КИЇВ — 05 травня 2020 року. Добір кандидатів на посади суддів 2017 року досі не завершено — суди «захворіли» на кадрову кризу та значне перенавантаження, а самі потенційні судді залишаються у стані невизначеності. Ми вирішили висвітлити проблему для кінцевого її розв’язання та поспілкувалися з безпосередніми її учасниками. Перша розмова відбулася із Юлією Байдуж, адвокаткою з міста Кременчука.

«Основною проблемою ефективності добору є відсутність лідерства. ВРП, Верховний Суд, Рада суддів, Офіс Президента: ніхто не поспішає брати відповідальність за провали та ставати драйвером змін»

Цього разу ми поспілкувалися з Олександром Лебедем (О.Л.), Ольгою Масловою (О.М) та Володимиром Коломійцем (В.К.).

— Якими, на вашу думку, є основні причини нестачі суддівських кадрів? Чи вирішить цю проблему розблокування добору на посаду судді місцевого суду?

О.Л.: Гостра нестача суддівських кадрів є складною проблемою, в основі якої не лише заблокований добір, але й інші причини: значний відтік суддівських кадрів, неефективна структура судів загальної юрисдикції, перевантаження діючих суддів бюрократичними рутинними процесами.

Кадровий голод є лише одним із проявів системної кризи правосуддя в країні. Стан постійного перезавантаження шкодить не лише судам. Передусім тим, хто шукає в них справедливості.

Лідери держави усвідомлюють необхідність змін, але не мають чіткої візії майбутнього судів. Окрім того, не здатні реалізувати судову реформу без самих суддів. А децентралізована, за своєю природою, судова влада так-сяк мобілізується лише заради захисту суддівської винагороди та грошового утримання.

Основною проблемою ефективності добору є відсутність лідерства. ВРП, Верховний Суд, Рада суддів, Офіс Президента: ніхто не поспішає брати відповідальність за провали та ставати драйвером змін. Інші проблеми пов’язані з відсутністю традицій незалежності суду. Хтось намагається зберегти політичний вплив на призначення суддів, хтось прагне закласти підвалини корупційної схеми, а дехто побоюється, що кандидати, які вже закінчили підготовку, не будуть лояльними до нової політичної еліти.

Розблокування добору на 1 раз є надзвичайним кроком, який не задовольнить потребу постійного наповнення судів професійними кадрами. Система добору повинна постійно формувати лаву запасних, а не діяти за принципом шлюзу, який періодично розблоковують, щоб закрити на роки.

«Це не мрія, а свідомий і відповідальний вибір. Вибір правників, які прагнуть захищати справедливість»

— 367 кандидатів на посаду судді вже не перший рік чекають на перевірку їхніх знань. Чи не розглядаєте ви це як додаткову перевірку часом? Не передумали ставати суддею?

О.Л.: Кандидати з мого добору чекають на перевірку практичних робіт із серпня 2019 року. Власне, не просто чекають, а продовжують підвищувати свій професійний рівень. Це повноцінний шлях, і мало хто сподівався, що він буде простим. Саме як можливість підготуватися ще краще і розглядаю цей додатковий час.  

Мені складно уявити, як починали працювати судді раніше, коли призначення відбувалось за результатом іспитів без підготовки, та ще й у 25-річному віці. 

Також ніколи не розумів людей, які мріють стати суддею. У комплексі до цієї професії йде перенавантаження, небезпека, відповідальність, часто — безпідставна зневага. Це не мрія, а свідомий і відповідальний вибір. Вибір правників, які прагнуть захищати справедливість.

О.М.:У моєму житті слово «добір» з’явилось 10 років тому — ще у липні 2010. Тоді вся юридична спільнота схвально вітала прийняття Закону України «Про судоустрій і статус суддів», адже процедуру добору кандидатів на посади суддів тоді вперше детально регламентували та максимально наповнили законодавчими фільтрами.

Я не залишилась осторонь оптимістичних сподівань та одразу вирішила спробувати свої сили. Проте на момент оголошення так званого першого добору мені не вистачило двох місяців для подолання вікового цензу. Другий добір оголосили, коли я мала на руках немовля та фізично не могла надовго відлучатися з дому. А от вже третій добір став моїм. Як я тоді думала. Успішно подолала всі бар’єри: анонімне тестування, спеціальну перевірку, навчання в НШС і кваліфікаційний іспит. Врешті була зарахована до резерву.

Проте події на Майдані, а згодом і війна, втрутилися у плани мої та інших кандидатів, які так і не змогли реалізувати свої місця в рейтингу. За 3 роки нашого перебування у резерві оголосили лише 2 конкурси на не більше як 200 посад, тоді як у резерві у той час перебувало близько 1000 кандидатів. Відтермінування трансформували мій ентузіазм, модернізувавши очікування до філософської площини: щоби зберегти мотивацію, я вирішила: якщо ця сфера дійсно відповідає покликанню, то рано чи пізно я здобуду свою посаду.

Я рішуче подала документи знову для участі у 4 доборі. І не зважаючи на те, що його також поки не можна назвати успішним (він фактично «завис» на 8 місяців на стадії перевірки робіт у межах кваліфікаційного іспиту), я не втрачаю оптимізму щодо успішного завершення попередніх спроб. Адже й досі все, що від мене залежало, я успішно виконувала. Справді, таку розтягнутість у часі можна вважати додатковою перевіркою на витримку кандидатів. І це, звичайно, не має вважатися нормою. У жодній юридичній професії немає настільки тривалих процедур відбору. Частину підготовлених кандидатів система за цей час втратить (хтось піде розвиватись іншим шляхом, хтось розчарується, а дехто банально передумає). Проте ті люди, які залишаться, будуть надвмотивованими. Маю надію, що буду серед них. 

«Це був вибір, на який кожен з нас свідомо погоджувався»

— Чи не можна розглядати ситуацію із блокуванням конкурсу як позбавлення права кандидатів на посади суддів на професію?

О.Л.: Кандидатам не варто ставитися до професії судді споживацьки. Важливо тут, як саме блокування конкурсу позначиться на судовій системі, доступі громадян до правосуддя. Цілком можлива ситуація, коли після впровадження законодавчих змін і нових техрішень державі взагалі не знадобиться така кількість суддів у резерві. Сучасний світ пропонує екстериторіальний розгляд справ, уніфікацію судових процесів і документів, вирішення спорів online, навіть без прямої участі судді.  

Звичайно, кожен із учасників останнього добору поніс суттєві матеріальні втрати за 9 місяців підготовки. Та це був вибір, на який кожен з нас свідомо погоджувався.

Перевірка робіт кандидатів має бути виконана якнайшвидше. Це принаймні дозволить визначитися з подальшими планами тим, хто не склав іспит успішно. Що ж до переможців, то впевнений, що вони якісно змінять наші суди. З часом.

В.К.: Наразі стверджувати, що ситуація із призупиненням добору є позбавленням такого права на професію, на мою думку, передчасно. Тут, напевно, необхідно говорити про порушення прав кандидатів на завершення конкурсного відбору та недотримання з боку держави розумних строків цієї процедури. Бо ж, нагадаю, що добір зупинений для нас на стадії перевірки результатів кваліфікаційного іспиту. І лише ті з кандидатів, які успішно складуть цей іспит та будуть зараховані до резерву, можуть вважатися «повноцінними». Та як би ми не оцінювали перебіг добору — 2017, беззаперечним є той факт, що проходження усіх його стадій у сукупності забезпечить для нас доступ до професії судді. 

Сам добір докорінно змінив життя та побут кандидатів. Чого тільки варта дев’ятимісячна спеціальна підготовка у Національній школі суддів України. Кандидати були змушені змінити місця проживання, за власний кошт винаймати житло, отримуючи при цьому незначну стипендію, призупинити свою професійну діяльність, звільнитися.

Наприклад, я, працюючи одним із профільних директорів на великому стратегічному підприємстві, був вимушений звільнитися з роботи — власник не міг залишити відповідний напрям роботи без керівництва. Після спецпідготовки повернутися на вказану посаду я вже не мав змоги, бо на роботу була прийнята інша особа. До майже аналогічної ситуації потрапили кандидати з-поміж адвокатів — значна їх кількість перебувала у доборі. Вони вимушено призупинили свою адвокатську діяльність і втратили роками напрацьованих клієнтів, відмовилися від оренди офісних приміщень.

Приймаючи рішення про участь у доборі та погоджуючись на такі обмеження, ми, звичайно ж, мали легітимні очікування, мовляв, зможемо відповідно до Закону та у розумні строки взяти участь у визначених стадіях, а держава забезпечить проведення конкурсу. Проте, як відомо, наразі добір призупинений внаслідок прийняття неякісного закону.

Та все ж переконаний, що суб’єктами законодавчої ініціативи вже скоро буде внесений законопроєкт до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». А той запустить процедуру обрання нових членів ВККСУ та розблокує наш добір. Судова ж система вже невдовзі поповниться потужним складом високопрофесійних і вмотивованих суддів.