КИЇВ — 13 вересня 2017 року. Правова спільнота мала нагоду обговорити доцільність рецензування висновків судових експертів на круглому столі, організованому Асоціацією правників України спільно з Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності НАПрН України, Патентно-юридичною компанією «Ай Пі Юрікс», іншими НДУСЕ, патентно-юридичними фірмами і судовими експертами.

Участь в обговоренні брали судові експерти, адвокати, судді, патентні повірені, наукові співробітники лабораторій, науковці, оцінювачі тощо. Дискусія велася достатньо гостро та стосувалася природи і доцільності інституту рецензування висновків судових експертів.

Модераторами круглого столу були Владислав Федоренко, д.ю.н., директор Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Мін’юсту, професор, заслужений юрист України, судовий експерт, та Юрій Охромєєв, партнер Патентно-юридичної компанії «Ай Пі Юрікс».

Доповідачі ознайомили аудиторію із загальнотеоретичними положеннями щодо рецензування (згідно Порядку проведення рецензування висновків судових експертів та висновків експертних досліджень, затвердженого Наказом Мін’юсту 25.05.2015  № 775/5).

Як зазначили учасники круглого столу, рецензія — не аналог висновку повторної чи додаткової експертизи, в ній не оцінюються докази. Експерт, який надає рецензію, оцінює методи і повноту дослідження, логіку висновку, якість ілюстрацій.

При цьому доповідачі зазначили, що, незважаючи на наявність нормативно-правового акту, існує практика написання рецензій «поза процедурою, передбаченою Порядком», що, на думку багатьох юристів, присутніх на засіданні, виглядає нонсенсом.

Часто рецензія дається для тлумачення висновку експерта зрозумілою для суддів і учасників процесу мовою (що не зовсім коректно, оскільки висновок експерта має бути доступним для розуміння судом). І, головне, завдання рецензування полягає у підвищенні якості висновків експертів, а не їх оскарженні.

Отже, основна дискусія стосувалася можливості прийняття рецензій в якості доказів у судовому процесі. З цього приводу цікаво висловилась Оксана Гумега, суддя Господарського суду м. Києва. Вона зазначила, що часто сторони обирають експерта, який влаштовує усіх, а потім одна зі сторін починає оскаржувати його висновок і вимагати рецензії на нього. В такому випадку суддя не приймає рецензію в якості письмового доказу, а запрошує експерта дати пояснення у суді та визначає згідно свого внутрішнього переконання, чи надав експерт вичерпну відповідь у своєму висновку.

При обговоренні практичних ситуацій юристи дійшли висновку, що основна мета звернення за рецензією — затягування справи, та запропонували альтернативу — призначення повторної чи додаткової експертизи або виклик експерта до суду. До речі, керівники експертних установ зазначили, що здійснювати тиск на суд та «прикривати» помилки своїх працівників вони наміру не мають.

Цікаву думку висловив Олег Чорнобай, керуючий партнер Юридичної компанії «Чорнобай та партнери»: єдина категорія справ, у яких може фігурувати рецензія як письмовий доказ по справі — це притягнення до відповідальності судового експерта за написання завідомо неправдивого висновку.

Отже, за результатами круглого столу учасники погодилися, що існування такого явища, як рецензія поза процедурою, передбаченою Порядком, абсолютно недопустиме; визнали за необхідне запобігати зловживанню правом подавати рецензії як докази по справам та домовилися внести свої пропозиції щодо вдосконалення законодавчого регулювання цього питання.

Приєднуйтесь до наших заходів та слідкуйте за анонсами АПУ на сайті і на сторінці у Facebook. З нами цікаво!