КИЇВ — 15 вересня 2020 року. Що таке лобізм? Що містить лобістська кампанія та де грань між лобізмом та корупцією? Про історію питання, приклади якісного та неправильного лобізму та історію поняття в Україні розповів член Правління Асоціації правників України, партнер MORIS — Андрій Романчук.

— Сучасні історики та політологи визначають часом появи явища «лобізм» чи то XVII ст. в Англії, чи то його чіткіше окреслення та визначення в XIX ст. в США. Проте розуміючи людську природу, дозволимо собі припустити, що лобізм і GR існували завжди. Від тих днів, коли людина розумна осмислила той факт, що може якимось чином впливати на іншу людину розумну. Очевидно, з часом такий вплив отримав сенс при просуванні своїх інтересів чи своєї групи перед особами, наділеними владними повноваженнями або здатністю приймати владні рішення.

Ми ж, звичайно, будемо вести мову про лобізм як професійний вид діяльності, що безпосередньо та в основному пов’язаний із парламентськими інституціями або, в окремих випадках, з інституціями органів виконавчої влади. Поняття «лобізм» передбачає здійснення впливу через відповідні та законні канали комунікації на представників органів влади та зміст рішень, які вони приймають. Варто зазначити, що мова йде, в основному, про законодавчу і виконавчу гілки влади, а також органи місцевого самоврядування.

Лобістська кампанія: що містить?

Досить часто органи влади значно повільніше реагують на актуальні виклики, ніж того вимагають темпи розвитку бізнесу. Причинами цього є, передусім, бюрократичні процедури. На такому етапі саме залучення професійного лобіста дає можливість фахово:

1) визначити проблему,

2) виробити алгоритм можливого її вирішення в законодавчому полі та

3) визначити канали комунікації.

Якщо такий процес відбуватиметься прозоро та зрозуміло для суспільства, то він буде мати лише позитивний характер, а також сприятиме якіснішому розумінню політики різними соціальними групами. Доволі часто представники великого українського бізнесу та фінансово-промислові групи «делегують» своїх представників, а часто і працівників, у різного рівня органи влади. Метою таких дій, очевидно, є лобіювання інтересів групи чи певного виду бізнесу. Саме в таких кроках можна побачити корупційну ознаку, адже займатися лобізмом безпосередньо державному службовцю протиправно. Проте з «легалізацією» професії лобіста з’явиться ефективний, а основне — законний та правовий механізм налагодження комунікації між бізнесом і владою під контролем суспільства та медіа.

Лобісти потрібні для професійного аналізу нормативної бази, вивчення суспільного ставлення до певного питання, вироблення стратегії та тактики лобіювання. Часто позитивні ідеї, які значно можуть покращити бізнес-середовище чи впорядкувати певні відносини, наштовхуються на бюрократичні перепони чи неправильне сприйняття засобами масової інформації та суспільством.

Правильна лобістська кампанія повинна містити чітке окреслення цілі, яку необхідно досягнути. Далі необхідно визначити нормативне коло, яке встановить перелік актів, що потребують змін чи нового законодавчого регулювання. В такому випадку буде зрозуміло, з яким органом влади доведеться мати справу, хто опонуватиме такому проєкту. І саме на цьому етапі дуже важливим буде правильне та повноцінне інформування суспільства щодо теми, яка лобіюється, та користі, яку принесуть нововведення.

Допомогти у реалізації лобістської кампанії можуть всі інститути громадянського суспільства. Звичайно, не уникаючи дискусії та опанування, все ж вдасться досягти бажаного результату цивілізованим і правовим шляхом.

Про лобізм в Україні

В Україні з кінця 90-х років у кожному скликанні Верховної Ради ініціювалося обговорення теми лобізму та вносились відповідні законопроєкти. На жаль, жоден із них навіть не дійшов до першого читання. І це є серйозною проблемою для впорядкування та транспарентності взаємовідносин бізнес — суспільство — влада. Законодавче регулювання лобістської діяльності створює можливості не лише професійно та правильно відстоювати інтереси бізнес-спільнот, а й мінімізувати корупційні ризики, які можуть виникати при комунікаціях влади та бізнесу. Відсутність нормативного регулювання такої діяльності не зупиняє українських «лобістів» від проведення своїх кампаній. В першу чергу, керуючись принципом «дозволено те, що не заборонено законом в Україні», уже можна визначити низку професійних лобістів чи організацій, які здійснюють таку діяльність. Тут достатньо переглянути перелік помічників народних депутатів, різних радників міністрів та інших осіб, які «допомагають» владі на громадських засадах, і буде зрозумілий приблизний перелік українських лобістів різного масштабу. Адже, в основному, «допомога» на громадських засадах (до речі, такі прецеденти мають місце і в Британському парламенті) передбачає лише можливість потрапляти за відповідною перепусткою в кулуари чи інші коридори влади.

Слід зазначити, що суспільне сприйняття терміну «лобізм» (як у світі, так і в Україні) не завжди має позитивний фон. Проте, мабуть, основною причиною такого сприйняття є часте неправильне вживання цього терміну в ЗМІ, а також просте нерозуміння суті лобістської діяльності.

Загалом варто розуміти, що тіньові процеси в економіці часто потребують і тіньового лобізму. Тому український бізнес значно менше захищений перед двома викликами: перший — це внутрішній тіньовий лобізм і другий — професійний міжнародний лобізм, який має серйозні впливи в Україні.

Слід також звернути увагу, що в лобізмі як професії ключовим фактором є репутація особи лобіста та прозорість і законність його дій. Не зважаючи на те, що, в основному, лобізм полягає в правильних комунікаціях та переговорах, довіра до таких процесів проходить крізь призму самого лобіста. Хотілось би згадати приклад, який, мабуть, найбільше асоціюється з негативом у лобізмі останніх років десяти. Це приклад Пола Манафорта. І найцікавішим у цій справі є те, що саме порушення принципів та стандартів професії, зокрема прозорості та доброчесності, призвели до таких наслідків для нього. Саме те, що Пол Манафорт порушив правила реєстрації лобіста іноземного агента поряд з іншими порушеннями та махінаціями забезпечили для нього тюремне ув’язнення.

Звичайно, варто визначитись, яку модель лобістської діяльності планує прийняти Україна — американську чи європейську. Перша має історичну традицію та певну прецедентність, друга є більш сучасною, адже почала розвиватись у межах Європейського Союзу. Не зважаючи на те, що з цього приводу існує дискусія, передусім тому, що є велика різниця між цими моделями, більшість експертів схиляються до думки, що введення законодавчих меж для лобізму в Україні матиме лише позитивні наслідки.