КИЇВ – 25 червня 2018 року. Нещодавно, 13 червня, Кабмін презентував законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування». Це другий законопроект у межах ініціативи #МаскиШоуСтоп, покликаний посилити захист підприємців, які постраждали від неправомірних дій правоохоронних органів, до розробки якого долучилась АПУ (детальніше про це ми писали тут).

Положення законопроекту прокоментував Євген Грушовець, заступник голови Комітету з кримінального та кримінально-процесуального права АПУ, партнер Ario Law Firm: «Сама по собі Ініціатива - правильна, але виникає дуже багато запитань щодо форми та механізму її реалізації за відсутності публікації запропонованих норм.

Так, «запровадження персональної відповідальності застосовується до працівника правоохоронного органу, який підписав рішення, що призвело до порушення прав чи нанесення збитків підприємцям» (дослівно). Але, якщо мова йде про шкоду завдану правоохоронцями під час досудового розслідування, то дуже рідко, коли рішення слідчого чи прокурора є приводом до втручання в права громадян.

Наприклад, процедура проведення обшуку ініціюється слідчим чи прокурором шляхом подачі відповідного клопотання на проведення обшуку, але на підставі такого клопотання обшуки не проводяться. Підставою для проведення обшуку є лише рішення суду.

Якщо суд задовольнив клопотання слідчого на проведення обшуку, то фактично кінцеву роль в цьому процесі відіграє слідчий суддя, а не слідчий чи прокурор, які виступили з ініціативою. Отже в такому випадку підстав для притягнення до відповідальності таких осіб немає.

Інший випадок – коли в процесі проведення обшуку пошкоджено майно особи, наприклад, вхідні двері шляхом пошкодження їх форми чи замків. Слідчий, як процесуальна фігура кримінального провадження, майже ніколи особисто не відкриває двері. Ці процедури виконують спеціально залученні особи: або з груп фізичного захисту, або працівники МНС (в залежності від ситуації). А тому, в такому випадку слідчий не підписує жоден документ і, відповідно, за ініціативою Мінюсту відповідальності не понесе.

Якщо ж подивитись з іншого боку, інколи примусове відкриття дверей (навіть дороговартісних) необхідне для якісного проведення розслідування з метою пошуку речей та документів, які можуть бути доказами у провадженні. І якщо слідчий,отримуючи заробітну платню в розмірі 8 тис. грн, розумітиме, що власник дверей його зможе притягнути до відповідальності через їх пошкодження, то цей слідчий навряд чи проведе такий обшук. І у цьому є певні ризики, адже є шанс, що необхідні речі та документи просто не знайдуть.

А від такої якості розслідування програє потерпілий і відповідно - суспільство. Чи потрібно вирішувати існуючу проблему? Звісно потрібно. Але і на сьогодні достатньо механізмів та способів, які можуть зупиняти «маски-шоу».

По-перше, підвищити якість роботи судової системи. Це стосується збільшення штату слідчих суддів. Правосуддя має бути доступнішим. Таким, щоб кожна особа, яка звернулася за захистом своїх прав до суду, змогла за місяць - максимум два отримати рішення, яким підтвердиться, або спростується факт порушення її прав з боку правоохоронців. На сьогодні ці процедури можуть займати роки.

По-друге, наявність необхідної кількості суддів в суді надасть можливість слідчим суддям приділяти розгляду того чи іншого клопотання достатньо часу, що також підвищить якість правосуддя в Україні.

По-третє, на мій погляд, слід припинити застосування оціночних суджень в рішеннях на проведення обшуку чи тимчасовому доступу до речей та документів, а саме – «вилучення грошових коштів,здобутих злочинним шляхом», «вилучення носіїв інформації, на яких зберігається інформація» і т.д. Якщо слідчий звертається до суду, то він повинен чітко вказати, що саме він шукає. В іншому випадку слідчий суддя повинен відмовляти в задоволенні клопотання про обшук.

По-четверте, варто забезпечити належний контроль процедури розслідування прокурорів, які інколи можуть просто «ховати голову в пісок» і не реагувати на скарги сторін провадження чи осіб, в яких вилучили чи пошкодили майно. Прокурор має якісно і своєчасно реагувати на порушення прав громадян під час досудового розслідування провадження.

По-п'яте, варто зробити більш ефективним механізм застосування ст.308 КПК України, коли вищестоящий прокурор зобов'язаний по суті розглянути скаргу, а не направляти її прокурору, який здійснює керівництво провадженням.

По-шосте, слід запровадити ефективний механізм дисциплінарної відповідальності слідчих та керівників слідчих підрозділів шляхом проведення якісного службового розслідування і застосування диференційованих підходів запровадження відповідальності, як слідчим так і керівником. На перший раз виносити догану, на другий - більш тяжкий захід стягнення. Надалі - звільнення з автоматичним відкриттям провадження при умові, що слідчий систематично порушує права людей. На моє переконання, якщо використовувати саме такий комплексний підхід, потреби в доопрацюванні закону «маски-шоу стоп» просто не буде».