Асоціація правників України не припиняє знайомити вас із членами, які вже багато років віддані їй та щороку доводять – професійність українських правників високо оцінюється на міжнародному ринку! Хотілося б, аби ви познайомилися із діяльністю одного з партнерів VB PARTNERS Олександром Лук'яненком.

Чи змінилася ситуація з дотриманням IP-права в Україні за останні роки, які перспективи розвитку справ WCC та чого вдалося досягти за роки праці в юриспруденції – про це та інше читайте нижче.

— Олександре, що в своїй діяльності особисто Ви вважаєте основним досягненням, яке допомогло увійти до міжнародного рейтингу та отримати інші відзнаки?

Мені важко виділити одне або декілька ключових досягнень. На мою думку, саме багаторічна безперервна практика в рамках VB PARTNERS та особистий шлях від молодшого юриста до партнера – це запорука успіху та визнання.

Також, з бізнесом треба говорити «однією мовою». Важливо чітко розуміти бізнес-процеси своїх клієнтів, правила корпоративного світу, специфіку роботи іноземних компаній і національного бізнесу. Формат вузькоспеціалізованого юридичного бутика, яким є VB PARTNERS, передбачає екстра рівень експертизи, стандартів і сервісу.

Час не стоїть на місці, необхідно постійно удосконалюватись, розвивати всі існуючі навички та здобувати нові. Середовище, в якому ми працюємо, змінюється максимально швидко, й ми маємо змінюватись разом із ним.

Крім того, слід зазначити, що особиста відзнака в рейтингу – це не досягнення окремих юристів, це перемога всієї команди. Без єдиного цілісного механізму, підтримки колег та партнерів неможливо досягти жодних висот.

— Наразі, Ви розвиваєте новий напрямок – кримінальне переслідування за порушення прав на інтелектуальну власність та антимонопольного законодавства. Наскільки змінилась ситуація з дотриманням ІР-прав в Україні за останні 5 років? Чи є випадки зловживання правом інтелектуальної власності, які найбільш поширені типи позовів у цій галузі?

ІР-право – це одна із найбільш перспективних практик на сьогоднішній день. При цьому, якщо для України це відносна нова галузь, і з більшістю проблем ми стикаємось вперше, то для західних правових систем - це вже давно окремий повноцінний напрям.

Безперечно, одним з визначальних етапів розвитку ІР-права як галузі в Україні є створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Поряд із цим, іноді ефективним є захист прав інтелектуальної власності не у судах, а саме у правоохоронних органах.

Так,  у випадку, якщо незаконним використанням торговельних марок завдано значну матеріальну шкоду, то винна особа несе кримінальну відповідальність. При цьому, саме кримінально-правовий інструментарій дає ширші можливості для захисту своїх прав. Так, саме в межах кримінального провадження можливо ініціювати вилучення контрафактної продукції, її арешт, обрання запобіжних заходів та застосування інших заходів забезпечення не лише безпосередньо до виконавців, а й до організаторів злочинних схем.

Кримінальний процес дозволяє знищення контрафактної продукції, а також знарядь вчинення злочинів – обладнання, підроблених торговельних марок. Саме в цьому і полягає кінцева мета – припинення подальших можливих порушень прав інтелектуальної власності.

Так само максимально дієвим є саме кримінально-правовий інструментарій у сфері порушень антимонопольного законодавства. Судовий та позасудовий захист є досить обмеженим та не дозволяє максимально коротко та ефективно зупинити ті чи інші порушення, а також попередити нові.

— Які можна навести яскраві приклади з Вашої практики у реалізації справ WCC в Україні? Які перспективи розвитку цього напрямку?

На сьогоднішній день кримінально-процесуальне законодавство України є досить прогресивним і надає широке коло прав потерпілим. Так, потерпілі можуть підтримувати справи приватного обвинувачення, ініціювати проведення слідчих дій та застосування заходів забезпечення, таких як арешт майна, збирати докази та ін. Все це сприяє переведенню спорів начебто приватно-господарського характеру (щодо захисту прав інтелектуальної власності, відносин у сфері антимонопольного регулювання, службові розтрати тощо) у кримінально-правову площину.

Ще однією з переваг такого підходу є реальна, а не фігуральна можливість стягнення збитків з винної сторони. Як правило, порушники не володіють жодними активами, а компанії, що займаються контрафактною продукцією, зареєстровані на номінальних осіб. У зв’язку з цим, відшкодувати завдану шкоду приватно-правовими механізмами практично неможливо.

Поряд із цим, встановлення «кінцевого бенефіціара» злочину та розшук його активів, в тому числі, через міжнародно-правові механізми дозволяє відносини порушені права потерпілого.

Одним з визначних наших досягнень у цій практиці стало не лише притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у збуті контрафактної продукції, але й знищення обладнання, на якому виготовлялась така продукція. Для нашого клієнта – топової компанії і одного з найбільших платників податків в Україні – знищення обладнання дозволило попередити майбутні збитки на сотні мільйонів гривень.