КИЇВ — 04 грудня 2020 року. 2 грудня Верховна Рада України прийняла в першому читанні законопроєкт №3637 від 11.06.2020 «Про віртуальні активи», який передбачає легалізацію криптовалют, токенів тощо. Рішення парламенту викликало неоднозначну реакцію в суспільства та (тим паче) правників. Розібратися з його нюансами та зрозуміти мету закону нам допомогла Ілона Чута, партнерка Digilaw, членкиня Ради Комітету АПУ з питань телекомунікацій, інформаційних технологій та Інтернету. 

— Питання запровадження правового регулювання сфери криптовалюти (віртуальних активів) не втрачає своєї актуальності останні кілька років. Після стрімкого збільшення курсу Bitcoin у 2017 році урядовці різних країн світу нарешті помітили «податкову нішу» та з більшим ентузіазмом почали працювати над врегулюванням цієї сфери. Від 2017 року наша держава також взяла курс на розробку концепції правового регулювання віртуальних активів — за останні 3 роки до парламенту було подано близько 9 законопроєктів (утім, більшість — було відкликано).

Сьогодні правовідносини щодо обігу віртуальних активів (далі — ВА) у різних формах врегульовано в ряді країн (США, ФРН, Швейцарії, Естонії, Японії, РФ тощо). Проте єдиний підхід до визначення інструментів і механізмів регулювання досі відсутній. 

2 грудня ВРУ прийняла в першому читанні доопрацьований законопроєкт про віртуальні активи. На думку його ініціаторів, він зробить можливим виведення до правого поля наявної інфраструктури ВА для оподаткування та захисту сторін, збільшення інвестпривабливості України серед іноземних юрисдикцій, що позиціонуються як крипто-френдлі. Попри те, що законопроєкт підготовлений професіоналами сфери ВА, можна помітити низку моментів, що потребують доопрацювання. Цікавим залишилося практичне питання — як все-таки виконавча та судова влада дотримуватимуться принципів доцільності, адекватності, збалансованості, передбачуваності, що передбачені законопроєктом у справах, пов'язаних із використанням ВА.

І було б цілком логічно припустити, що законопроєкт є продовженням прийнятого в грудні 2019 року Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», який, визначає особливості здійснення переказу ВА. Втім, у законі та проєкті застосовуються різні тлумачення поняття ВА, що свідчить про неузгодженість цих актів.

Для старту нагадаю, що є віртуальним активом та основні положення законопроєкту № 3637.

І. Проєктом передбачається, що ВА — це сукупність даних в електронній формі з вартістю та наявністю в системі обігу віртуальних активів. Це нематеріальний актив.

Пропонується диференціювати ВА так: 

а) забезпечені ВА (посвідчують майнові/немайнові права, зокрема, права вимоги на інші об’єкти цивільних прав); 

б)  фінансові ВА та

в) незабезпечені ВА (є самостійними об’єктами цивільних прав). 

Об’єктом забезпечення ВА, що посвідчують права, може виступати будь-який цивільно-правовий об’єкт (безумовно, крім виключених із цивільного обігу).

Автори проєкту окремо виділяють фінансові ВА. Родзинка їх в тому, що об’єктом забезпечення виступають права власників пайових, боргових, іпотечних, деривативних цінних паперів, деривативних фінансових інструментів та грошового ринку. Тобто, проєкт виокремлює ці види за об’єктом забезпечення.

Водночас правова природа незабезпечених ВА залишається незрозумілою, оскільки в проєкті відсутня деталізація. У висновку Головного науково-експертного управління ВРУ зазначається, що проблема чіткого визначення видів віртуальних активів (забезпечених і незабезпечених) залишається невирішеною. Причому стосується це віртуальних активів.

Припускаю, що прикладом забезпечених ВА є токени, придбання яких надає власнику право на отримання товарів/робіт/послуг від конкретної особи. Водночас підкреслю, що в контексті останньої редакції законопроєкту правова природа забезпечених ВА є не до кінця визначеною, тому після доопрацювання проєкту можуть з’явитися інші критерії розподілу видів ВА. Можливо, питання просто не на часі, хоча його вирішення вплинуло б на вибір юрисдикції продуктових компаній, які будують свою діяльність на блокчейні — повністю. Так, діяльність криптообмінників є зрозумілішою та актуальною. Можливо, тому вона детальніше врегульована в законопроєкті. 

2. В законопроєкті зазначено, що ВА не є платіжним засобом на території України. Така  позиція чітко корелюється з положенням чинного законодавства, де єдиним законним платіжним засобом в України є гривня. До речі, в першій версії законопроєкту цей пункт був відсутній. Вже навіть подумалося, що в супермаркеті можна буде розрахуватися шматочком біткойну. 

3. Також, проєктом запропоновано диференціювати учасників ринку ВА: на власників ВА і постачальників послуг у сфері (здійснюють зберігання та адміністрування/обмін/переказ/публічну пропозицію та продаж).

Обов’язковою умовою набуття статусу постачальника послуг у галузі є державна реєстрація, після якої буде здійснено запис до Держреєстру постачальників послуг, пов’язаних з обігом ВА. При цьому, проєктом передбачено, що особи, які мають намір набути статус постачальника послуг, повинні: 1. розкрити структуру власності; 2. ввести процедури фінансового моніторингу та політики конфіденційності; 3. їхні керівники та засновники повинні мати бездоганну ділову репутацію.

3. Контроль за дотриманням законодавства у сфері ВА буде здійснювати спеціально уповноважений орган, до компетенції якого належить право застосовувати до осіб, винних у порушення законодавства в сфері ВА, фінансові санкції в розмірі до 85 000 грн.

4. Крім цього, зі змісту проєкту зрозуміло, що до відносин у сфері ВА будуть застосовуватися положення законів про протидію відмиванню доходів, фінансові послуги, та валютне законодавство. 

Беззаперечним є твердження, що запровадження правового регулювання обігу ВА є актуальною темою в умовах багатомільярдної капіталізації криптовалюти та з огляду на відсутність чітких правил її використання в Україні.

Глобальними цілями запровадження регулювання сфери є покращення інвестпривабливості України, створення юрисдикції для криптобізнесу, захист прав власників ВА та протидія легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. Водночас чинна редакція проєкту, передусім акцентує увагу на питаннях оподаткування, хоча зміни до ПКУ ще не запропоновано.

Законопроєкт № 3637 хоча й перспективний, але таки потребує доопрацювання та узгодження з іншими актами, передусім, концептуального.

Крім детально прописаного порядку державної реєстрації постачальників послуг у сфері ВА та вимог до них, порядку державного контролю за дотримання законодавства (що є правовою передумовою для запровадження оподаткування операцій із ВА), деталізації потребує й концепція видів ВА та засоби захисту прав власників ВА.

Врешті, законопроєкт представляє вектор законодавчих тенденцій у регулюванні сфери ВА в незавершеному вигляді. Та неможливо не погодитися з позицією, що у зазначеної сфери є перспективи вже за декілька років стати такою ж зарегульованою, як ринок цінних паперів та банківських послуг.