КИЇВ — 21 серпня 2020 року. З 1 січня 2020 року набула чинності нова редакція правил INCOTERMS — INCOTERMS 2020 (тлумачення міжнародних торговельних термінів). Водночас імпортери та експортери активно застосовують їх уже впродовж півроку. Чи змінилася суттєво практика ведення міжнародної торгівлі? Що потрібно знати про застосування INCOTERMS 2020? Розповіли Дмитро Коваль та Юрій Гулеватий, старші юристи AGA Partners.

Спеціальний матеріал для видання «Юридична газета».

— На жаль, з появою нової редакції правил старі питання повністю не зникли. На практиці компанії продовжують звертатись до юристів з однаковими питаннями щодо застосування INCOTERMS. Розглянемо найтиповіші із них.

Обов’язковість застосування INCOTERMS: міф чи реальність

Упродовж довгого часу законодавство України зобов’язувало застосовувати правила INCOTERMS до договорів постачання між суб’єктами господарювання. Так, у пункті 4 статті 265 Господарського кодексу України («ГКУ») у редакції, яка діяла до 03.08.2012, була пряма вказівка про те, що «[у]мови договорів  поставки  повинні  викладатися  сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс».

З 03.08.2012 у ГКУ діє нова редакція пункту 4 статті 265, яка надає суб’єктам господарювання «…право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій…». Отже, на законодавчому рівні не передбачена вимога про обов’язкове застосування INCOTERMS  до договорів поставки.

Загальне правило досить просте -  сторони можуть застосувати будь-які умови постачання на свій розсуд.

Нерідко на практиці експортери також часто запитують: чи необхідно сторонам робити обов`язкове посилання на INCOTERMS у своїх договорах поставки для цілей митного декларування?

У 2012 році Міністерство фінансів України прийняло Наказ №651 від 30.05.2012 року, яким було затверджено Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок). Порядок, зокрема, передбачає вимоги щодо заповнення графи №20 «Умови поставки». Так, при заповненні митної декларації експортери повинні зазначити умови поставки, що відповідають Класифікатору умов постачання (затверджений Наказом Міністерства фінансів України №1011 від 20.09.2012).

Класифікатор фактично дублює умови постачання, які передбачені редакціями правил INCOTERMS 2000, 2010 та 2020 років, однак на INCOTERMS не посилається. При цьому, Порядок також враховує ситуації, коли сторони у зовнішньоекономічному договорі зазначили зовсім інші умови поставки, ніж передбачені Класифікатором. У такому випадку декларант повинен зазначити у митній декларації «…скорочене літерне найменування умов поставки, найбільш наближених до умов, передбачених у договорі (контракті).».

Отже, сторони не мають обов’язку викладати свої умови поставки відповідно до правил INCOTERMS навіть для цілей митного декларування. Сторонам гарантується свобода вибору умов поставки.

Якщо сторони «забули» зазначити редакцію INCOTERMS

На практиці трапляються випадки, коли сторони інкорпорують у свій договір поставки правила INCOTERMS, але не вказують конкретну редакцію цих правил.

У офіційному тлумаченні до INCOTERMS 2020 прямо передбачено, що у таких випадках застосовується остання редакція, яка діє на дату укладення договору.

Отже, договори укладенні після 1 січня 2020 року, які містять посилання на INCOTERMS без зазначення редакції, автоматично регулюються INCOTERMS 2020.

Чи можна застосовувати старі редакції умов поставки INCOTERMS?

Досить часто на практиці сторони вказують попередню редакцію INCOTERMS. Зазвичай, такі випадки трапляються в перший рік після набуття чинності нової редакції. Ще однією причиною застосування попередніх редакцій є бажання сторін викласти умови поставки відповідно до тих термінів INCOTERMS, які в останній редакції відсутні або замінені. Наприклад, термін DAF з INCOTERMS 2000 був замінений на DAP у редакції INCOTERMS 2010, але попри таку заміну на практиці зустрічались випадки, коли сторони продовжували включати у контракти посилання саме на термін DAF INCOTERMS 2000.

У таких випадках виникає питання чи буде застосовуватись попередня редакція, вказана у договорі?

Законодавство про зовнішньоекономічну діяльність не встановлює обмежень стосовно застосування старих редакцій INCOTERMS. Сторони можуть застосовувати стару редакцію INCOTERMS, наприклад від 2000  чи від 2010 року, навіть якщо договір поставки укладено після 1 січня 2020 року.

Отже сторони можуть обирати попередні редакції INCOTERMS. Потрібно лише зазначити конкретну редакцію у договорі.

INCOTERMS у внутрішній торгівлі України

Історично, умови поставки INCOTERMS були прийняті Міжнародною Торгівельною Палатою для створення єдиних правил ведення міжнародної торгівлі.

Однак ні законодавство України, ні самі правила INCOTERMS не забороняють їх застосування у внутрішній торгівлі. Тим паче, у Цивільному кодексі України (п.3 ч.1 ст.3) прямо передбачений принцип свободи договору. Простими словами, сторони можуть передбачати у договорі будь-які умови, які не заборонені законом.

Таким чином, сторони можуть без перепон застосовувати INCOTERMS не тільки до зовнішньоекономічних договорів поставки, але й до договорів поставки у внутрішній торгівлі між українськими суб’єктами господарювання в межах території України.

Якщо договір забороняє застосовування INCOTERMS

Досить часто компанії застосовують типові договори, прийняті міжнародними галузевими торговими асоціаціями. Серед таких асоціацій варто згадати Міжнародну Асоціацію Торгівлі Зерном та Кормами (ГАФТА), а також Федерацію Асоціацій Торгівлі Олійними Культурами, Насінням і Жирами (ФОСФА).

Асоціації розробили та опублікували велику кількість типових договорів залежно від товару, а також умов поставки. Договори підпорядковуються англійському праву і прямо  виключають застосування INCOTERMS. Яскравим прикладом може бути типовий договір ГАФТА № 48.

Однак, що робити якщо у договорі сторони передбачили застосування ГАФТА №48, а також INCOTERMS 2020? У таких випадках англійське право передбачає, що індивідуально узгоджені умови договору мають перевагу над умовами, які передбачені у типових договорах.

Положення INCOTERMS 2020 є індивідуально узгодженим сторонами, адже вони домовились застосувати INCOTERMS 2020 навіть попри пряме виключення цих правил у ГАФТА №48. У свою чергу, ГАФТА №48 є типовим договором. Отже, угода сторін про застосування INCOTERMS 2020 має перевагу над положенням ГАФТА №48 про виключення INCOTERMS.

Висновки

Без огляду на нову редакцію INCOTERMS, питання застосування цих правил залишаються незмінними. Наразі українське законодавство та торгова практика надають однозначні відповіді на більшість запитань. Однак, враховуючи мінливість українського законодавства, відповіді на запитання можуть також змінюватись, тим самим впливаючи на особливості застосування INCOTERMS. Тому, експортерам й імпортерам варто відстежувати зміни у законодавстві щодо застосування INCOTERMS та слідкувати за торговою практикою.