КИЇВ — 02 червня 2020 року. 21 травня Президент підписав Закон №466 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві». Новації отримали безліч негативних коментарів щодо можливого «знищення» ними українського бізнесу. Тому ми продовжуємо детально аналізувати закон та новації, які він привнесе. Зміни, що стосуються податку на прибуток проаналізувала Юлія Федосюк, членкиня Ради Комітету з податкового та митного права Асоціації правників України, Head of tax and corporate ASA GROUP.

— Так вже сталося в історії сучасної України — зміни правил оподаткування відбуваються наскільки часто, що можна сміливо говорити про декларативність принципу стабільності податкового законодавства. І хоча законопроект 1210 пройшов досить тривалий шлях з моменту обговорення саме проекту до підписання його Президентом, фінального тексту законопроекту платник податків не бачив до моменту опублікування. А частина змін набрала чинності вже з наступного дня за днем опублікування закону.

Уже підписаний Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» отримав №466-ІХ та без сумніву ввійде в історію як закон, що змінив підходи до оподаткування.

Левова частина змін стосується податку на прибуток підприємств, чому і присвячений цей огляд.

Основні зміни, що стосуються податку на прибуток:

1. Доповнено перелік платників податку на прибутку

Платниками податку на прибуток при виплаті доходів (прибутків) нерезиденту із джерелом їх походження з України визнаються:

— суб’єкти господарювання — юридичні особи, що обрали спрощену систему оподаткування (підп. 133.1.1 п. 133.1 ст.133 ПКУ доповнено абзацом другим);

— фізичні особи — підприємці, у тому числі такі, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність  (п. 133.1 ст.133 ПКУ доповнено підпунктом 133.1.4).

Платниками податку на прибуток при отриманні скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії визнаються:

— суб’єкти господарювання — юридичні особи, що обрали спрощену систему оподаткування (підп. 133.1.1 п. 133.1 ст.133 ПКУ доповнено абзацом третім).

Платниками податку на прибуток визнаються:

— юридичні особи, що утворені відповідно до законодавства інших країн (іноземні компанії) та мають місце ефективного управління на території України (п. 133.1 ст.133 ПКУ доповнено підпунктом 133.1.5).

При цьому, визначені умови щодо іноземної компанії чи її видів діяльності, за наявності хоча б одної з яких  місцем ефективного управління вважається Україна:

— проведення зборів виконавчого органу іноземної компанії регулярніше в Україні, ніж у будь-якій іншій країні;

— прийняття управлінських рішень і здійснення іншої поточної (операційної) діяльності іноземної компанії її посадовими особами переважно здійснюється з України;

— фактичне управління діяльністю іноземної компанії переважно здійснюється з України, незалежно від наявності в осіб, які здійснюють таке управління, формальних (юридичних) повноважень для такого управління.

У разі якщо іноземна компанія може бути визнана такою, що має місце ефективного управління в іншій іноземній державі, місцем управління такої іноземної компанії визначається Україна, якщо в Україні виконується хоча б одна з таких умов:

— управління банківськими рахунками іноземної компанії;

— ведення бухгалтерського або управлінського обліку іноземної компанії;

— управління персоналом іноземної компанії.

Кого стосується: юридичних осіб — платників єдиного податку, ФОП, фізичних осіб, що виплачують доходи (прибутки) нерезиденту із джерелом їх походження з України; юридичних осіб — платників єдиного податку при отриманні скоригованого прибутку КІК, іноземні компанії, що мають місце ефективного управління в Україні.

Дата набрання чинності: з 1 січня 2021 року.

2. Збільшено обсягу доходу, при якому можуть не застосовуватися податкові різниці платниками податку на прибуток, та встановлюється можливість подавати лише річні декларації з податку на прибуток

Внесено зміни до підп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ – збільшено з 20 мільйонів гривень до 40 мільйонів гривень обсяг річного доходу, при якому об’єкт оподаткування  може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі визначені ПКУ різниці, а платник податків має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені ПКУ.

Річний звітний для обчислення податку на прибуток та подання декларації з податку на прибуток період встановлюється для платників податків, обсяг річного доходу яких не перевищуватиме 40 мільйонів гривень (внесено зміни до підп. 2в» п. 137.5 ПКУ).

Кого стосується: платників податку на прибуток.

Дата набрання чинності:

— з 23 травня 2020 року щодо застосування податкових різниць;

— з 1 січня 2021 року щодо річного звітного періоду та подання декларації з податку на прибуток.

Різні дати набрання чинності вказаними  нормами викликають питання щодо того,  з якої дати може платник податків, обсяг доходу якого за результатами 2019 року складав більше 20 млн. грн., але менше 40 млн. грн., може не застосовувати податкові різниці при визначенні фінансового результату до оподаткування.

З буквального тлумачення закону, випливає, що такий платник податку має право не застосовувати податкові різниці при визначенні фінансового результату до оподаткування, при цьому керуватися квартальним звітним періодом та подавати декларацію щоквартально. Проте, в цьому питанні варто дочекатись роз’яснень від податкової щодо правил застосування прийнятих змін до підп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ.

3. Збільшено вартісного критерію при визначенні основного засобу

Внесено зміни до підп. 14.1.138 – збільшено з 6000 гривень до 20000 гривень  суму, при якій матеріальні активи визнаються основними засобами.

Дата набрання чинності: з  23 травня 2020 року.

Варто зауважити, що вказаний вартісний критерій буде застосовуватись до активів, що будуть вводитись в експлуатацію з 23 травня 2020 року.

4. Встановлюється прискорена амортизація основних засобів на період з       1 січня 2020 31 грудня 2030 року

Підрозділ 4 Розділу ХХ “Перехідних положень” ПКУ доповнено пунктом 43¹, відповідно до якого,  при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на період з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2030 року платники податку на прибуток мають право під час розрахунку амортизації щодо основних засобів використовувати такі мінімально допустимі строки амортизації:

— ОЗ четвертої групи (машини та обладнання) та п’ятої групи – два роки;

— ОЗ третьої групи (передавальні пристрої) та дев’ятої групи – п’ять років.

Вимоги до основних засобів для застосування прискореної амортизації:

— введені в експлуатацію в межах одного з податкових (звітних) періодів, з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2030 року;

— не були у використанні;

— використовуються у власній господарській діяльності;

— не можуть продаватися або надаватися в оренду іншим особам (крім платників податків, основним видом діяльності яких є послуги з надання в оренду майна).

Ці вимоги мають бути дотриманні одночасно.

При цьому, у разі недотримання визначених вимог до закінчення періоду нарахування амортизації з використанням мінімально допустимих строків амортизації, починаючи з дати введення їх в експлуатацію, платник податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбувся факт невикористання основних засобів у власній господарській діяльності або їх продаж, зобов’язаний:

— збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованої амортизації основних засобів протягом податкових (звітних) періодів, в яких здійснювалося нарахування такої амортизації;

— зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму розрахованої амортизації таких основних засобів відповідно до пункту 138.3 статті 138 цього Кодексу за відповідні податкові (звітні) періоди.

При застосуванні положень цього пункту норми пункту 138.3 статті 138 ПКУ не застосовуються в частині нарахування амортизації відповідно до встановлених мінімально допустимих строків амортизації основних засобів та методів її нарахування.

5. Встановлення на рівні закону заборони нарахування амортизації за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв’язку з їх модернізацією, реконструкцією, добудовою, дообладнанням та консервацією

Підпункт 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 ПКУ доповнено абзацом, відповідно до якого амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв’язку з їх модернізацією, реконструкцією, добудовою, дообладнанням та консервацією.

Дата набрання чинності: з 23 травня 2020 року.

6. Змінені  правила «тонкої капіталізації»

Законом №466 вносяться зміни до п. 140.2 ст. 140 ПКУ, якими суттєво змінюються правила тонкої капіталізації по борговим зобов’язанням перед нерезидентами, а  саме:

— правила «тонкої капіталізації» застосовуються до суми боргових зобов’язань з будь-якими нерезидентами, а не тільки з нерезидентами - пов’язаними особами, якщо сума боргових зобов’язань, перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 рази;

— фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями (крім процентів, що підлягають капіталізації відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності до моменту введення відповідного активу в експлуатацію) понад 30 відсотків суми розрахованого об’єкта оподаткування податком на прибуток звітного (податкового) періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів, збільшеного на суму фінансових витрат за даними фінансової звітності та суми амортизаційних відрахувань за даними податкової звітності того самого звітного (податкового) періоду;

— у разі перевищення суми процентних витрат за контрольованими операціями над рівнем, визначеним відповідно до принципу «витягнутої руки», правила  «тонкої капіталізації» застосовуються до суми процентних витрат, що відповідають принципу «витягнутої руки»;

Винятки: правила  «тонкої капіталізації» не застосовуються для  фінансових установ та компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю

Кого стосується: платників податків, що застосовують податкові різниці.

Дата набрання чинності: з 01 січня 2021 року

7. Вводиться нова податкова різниця, що збільшує фінансовий результат до оподаткування по операціям з «низькоподатковими» нерезидентами.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг реалізованих на користь нерезидентів, зареєстрованих в низькоподаткових юрисдикціях та нерезидентів,  організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України (пункт 140.5 ст. 140 ПКУ доповнено підп.140.5.5¹).

Корегування застосовуються за результатами податкового (звітного) року.

Виключення: різниці не застосовуються, якщо операція не є контрольованою та сума таких доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» - складення документації з ТЦО, без подання звіту.

Кого стосується: платників податків, що застосовують податкові різниці та здійснюють операції з нерезидентами.

Дата набрання чинності: з 23 травня 2020 року.

8. Доповнено та уточнено податкові різниці щодо сум штрафів та пені, які застосовуються для збільшення фінансового результату до оподаткування

Тепер фінансовий результат до оподаткування збільшується також:

— на суму відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу;

— на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.  (підп.140.5.11 п.140.5 ст. 140 ПКУ викладено в новій редакції).

Кого стосується: платників податків, що застосовують податкові різниці та здійснюють операцій з нерезидентами.

Дата набрання чинності: з 23 травня 2020 року.

9. Впровадження тесту ділової мети (розумної економічної причини) в операціях з нерезидентами

Змінами надано визначення економічного ефекту від здійснення господарської операції: економічний ефект передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Критерії, за яких операція, здійснена з нерезидентами, може визнана такою, що не має розумної економічної причини (ділової мети):

— головною ціллю або однією з головних цілей операції та/або її результатом є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків;

— у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов’язаних осіб.

Перелік критеріїв не є вичерпним, а обов’язок доведення відсутності ділової мети покладається на податковий орган.

У разі встановлення податковим органом, що операції з нерезидентом не мали ділової мети, витрати, понесені при здійсненні операцій з нерезидентами, не будуть враховуватися при визначенні об’єкта оподаткування, а фінансовий результат до оподаткування відповідно збільшується на суму таких витрат (доповнено п. 140.5 ст. 140 ПКУ підпунктом 140.5.15).  

Кого стосується: платників податків, що застосовують податкові різниці та здійснюють операцій з нерезидентами.

Дата набрання чинності: з 23 травня 2020 року.

10. Встановлено можливість передачі від’ємного значення об’єкта оподаткування підприємству правонаступнику в результаті реорганізації. 

Підприємство правонаступник має право зменшувати фінансовий результат до оподаткування на від’ємне значення об’єкта оподаткування податкового (звітного) періоду, що обліковувалося у платника податку, що припиняється внаслідок реорганізації, за наступних умов:

— може зменшувати на суму накопичених податкових збитків, що не перевищує суму власного капіталу платника податку, що припиняється, станом на кінець попереднього податкового (звітного) року;

— платник податку, що припиняється, та платник податку - правонаступник були пов’язаними особами більше ніж вісімнадцять послідовних місяців до дати завершення приєднання (злиття) (доповнено п. 140.4. ст. 140 ПКУ підпунктом 140.4.5).

Кого стосується: платників податків, що застосовують податкові різниці.

Дата набрання чинності: з 23 травня 2020 року.