ДНІПРО — 02 грудня 2020 року. Будь-який правник стикався зі зловживанням процесуальними правами в судовому процесі. Дуже часто саме нехтування своїми процесуальними обов’язками призводить до затягування розгляду справи чи неправильного результату. Про всі нюанси таких порушень і відповідальність за них розповів  Вадим Іванов, член Відділення АПУ в Дніпропетровській області, адвокат ТОВ «Правова Константа».

— Під поняттям «зловживання процесуальними правами» слід розуміти не лише затягування судового провадження, а й свого роду спотворення права в цілому. Постановою Касаційного господарського суду у складі ВС від 08.05.2018 у справі №910/1873/17 встановлюється, що при зловживанні процесуальним правом особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Одразу хочу зазначити, що не слід сприймати дану статтю як  інструкцію для використання. Варто оцінювати викладений матеріал як статистичну добірку і поширення власного досвіду. Також зазначу, що не буду виокремлювати заходи процесуального зловживання по кожній окремій категорії справ, адже в цьому нема потреби.

Колеги, зізнаймося, кожен з нас хоча б 1 раз за свою практику мав справу, завданням якої було якщо не виграти, то максимально затягнути розгляд справи. Це може бути справа про адміністративне правопорушення, цивільна справа, господарська, тощо. Взагалі, у будь-якій галузі права можна знайти декілька підстав, які сприяють відтермінуванню розгляду справи по суті і винесенню судового рішення.

Найчастіше тактику «затягування» розгляду справи зустрічається у справах про адміністративні правопорушення: варто лише подати до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, викликати свідків, можливо навіть залучити іншого представника - і ось вже 2 місяці, відведені законодавцем на винесення рішення по справі спливають і притягнути особу до адміністративної відповідальності вже неможливо. Сприяють також такій тактиці ведення справ завантаженість місцевих судів, до яких до розгляду надходять також і цивільні, і кримінальні справи. Додайте до цього планові відпустки, відрядження суддів, пандемію 2020 року (про неї більш детально згодом) - і маєте 1 судове засідання на 2 місяці у кращому випадку. Брак кадрів у місцевих судах - окрема проблема, яка, сприяє затягуванню розгляду справ.

Відразу хочу повідомити, що зловживання процесуальними правами прямо заборонено законодавством у будь-якому його прояві, і судді, знаючи мотиви представників сторін, можуть застосувати, наприклад, заходи примусу, або інші передбачені законом заходи. До таких заходів можна віднести покладення на сторону судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, або ж взагалі винесення окремої ухвали, що для адвоката або прокурора не обіцяє нічого доброго.

Ч.2 ст.44 Цивільного процесуального кодексу України і аналогічна норма ч.2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, вже демонструються заходи процесуального зловживання. До них законодавець відносить:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

До цього переліку також можна віднести і заявлення безпідставних відводів складу суду. За таких підстав нічого, окрім заздалегідь негативного ставлення суду до сторони, яка заявляє подібні процесуальні документи, не варто очікувати.

Більш досвідчені колеги діють більш тонко. Візьмемо до прикладу позов про стягнення грошових коштів за борговою розпискою. Відповідач, розуміючи, що винесення рішення про стягнення грошових коштів за договором неминуче, намагається відтермінувати настання негативних для себе наслідків шляхом затягування процесу. Яким чином?

1. заявлення клопотання про залучення представника;
2. заявлення клопотання залученим представником про ознайомлення з матеріалами справи;
3. виклик свідків, які були присутніми при укладенні договору;
4. паралельне подання відповідачем позовної заяви до позивача про визнання договору недійсним;
5. заявлення клопотання про проведення почеркознавчої, технічної або будь-якої іншої експертизи, яка б ставила під сумнів укладення договору, та інші заходи.

У зв’язку з подіями 2020 року сторони судового провадження також використовують і пандемію та протиепідеміологічні заходи COVID-19, аби відтермінувати розгляд справи. На період дії Постанови Кабінеті Міністрів України №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якою встановлювались обмеження, в тому числі й щодо відвідування учасниками справ судових засідань, охочим затягнути судовий процес фактично була надана така можливість.

Станом на сьогодні, коли до процесуальних кодексів були внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» і надано можливість сторонам брати участь у судових засіданнях шляхом відеоконференції поза межами зали судових засідань, можливості зловживати даними обставинами, фактично, зменшили. Проте, цим же Законом були внесені зміни до пункту Прикінцевих положень ЦПК і ГГПК, Кодексу адміністративного судочинства, тощо. Так, встановлюється право поновити процесуальні строки за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов’язки, якщо судом буде встановлено, що причини пропуску процесуальних строків були поважними та такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв’язку з карантином. А відтак, сторона, за можливості, може знайти причинно-наслідковий зв’язок з будь-якою подією або явищем, яке сталось протягом дії карантину. Це і буде причиною для поновлення процесуальних строків.

Також, 17.03.2020 року було внесено зміни до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», якими було встановлено, що карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, є форс-мажорною обставиною. Це дало новий поштовх у пошуку шляхів відтермінування виконання рішення судів в надання додаткових доказів для затягування судового провадження по справі. Деякі спеціалісти вже звертались до Торгово-промислової палати за засвідченням форс-мажору у зв’язку з встановленим карантином. Так, форс-мажор є підставою для звільнення сторони від відповідальності за невиконання (неналежне) виконання зобов’язання. Настання форс-мажорної обставини не звільняє особу від виконання зобов’язання, яке передбачене договором. Воно його, як правило, лише відстрочує, що і є метою сторони по справі.

Короткий підсумок

Підсумовуючи вищенаведене слід ще раз зазначити, що зловживання процесуальними правами — прямо заборонена дія законодавством. Реалізуючи таку стратегію ведення справи юрист наражає себе на небезпеку притягнення до відповідальності.