КИЇВ — 12 травня 2020 року. Чи можливо відстрочити розмір аліментів на період карантину, якщо у платника зменшились доходи? Яким чином це зробити? Детальну відповідь надала провідна адвокатка АО «Моріс Ґруп» Зореслава Кудиба. в матеріалі для порталу Юрліга.

— Загальновідомим є той факт, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 Сімейного кодексу України ).

Як визначено ч.3  ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Також ст.74 Сімейного кодексу України  встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Та чи можливо відстрочити чи розстрочити розмір аліментів на час карантину, якщо у платника зменшились доходи і він не може сплачувати аліменти у раніше визначеному розмірі? І, якщо це можливо, то  яким чином це зробити?

Правове регулювання судового розгляду заяви про відстрочення сплати аліментів

Відповідно до ч.1 ст.197 Сімейного кодексу України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.

Процесуальні питання відстрочення та розстрочення виконання судового рішення про стягнення аліментів регулюються також положеннями ст.435 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно частин 1, 2 та 3 цієї статті  за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), — встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Така заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Які докази слід надати заявнику?

Платник аліментів, звертаючись до суду, повинен надати вагомі та беззаперечні докази зменшення своїх доходів чи повного їх припинення на час карантину. Наприклад, якщо платник аліментів є дрібним  підприємцем, має магазин непродовольчих товарів або працює на ринку, який закритий на час карантину; або має значну заборгованість по сплаті орендних, кредитних  чи інших платежів та через введений  карантин не може здійснювати підприємницьку діяльність. Чи працівник, який у зв’язку з відсутністю транспортного сполучення, значної віддаленості місця проживання від місця роботи чи припиненням підприємницької діяльності роботодавця був змушений піти у відпустку без збереження заробітної плати.

Згідно ч.4 ст.435 Цивільного процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1. Ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2. Щодо фізичної особи — тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;

3. Стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто суд, досліджуючи подані заявником докази, мав би встановити в судовому засіданні, чи платник аліментів вжив усіх необхідних засобів для збереження своїх доходів, чи використав усі можливі способи для цього. Або, наприклад, чи намагався він знайти інші джерела доходів чи іншу роботу тощо.

А у разі наявності у боржника тяжкого захворювання дослідженню підлягає історія хвороби, її тривалість, можливість відновлення працездатності та/чи встановлення інвалідності. Також при дослідженні таких обставин щодо стану здоров’я заявника суду слід взяти до уваги, що така інформація є конфіденційною та не може розкриватись іншим особам без згоди хворого. Якщо заявник не погоджується надавати згоду щодо розкриття такої інформації, то дослідження таких доказів має відбуватись в закритому судовому засіданні.

Також суд встановлює, чи відбулись в сімейному стані платника зміни, які вплинули на його матеріальне становище, як-от укладення іншого шлюбу, перебування в цивільному шлюбі з іншою жінкою, наявність інших дітей чи утриманців (дітей іншого з подружжя від попереднього шлюбу, непрацездатних подружжя чи батьків, їх стан здоров’я та матеріальний стан).

І, звичайно, факт введення карантину є також обставиною, що має братися судом до уваги при вирішення заяви про відстрочення чи розстрочення сплати аліментів за певний період.

Що скажуть опоненти?

Оскільки розгляд такої заяви відбувається за участю як боржника, так і стягувача аліментів, то суд під час судового розгляду також заслуховує і іншу сторону. Звичайно, особа, на користь якої сплачуються аліменти, може погодитись із поданою заявою, а може і заперечувати проти її задоволення.

В останньому випадку одержувач аліментів може як заперечувати ті обставини, на які посилається заявник, так і надавати суду відповідні докази, що свідчать про недопустимість розстрочення чи відстрочення сплати аліментів. І, звісно, суд також може досліджувати матеріальний стан стягувача, стан здоров’я дитини та інші обставини.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Отже, за загальним правилом термін відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду чи сплати аліментів на підставі нотаріально  посвідченого договору між сторонами не може перевищувати рік. Хоча на практиці такий термін встановлюється, як правило, на три чи шість місяців.

Основне питання – інтереси дитини!

Проте основне та центральне питання, яке постає перед судом при вирішенні такої заяви, -- це насамперед врахування  інтересів дитини.

Згідно із ч.7 ст.7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 3 цієї ж Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v.UKRAINE, N 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

На даний час відсутні ухвалені судові рішення про відстрочення чи розстрочення  розміру аліментів у зв’язку зі зменшенням доходів на час карантину. Можливо, у провадженнях судів уже є такі позови, але рішення по них ще не ухвалені. Або платники лиш планують подання такого позову чи, можливо, більше розраховують на очікуване швидке  припинення карантину та повернення до звичайного життя.

Зменшення розміру аліментів

Крім того, для платника аліментів, матеріальне становище якого суттєво погіршилось на час карантину, виходом із такої ситуації може бути зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ч.1 с.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

При вирішенні такого спору суд враховує також  ті ж обставини, які досліджуються  при призначенні аліментів (ст.182 Сімейного кодексу України):

— стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

— стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

— наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

— наявність права власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

— доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

— інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів

Проте в будь-якому випадку  розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Без огляду на будь-які обставини, розмір призначених аліментів на одну неповнолітню дитину  не може бути меншим за 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Аліменти на повнолітніх дітей

Зовсім іншою є ситуація з аліментами на утримання повнолітніх дітей.

Законом не визначається мінімальний розмір аліментів, які призначаються судом для утримання повнолітніх дітей.  Крім того, закон чітко визначає дві обов’язкові умови стягнення судом таких аліментів:

— повнолітні син чи дочка є непрацездатними та у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, або вони продовжують навчання та також у зв’язку з цим також потребують матеріальної допомоги;

— батьки спроможні надавати таку допомогу.

При визначенні такої спроможності суди враховують такі ж обставини, як і при призначенні аліментів, як-от стан здоров’я батьків, рівень їх доходів, наявність інших утриманців та інші обставини, які мають важливе значення.

Висновок

Підсумовуючи все вище викладене, можна стверджувати, що законом передбачена можливість відстрочення чи розстрочення сплати аліментів на утримання дитини, проте для цього суду необхідно надати беззаперечні та вагомі докази неможливості регулярної їх сплати.

Також в разі тяжкого матеріального становища платник аліментів може звернутись до суду із позовом про їх зменшення.