Про скасування рішення Конституційного Суду України та його можливий розпуск

2020-10-30

КИЇВ  30 жовтня 2020 року. Головна тема дня напередодні Гелловіну  законопроєкт №4288 від Президента України, яким пропонується припинення повноважень суддів КСУ, визнати його рішення про декларування «нікчемним», а відповідні зміни до ЗУ «Про запобігання корупції» скасувати. Законопроєкт детально проаналізував Микита Жуков, Голова Комітету АПУ з конституційного права, адміністративного права та прав людини, керуючий АБ ZHUKOV LEGAL FAMILY OFFICE спеціально для delo.ua.

«..єдиним можливим способом «перезавантаження» КСУ, у випадку такої необхідності, звичайно, є проведення відповідного конкурсу, однак аж ніяк не «ручне» звільнення суддів у неконституційний спосіб».

— 29 жовтня 2020 року у ВРУ було зареєстровано проєкт Закону про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства (реєстр. № 4288).

Документом передбачається визнання нікчемним рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020 у справі № 1-24/2020 (393/20), оскільки прийнято суддями КСУ в умовах реального конфлікту інтересів і передбачається припинення повноважень складу КСУ.

Та варто зауважити, що для скасування рішення КСУ як направленого на спробу повалення конституційного ладу й захоплення державної влади, подаючи даний законопроєкт, Президент України сам вдається до спроб узурпації влади та неконституційного впливу на судову ґілку влади.

Так, відповідно до ст. 148 Конституції України Президент України, ВРУ та з’їзд суддів України призначають по шість суддів КСУ на 9 років.

Судді мають не тільки різних суб’єктів призначення й кожен з цих суб’єкт призначення не може втручатися у питання призначення суддів іншим, а ще й визначенні за строком дії повноваження.

Крім того, відповідно до ст. 149-1 Конституції України повноваження судді Конституційного Суду України припиняються у разі:

1) закінчення строку його повноважень;

2) досягнення ним сімдесяти років;

3) припинення громадянства України або набуття ним громадянства іншої держави;

4) набрання законної сили рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним;

5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення  ним злочину;

6) смерті судді Конституційного Суду України.

Підставами для звільнення судді Конституційного Суду України з посади є:

1) неспроможність виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

2) порушення ним вимог щодо несумісності;

3) вчинення ним істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування своїми обов’язками, що є несумісним зі статусом судді Суду або виявило його невідповідність займаній посаді;

4) подання ним заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Рішення про звільнення з посади судді Конституційного Суду України Суд ухвалює щонайменше двома третинами від його конституційного складу.

Виходячи із приписів конституційної норми, в Конституції України відсутня така підстава для припинення повноважень суддів Конституції Суду України, як відповідне рішення Верховної Ради України, прийняте у формі Закону.

Таким чином, конституційних підстав для припинення повноважень судді Конституційного Суду України на підставі відповідного Закону, немає.

А отже, у випадку прийняття відповідного законопроєкту, не складно буде зібрати підписи 45 народних депутатів України для подальшого звернення до Конституційного Суду України (нехай і нового складу) за для визнання такого Закону неконституційним.

Наслідком цього стане повернення на свої посади усього складу Конституційного Суду, повноваження якого були припинені таким Законом.

Щобільше, відповідно до ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов’язковими, остаточними та не можуть бути оскаржені.

А отже, рішення Конституційного Суду жодним законом скасовані бути не можуть. На те вони й рішення незалежного конституційного органу.

Подібні законопроєкти є ніщо іншим як втручання у незалежність Конституційного Суду України та спроба узурпації влади.

У випадку прийняття даного законопроєкту про жодну незалежність суддів і про авторитетність судового рішення і говорити не можна. Оскільки, прийняття даного законопроєкту закладе небезпечний прецедент, відповідно до якого, кожне судове рішення, яке не буде задовольняти вимоги чи відповідати очікування певної гілки влади, можна буде скасувати в неконституційний спосіб.

Сам документ, до цього ж, містить досить таку амбітну назву як «відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства». Постає питання, а чи впевнений суб’єкт законодавчої ініціативи в тому, що все суспільство України має недовіру до конституційного судочинства. Питання риторичне, водночас в контексті назви законопроєкту, його змісту, змісту пояснювальної записки, є досить доречним.

До рішення КСУ можуть виникати питання, до окремих суддів КСУ також, водночас зводити рішення конституційного органу до клаптика паперу, який можна простим законом визнати нікчемним, є нічим іншим як неповага до конституційного ладу України, до незалежності суддів.

Звертаю увагу на те, що на сьогодні КСУ діє у складі 15 з 18 суддів. Тобто вакантними є посади трьох суддів. З них 2 за квотою Верховної Ради України та 1 за квотою з’їзду суддів України. Тож, якби конкурс на вакантні посади проходив швидше, то можливо і голосування мало б інший вигляд.

Цікавим у законопроєкті є ще й те, що у випадку його прийняття Україна на період добору нових суддів залишиться без Конституційного Суду, оскільки відповідно до законопроєкту повноваження складу Конституційного Суду припиняються з моменту його прийняття. Жодних перехідних положень законопроєктом не передбачено.

На додаток, факт наявності чи відсутності реального конфлікту інтересів у суддів Конституційного Суду, про який йде мова у законопроєктів, повинен встановлюватися компетентним та спеціально уповноваженим на те органом, однак точно не Президентом України та ВРУ.

Єдиним можливим і законним способом розв'язання проблеми є розробка та прийняття відповідних законодавчих змін, направлених на реалізацію рішення Конституційного Суду, повернення наявних механізмів запобігання корупції, водночас вже у тій формі, яка точно не буде суперечити Конституції України.

Водночас єдиним можливим способом «перезавантаження» КСУ, у випадку такої необхідності, звичайно, є проведення відповідного конкурсу, однак аж ніяк не «ручне» звільнення суддів у неконституційний спосіб.

НАГАДАТИ ПАРОЛЬ