Про те, який найефективніший механізм репарацій можна застосувати для України, читайте в інтерв’ю Світлани Старосвіт, членкині Асоціації правників України, д.ю.н. Гарвардського університету, для «Цензор.НЕТ».

— Які механізми фіксації й визначення збитків є в міжнародному праві й практиці? Який найбільш ефективний механізм репарацій можна застосувати у нашому випадку? Який орган має фіксувати, акумулювати всі дані щодо збитків, щоб ефективно відстоювати їх у міжнародних судах?

— Це дуже складне й комплексе питання. По-перше, щодо механізмів компенсації завданих збитків. Звичайно, для політичних цілей можна приблизно оцінити завдану шкоду підприємствам та інфраструктурі або підрахувати, скільки людей залишилося без житла. Економісти можуть зробити попередні розрахунки, яких збитків завдано країні тощо. Проте сучасне міжнародне право розвивається у напрямі виплати репарацій або компенсацій через судові або квазісудові механізми.

По-друге, в міжнародному праві спочатку необхідно довести міжнародно-правове порушення. Рішення щодо компенсацій приймається окремо міжнародними судами, трибуналами або квазісудовим органом, таким як компенсаційна комісія.

По-третє, слід розрізняти збитки, які можуть вимагати фізичні і юридичні особи від РФ і які будуть компенсуватись їм напряму або через Україну, а які власне держава Україна може вимагати від РФ у двосторонньому порядку.

І останнє, з міжнародно-правового погляду недостатньо встановити загальну суму завданих збитків, оскільки необхідно також встановити причинно-наслідковий зв’язок між правопорушенням, завданою шкодою і фактично понесеними збитками.

Водночас міжнародна практика має досвід виплати за спеціальним договором (lumpsum compensation). Наприклад, щодо міждержавного відшкодування шкоди, я не виключаю, що після завершення війни в майбутньому можна буде розглядати двосторонню угоду між Україною і РФ, в якій можна передбачити виплату тієї частини збитків, що понесла Україна як держава і державні підприємства. Але, звичайно, чекати довго Україна не може, тому доречно вести роботу із західними партнерами щодо змоги використання коштів, які вже заморожено.

Щодо відшкодування збитків громадянам і юридичним особам, коли настане мир, звичайно, державні органи мають працювати з юридичними і фізичними особами. Процес необхідно координувати, пояснювати, які права має бізнес і куди він може звертатись за компенсацією. Те саме стосується і громадян. Деякі питання можна буде порушувати в національних судах, в ЄСПЛ, деякі — за кордоном, в іноземних юрисдикціях, деякі — у спеціально створених фондах чи комісіях. Усе залежатиме від порушених прав і обставин справи.

Україні доцільно використовувати гібридну форму компенсації збитків. І Україна вже має досвід і напрацювання в цьому питанні після подій 2014 року. Звичайно, наразі масштаби більші, але і більше можливостей знайти кошти для відшкодування.

— Як має відбуватися процес фіксації збитків?

— Здебільшого, він такий самий, як і в національному судовому провадженні. Факти завдання шкоди майну або збитків мають фіксуватись і зберігатись. А підрахунки шкоди все рівно, як правило, проводять окремо експерти з цих питань, коли вже відповідною судовою або арбітражною інстанцією винесено рішення про міжнародно-правове порушення. Для міжнародного права не має значення, який орган займався фіксацією, і міжнародні суди все одно оцінюватимуть достовірність доказів окремо.

Якщо виходити з наших внутрішніх потреб, то кожний орган має виконувати свою роботу, звичайно, у тісній координації між собою — Мін’юст, МЗС, Мінекономіки, Мінфін. Але різні державні органи виконуватимуть різні цілі. МЗС, наприклад, вестиме міждержавний трек і використовуватиме у своїй роботі докази, зібрані Офісом генерального прокурора, Мін’юстом, доповіді різних міжнародних організацій, шукатиме й опитуватиме свідків з огляду на ті міжнародно-правові порушення, які буде потрібно довести. Досвід, напрацьований у справах проти РФ у МС ООН 2017 року, є. Багато допомагають закордонні юридичні радники, які мають досвід і, головне, ресурси, ведення складних міжнародних і арбітражних процесів, працювати зі свідками. Так само і Мін’юст має досвід представлення інтересів держави і державних установ у закордонних юрисдикційних органах, обізнаний у міжнародних правилах доказової бази. Прокуратура декілька років співпрацює з МКС.

Єдина проблема, яка може виникнути з огляду на попередній досвід України — це питання координації обміну доказами і вироблення правових аргументів і теорій, які б не суперечили одна одній у різних міжнародних процесах. Але це все можна погодити.

Нагадаємо, що Асоціація правників України у своєму зверненні закликала країни Європи та світу провести аудит російської власності на їх територіях з метою забезпечення в подальшому відшкодування шкоди, завданої війною.

З повним текстом інтерв’ю можна ознайомитися за посиланням.