У Верховній Раді України 26 квітня зареєстровано проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності з примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану» №7317. Новації законопроєкту та їх ризики прокоментував Андрій Авторгов, Голова підкомітету з виконавчого провадження, член Ради Комітету АПУ з конкурсного права, приватний виконавець, к.ю.н.

Зазначеним законопроєктом пропонується, зокрема, заборонити примусове виконання рішень, боржниками за якими є:

— юридичні особи, які здійснюють діяльність з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», діяльність з водопостачання та водовідведення відповідно до Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», діяльність з вирощування сільськогосподарських культур, тваринництва, виробництва харчових продуктів, надання доступу до мережі Інтернет, виробництва вакцин, дослідження у сфері біологічних наук, космічну діяльність відповідно до Закону України «Про космічну діяльність»;

— рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, органи військового управління, з’єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних сил України, підприємства залізничного транспорту;

— рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги;

— а також примусове виконання приватними виконавцями виконавчих написів нотаріусів.

Також законопроєкт пропонує, аби у період дії воєнного стану постанова чи інший процесуальний документ (або їх частина), винесені у виконавчому провадженні приватним виконавцем, якщо вони суперечать вимогам закону, можуть бути скасовані за зверненням сторони виконавчого провадження або особи, права якої порушені, постановою керівника органу державної виконавчої служби, що входить до складу структурного підрозділу Міністерства юстиції України, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень, або керівника структурного підрозділу територіального органу Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень на території виконавчого округу приватного виконавця, крім випадків, коли наявна інформація про судове провадження, ініційоване особою, яка подала звернення, у зв’язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави.

Законопроєкт змінює порядок притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності. В період воєнного стану не провадяться планові та позапланові перевірки приватних виконавців, не діє Дисциплінарна комісія приватних виконавців при Міністерстві юстиції України.

При цьому діяльність приватного виконавця може бути зупинена строком на три місяці на підставі наказу Міністерства юстиції України за поданням керівника структурного підрозділу Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень, у разі виявлення ознак порушення приватним виконавцем при здійсненні своєї діяльності вимог законодавства. Протягом 10 робочих днів з дня закінчення зазначеного строку, дня припинення або скасування воєнного стану Міністерство юстиції видає наказ про поновлення діяльності приватного виконавця.

Законодавча ініціатива необхідності внесення більшості таких змін є дуже і дуже сумнівною.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Згідно ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового процесу.

Безумовно, потрібно з розумінням поставитися до тимчасової неможливості виконання судових рішень боржниками, за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, органи військового управління, з’єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних сил України.

Водночас законопроєкт також пропонує заборонити примусове виконання рішень, боржниками за якими є юридичні особи, котрі здійснюють діяльність з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», діяльність з водопостачання та водовідведення відповідно до Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», діяльність з вирощування сільськогосподарських культур, тваринництва, виробництва харчових продуктів, надання доступу до мережі Інтернет, виробництва вакцин, дослідження у сфері біологічних наук, космічну діяльність відповідно до Закону України «Про космічну діяльність».

При цьому в законопроєкті відсутні чіткі критерії віднесення тих чи інших юридичних осіб до таких, примусове виконання судових рішень відносно яких заборонено.

Відсутнє також розуміння того, як це можливо визначити на стадії відкриття виконавчого провадження. Створення відповідного реєстру таких підприємств, що є очевидною необхідністю, законопроєкт не пропонує.

Також законопроєкт на час воєнного стану фактично ліквідує незалежність інституту приватних виконавців та допускає можливість втручання у виконавче провадження з боку посадовців Міністерства юстиції України шляхом скасування постанов або інших процесуальних документів приватного виконавця (зокрема і постанов про накладення арешту на кошти та майно) постановою керівника органу державної виконавчої служби за зверненням сторони виконавчого провадження або особи, яка вважає, що її права порушено.

При цьому нівелюється роль судового контролю за виконанням рішень, визначеного ст. 129-1 Конституції України.

Корупційні ризики законопроєкту закладені у положеннях, які передбачають зупинення діяльності приватного виконавця на підставі наказу Міністерства юстиції України за поданням керівника відповідного структурного підрозділу, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень України у разі виявлення ознак порушення законодавства приватним виконавцем при здійсненні свої діяльності.

При цьому жодний перелік таких ознак не встановлюється, як і факт заподіяння оскаржуваними рішеннями шкоди чи ступінь вини виконавця. Під вказане визначення фактично підпадає будь-яке формальне порушення, а наявність або відсутність ознак такого порушення може бути суб’єктивною думкою посадової особи Міністерства юстиції України, і слугуватиме підставою для зупинення діяльності приватного виконавця.

Процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності фактично спрощується і зводиться до власного розсуду посадовця Мін’юсту: без проведення перевірки, без надання пояснень та без процедури розгляду питання Дисциплінарною комісією приватних виконавців при Міністерстві юстиції України.

На практиці може виникнути така ситуація: до приватного виконавця звернеться стягувач із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо, наприклад, банківської установи, яка по КВЕДУ може займатися ще й вирощуванням сільськогосподарських культур. Тобто виникне спір щодо можливості відкриття виконавчого провадження, у який втрутиться чиновник Мін’юсту із «власним баченням». Наслідком буде скасування навіть і правомірної постанови приватного виконавця, та ще й зупинення його діяльності на три місяці.

Безумовно, потрібно чітко, належним чином захистити підприємства, що працюють на оборону нашої країни, а також громадян, які знаходяться у скрутному становищі.

Проте в авторів законопроєкту, який було внесено народними депутатами за ініціативи Міністерства юстиції України, є інша, абсолютно неблагородна, мета — знищення незалежності інституту приватних виконавців і «ручне керування» виконавчими провадженнями, що у них перебувають.

Чинним законодавством визначено, що державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону. Забороняється втручання державних органів, органів влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об’єднань, інших осіб у діяльність державного виконавця, приватного виконавця з примусового виконання рішень.

Натомість законопроєкт допускає можливість невиправданого та свавільного втручання у виконавче провадження приватного виконавця з боку посадовців Міністерства юстиції України шляхом скасування постанов або інших процесуальних документів (зокрема і постанов про накладення арешту на кошти та майно) постановою керівника органу державної виконавчої служби за зверненням не тільки сторони виконавчого провадження, а й будь-якої особи, яка не має до цього провадження жодного відношення.

Головне науково-експертне управління ВРУ у своєму висновку до вказаного вище законопроєкту, зокрема, зазначило: «…запропонований порядок контролю за виконанням виконавчих документів посадовою особою державної виконавчої служби також містить корупційні ризики та може призвести до порушення прав сторін виконавчого провадження».

Повністю погоджуюся з цим твердженням та вважаю, що проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності з примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану» №7317 від 26.04.2022 має бути відхилений або ж суттєво доопрацьований.