КИЇВ — 01 грудня 2016 року. Комітет з питань телекомунікацій, інформаційних технологій та Інтернету провів засідання, на якому обговорили особливості визначення компетентного суду (юрисдикції) для звернення у зв’язку з порушенням прав інтелектуальної власності в Інтернеті та прийом Джон Доу.

Неймовірно цікавим захід вийшов завдяки спікерам, серед яких були Марія Ортинська, керівник Патентно-юридичної компанії IPStyle, адвокат, патентний повірений України, член комітету INTA по боротьбі із контрафактом, та Іларіон Томаров, керівник практики інтелектуальної власності в ЮФ Eterna Law. Модерував дискусію Микита Полатайко, голова Комітету АПУ з питань телекомунікацій, інформаційних технологій та Інтернету, юрист, координатор ІТ-практики ЮФ Sayenko Kharenko.

«Джон Доу — це так званий невідомий відповідач, який може бути як фізичною, так і юридичною особою або навіть групою осіб», — зазначила пані Марія. За словами спікера, концепція звернення з позовом до суду щодо порушення прав ІВ до відповідача, який не є відомим на дату подачі позову, працює в США, Канаді, Великобританії, Австралії та Індії й має різноманітні назви. Так, у США це не тільки Джон Доу, а й Джейн Доу, бейбі Доу, в Індії — Ашок Кумар і Ракеш Кумар.

Пан Іларіон окреслив два основних напрями, де в США використовується прийом Джон Доу: дифамація (поширення неправдивих ганебних відомостей в мережі) і порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності (торгові марки і авторські права). За його словами, все починається з того, що позивач звертається з позовом до особи, яка може володіти інформацією про особу порушника. Як приклад він навів справу компанії — виробника фільмів для дорослих Malibu Media LLC. Схема така: правовласник звертається в суд, до якого збирається подати позов про порушення авторських прав, щоб отримати від сервіс-провайдерів інформацію про порушника (ім’я та адресу). Головний обов’язок позивача — використовувати отриману інформацію тільки з метою подачі позову. Пан Іларіон підкреслив, що заявник знає про порушника тільки ІР-адресу. В цьому прикладі (справі Malibu Media LLC) порушники поширили 126 фільмів для дорослих за допомогою Torrent. Malibu Media LLC найняли компанію, яка відслідковує BitTorrent-файли і знаходить «роботи» позивача, потім компанія ідентифікує, з яких ІР-адрес здійснювалося завантаження.

Інший важливий момент, за словами спікера — визначення юрисдикції суду. Якщо ІР-адреса локалізується, скажімо, в Каліфорнії, значить, суд штату Каліфорнії підходить. У разі видачі судом повістки, інтернет сервіс-провайдер протягом 30 днів повідомляє всіх Джонів Доу про те, що проти них готується справа. Сервіс-провайдер надає заявнику ім’я та адресу, і якщо Джон Доу повістку не оскаржив, заявник подає позов вже до конкретної особи.

Наступний етап — подача клопотання про забезпечення позову до винесення судової заборони. Його пан Іларіон проілюстрував справою компанії, що знайшла сто сайтів, на яких незаконно розповсюджувався їх телеефір. У цьому випадку позивач мав довести наявність: ймовірності рішення на його користь; «балансу шкоди» на стороні позивача — те, що відсутність забезпечувальних заходів завдасть непоправної шкоди; суспільного інтересу у винесенні судового акту. Така заява адресується інтернет сервіс-провайдеру, який, по суті, має заблокувати контент.

За статистикою, у 2014 році майже 75% справ про порушення в онлайні адресовані Джону Доу. За інформацією видання The New Yorker, 43% всіх позовів з використанням прийому Джон Доу подає Malibu Media LLC. За словами пана Іларіона, після отримання імені та адреси порушника компанія повідомляє його про виявлення завантаження порнофільмів і попереджає, що напише лист на роботу або додому, якщо ж порушник не хоче — нехай заплатить таку-то суму. «Це головний спосіб монетизації. Ось у чому ідея», — констатував пан Іларіон, додавши, що Malibu Media LLC в США називають найбільшим«копірайт-Джон Доу-тролем».

Далі пані Марія розповіла про Джон Доу в Індії. Там все розпочалося з трансляції спортивних івентів. Вирішуючи такі справи, суди Індії виходять з наявності досить серйозних доказів для порушення справи, непоправної шкоди і збереження балансу інтересів. Також є справи, що стосуються Боллівуду. За словами пані Марії, в Індії є кейси, які стосуються не тільки порушень у сфері авторського права, а й на торгові марки. Як приклад вона навела справу компанії Nestle, що подала заяву з приводу ТМ Nescafe.

Також пані Марія зазначила, що в Індії суди вже перегинають палицю: з кожною справою необхідна все менша доказова база, у видачі наказів судді користуються внутрішнім переконанням щодо можливого порушення, здійснюється блокування всього сайту, а не окремих сторінок.

В наступній частині заходу учасники більше зосередилися на визначенні юрисдикції суду. Зокрема, пан Іларіон привів в приклад позов Adobe Systems Inc до десяти Джон Доу про порушення авторських прав і незаконного розповсюдження програмного забезпечення. Юрисдикцію суду штату Каліфорнія Adobe обґрунтував не тільки локалізацією ІР-адреси порушників, а й тим, що софт пропонувався через eBay (штаб-квартира базується в Каліфорнії), а оплата здійснювалася за допомогою PayPal (теж Каліфорнія).

На завершення пан Микита зазначив, що іноді українські юристи теж не знають, хто відповідач. «Вже не перший рік на різних заходах ми намагаємося донести: якщо ви не знаєте, на чиє ім’я зареєстрований домен, це не проблема ... Є адекватний механізм звернення до суду та отримання ухвали про розкриття реєстратором цих персональних даних», — резюмував він.

За матеріалами Юридичної практики

Презентації заходу:
1) Who is John Doe? 
2) Meet John Doe 2016