ЛЬВІВ — 31 жовтня 2019 року. Відбулася дискусія щодо створення та ефективної діяльності Вищого Суду з питань інтелектуальної власності, організована Відділенням АПУ у Львівській області спільно з комітетами з інтелектуальної власності, з питань телекомунікацій, інформаційних технологій та Інтернету, з питань ЗМІ та рекламного права Асоціації правників України та Центром вивчення комерційного права Університету Квін Мері у місті Лондоні.

З вітальними словами виступила Олена Вардамацька, юристка, голова ІР/ІТ практики ЮФ «Вольф Тайс», координаторка Проекту в Україні.

Ольга Гургула,координаторка досліджень Проекту, зазначила, що виконана робота: аналіз законодавства, зокрема ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», ГПК, аналіз практики міжнародної спільноти. На основі вказаного сформовані Рекомендації щодо створення та діяльності Вищого Суду з питань інтелектуальної власності.

Структура суду: 1 інстанція + апеляційна — для ефективної роботи суду. Для ефективного розгляду справ команда, яка працює над проектом, вважає за необхідне внести норму про розгляд справ колегією у складі 3-х суддів.

Найбільш обговорюваним стало питання щодо критеріїв відбору суддів. Зважаючи на ці критерії в апеляційних інстанціях у інших країнах, вважаємо необхідним привести у відповідність критерії відбору суддів у цей суд до критеріїв відбору в інші апеляційні суди України. Щодо спеціальних критеріїв відбору суддів, патентних повірених, адвокатів — значний досвід у IP, на що повинні бути надані докази, а також вимога до частини про наявність технічної освіти, оскільки галузь тісно пов’язана з інформаційними технологіями. Учасники конференції зазначають, що вимога про досвід в IP для суддів не є цілком справедливою, особливо для суддів, які працюють вже тривалий час в Україні. Виникає також питання про підтвердження досвіду в IP адвокатами — як їм підтвердити свій досвід без порушень адвокатської таємниці? Спікери зазначають, що для покращення якості роботи суддів та адвокатів будуть проводитися тренінги. Цікаві ідеї висувають учасники заходу щодо відбору кандидатів на основі результатів уже пройдених ними тренінгів.

Також було обговорене питання місцезнаходження Суду. Як зробити його доступним та зручним для всіх? Якщо говорити про аналіз іноземної практики, то в США суд діє у Вашингтоні, водночас вказане його право проводити засідання за межами місцезнаходження. У Великобританії створені регіональні відділення суду, які можуть проводити судові засідання у формі відеоконференцій або, за наявності суддів на регіональному рівні, справи розглядаються цими суддями.

Щодо кількості суддів, розробники проекту вважають кількість, передбачену чинним законодавством України (для 1 інстанції — 1 суддя, для апеляції — 9 суддів), недостатньою. Справи по ІР є нелегкими, тому пропонується перегляд справ колегіями суддів. Учасники ж стверджували, що проблем у розгляді справ суддями одноособово немає, а в разі складності справи можна законодавчо внести норму про можливість розгляду справи колегіально. В цьому питанні важко поєднати міжнародну практику та законодавство України, оскільки ефективний механізм Америки, в якому суддя на вищому рівні призначає своїх колег до розгляду справи, суперечить нормам автоматичного розподілу суддів між справами в Україні. Слушні ідеї пропонують учасники заходу про розподіл суддів за спеціалізаціями.

Наступним питання — які спори віднести до юрисдикції суду? Справи, що зараз відносяться до юрисдикції адміністративних судів (наприклад, щодо реєстрації права інтелектуальної власності), можуть бути внесені на розгляд ІР суду. Щодо податкових та митних спорів — вони розглядаються судами загальної юрисдикції, проте враховуючи міжнародну практику, можна встановити норму про передачу тих справ, щодо яких виникають певні проблеми в тлумаченні, до розгляду суду з питань ІР.

Ще одне питання — щодо приводу електронних доказів: чи повинні вони подаватися в оригінальній формі? Учасники стверджували, що для підтвердження їх оригінальності доцільними є опис веб-сайту експертом, адвокатом, нотаріусом, патентним повіреним, однак варто запровадити чіткий алгоритм такого опису.

Наступною рекомендацією, яку експерти винесли для дискусії, були заходи забезпечення позову. За кордоном це працює так: суди беруть до уваги 3 фактори: баланс інтересів позивачів, наявність реальних загроз для відповідача, можливість успішного результату для позивача. Експерти погодилися з думкою учасників щодо того, що судді часто бояться дисциплінарної відповідальності за вжиття таких заходів. Однак забезпечення можливості вжиття заходів забезпечення позову є однозначно потрібним, оскільки без цих заходів часто втрачається суть спору.

Зустрічне забезпечення позову — чи потрібно вносити зміни до законодавства в цій частині? Експерти зауважили, що доцільним є надання суду можливості застосувати захід забезпечення позову без зустрічного забезпечення. Учасники зазначили, що в цьому випадку варто встановити вичерпний перелік підстав для застосування заходів забезпечення позову без зустрічного забезпечення (наприклад, неспроможність позивача фінансово надати забезпечення позову).

Щодо малозначних справ експерти виділили необхідність зменшення суми позову, відповідно до якої справа вважатиметься малозначною, та залишити в силі норми про неможливість оскарження малозначних справ у касації. У дискусії визнали, що виділення справ у сфері ІР і внесення змін щодо оскарження малозначних справ у касації є справді недоцільним на цей момент.