КИЇВ — 11 вересня 2020 року. Представниці Асоціації правників України — Олександра Егерт, виконавча директорка, та Ольга Лопушанська, координаторка законопроєктної роботи, к.ю.н., взяли участь в онлайн-зустрічі Європейської комісії за демократію через право (Венеціанської комісією) з представниками неурядових організацій України.

Фото з сайту Офісу Ради Європи в Україні.

Зустріч відбулася 9 вересня в межах віртуального візиту експертів Венеційської комісії для обговорення з ключовими національними зацікавленими сторонами та міжнародними партнерами положень законопроєкту «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності Верховного Суду та органів суддівського врядування» (№ 3711).

Ольга Лопушанська поінформувала представників Венеціанської комісії про Відкрите звернення Асоціації правників України щодо ситуації у судовій системі України. Звернула увагу на тому, що наразі судова система перебуває у кризі, яка має комплексний характер: заблоковані процедура добору суддів та конкурс до Вищого суду з питань інтелектуальної власності, нестача суддівських кадрів, проблеми з матеріально-технічним забезпеченням судів. Згадала про те, що 367 кандидатів на суддівські посади 2017 року добору очікують на відновлення процедур.

Натомість законопроєкт № 3711 лише консервує наявну ситуацію в судовій системі.

Ольга звернула увагу на тому, що у законопроєкті не враховано міжнародні зобов’язання України щодо перевірки доброчесності Вищої ради правосуддя. Проте пропонується концентрація повноважень у ВРП, зокрема, погодження документів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з питань добору та кваліфікаційного оцінювання суддів, звільнення і відсторонення членів ВККСУ.

Наділення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини повноваженнями пропонувати кандидатури до конкурсної комісії для проведення конкурсу на зайняття посади члена ВККСУ може нівелювати ідею залучення міжнародних організацій до проведення такого конкурсу.

Крім того, вкотре було наголошено на важливості залучення владою правничої спільноти до підготовки проєктів законів із питань правової політики.