КИЇВ — 20 березня 2020 року. Минає перший тиждень карантину. По дорогах котяться перекотиполя, а на берегах озер видніються самоізольовані. Якими видалися перші дні карантину для юрбізу? Що очікує на кораблі юридичних фірм під час коронавірусного шторму? Розповідають бізнеси та їх капітани. Ми розпочинаємо серію хронік: керівники фірм — про те, як для них минув перший тиждень посилених обмежувальних заходів.

Глава 1. Діма Гадомьский & Axon Partners

«Під час кризи виживає той, у кого товща шкіра, більша фінансова подушка та менші витрати».

Карантин, 1 тиждень потому: враження Діми

Думаю, планета звернула увагу, що люди стали менше спілкуватися наживо та більше шаритися у соцмережоньках. Отож і довела цю тенденцію до крайності.

Я в цілому задоволений. Мені в онлайні дуже комфортно. Інша справа, що не всі люди можуть дозволити собі працювати онлайн (ліфтери, лікарі, будівельники, сміттярі). Тому я трохи стурбований ННН: нестримною невідомістю, що насувається.

Перша реакція на форс-мажор

Я не знав, радіти чи плакати, тому тупив, гортав стрічку ФБ і розфренджував експертів. Це тих, які радили тепер більше читати та зайнятися онлайн освітою.

Перші вжиті кроки

Почав робити незвичні для себе речі: прибрав у квартирі та полагодив те, що теліпалося. Викинув увесь непотріб, почав вечорами грати із донькою у баскетбол. Не знаю, чому саме це — воно якось «самовийшлося». Можливо, це вбудовані до ДНК заводські налаштування, несвідома медитація. Або ж мозок завантажився аналізом ситуації, а інші частини тіла зайняв чимось, що не вимагає його участі.

Дистанційний формат vs офіс? Про умови роботи та рівень комфорту

Є таке давнє повір'я: якщо перейшов на дистанційку та не написав про це у ФБ, то вважається, що не перейшов. Ми не переходили. З моменту зачаття аксонів ми сиділи у коворкінгу, працювали по скраму (Scrum, ред.), вчилися будувати розподілені проєктні команди та приймати важливі рішення без зустрічей наживо. З цього приводу багато хто з казкових героїв юридичного ринку ще гуморив.

Зараз все це скопом (скрам, холакратія, налаштована ERP система та наворочений корпоративний чат) зменшує відстань між харківським, київським і львівським офісами до витягнутої руки. Я міг би ще пожартувати про електронний суд, але не буду. Словом, нам нікуди переходити не потрібно, нам ОК.

Пріоритет уваги керівника: бізнес, клієнти чи підлеглі? Трисвятий баланс розподілу

Я не керівник, у нас кожен власник з більше ніж 1% акцій самостійно приймає рішення у рамках свого домену (в цьому році мій домен — маркетинг). А важливі рішення, типу того, яку каву купити до офісу, приймають акціонери колективно.

Відповідно, ніякого балансу немає. Кожен з нас робить все можливе для того, аби галера пливла, а не тонула. Якщо хтось гребе більше в бік клієнтів, забуваючи про людей, то піднатискають на весла ті, хто повинен турбуватися про людей.

Виходить?

Так, все ОК.

Релігія & магічний девіз на період карантину для колективу

Немає ніякого спеціального девізу, рівно як і відсутня паніка стосовно того, що відбувається.

Іноді у нас є девіз на спринт (на тиждень) — під час пленнінгу його пропонує хтось з команди. Та для більш чарівної сили девізу, він зазвичай містить ненормативну лексику, тож я не зможу озвучити жодного з них, залишаючись в межах Правил адвокатської етики.

Що далі: ситуація за рік — прогноз від Діми Гадомського. Результат вжитих ним дій і карантину в цілому.

Я поки не розумію, що відбувається. На кризу, обумовлену уповільненням економіки Китаю, я чекав ще минулого року (ну як чекав, Тhe Economist так писав). Потім я чекав на нього на старті поточного року. Вже не пам'ятаю чому. Що саме відбувається зараз — я ХЗ. У будь-якому випадку, під час кризи виживає той, у кого товща шкіра, більша фінансова подушка та менші витрати.

Ми — невелика вузькоспеціалізована, на ІТ, команда. З незахмарними зарплатами та вкрай ліберальною «погодинкою» (погодинна оплата, ред.). Я рішуче налаштований підставити плече клієнтам, які розчаруються у неповороткості своїх колишніх юристів.