшено санкцію. Відтепер неподання декларації каратиметься штрафом від 42,5 тис. грн до 51 тис. грн або громадськими роботами (від 150 до 240 год.).

Крім того, за декларування недостовірної інформації та умисне неподання декларації, як і раніше, передбачено ще й додаткове покарання — позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

Існує ризик того, що ст.366-2, 366-3 КК України КСУ знову визнають неконституційними

23 грудня 2020 року Президент України підписав Закон, яким повернуто кримінальну відповідальність за недостовірне декларування. Одразу після його опублікування відповідні статті КК України наберуть чинності.

Таким чином, по завершенню кампанії із декларування чиновниками своїх статків за 2020 рік від НАБУ слід очікувати появу кримінальних проваджень за новими статтями —  366-2, 366-3 КК України.

Проте залишається питання щодо відповідності нового закону вимогам Конституції України.

КСУ, при визнанні ст. 366-1 КК України неконституційною, однозначно вказав, що декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації та умисне її неподання мають бути підставою для інших видів юридичної відповідальності. Встановлення ж кримінальної відповідальності за вказані діяння, згідно з позицією КСУ, є надмірним покаранням за вчинення цих правопорушень.

З огляду на це, існує ризик того, що статті 366-2, 366-3 КК України будуть визнані неконституційними з тих же підстав, що й стаття 366-1 КК України. Нова форма викладення диспозицій статей, а також пом’якшення міри покарання жодним чином не дозволяє нам говорити, що парламентарі врахували висновки КСУ.