19-20 червня у Львові пройшов Західноукраїнський юридичний форум. Про підсумки першого дня – читайте за посиланням.

Під час другого дня говорили про професійну місію юриста, виклики повоєнної відбудови, правничу освіту, ринок юридичних послуг і дискусійні питання виконання судових рішень. Подію відкрили Президент АПУ Микола Стеценко, голова Львівської міської ради Андрій Садовий, голова Відділення АПУ у Львівській області Наталія Галецька та Роксолана Костур, партнерка АО «Матвіїв і Партнери».

«Ми говоритимемо про участь юристів у повоєнній відбудові, трансформацію юридичного ринку, юридичний бізнес як екосистему, виклики військової юстиції та виконання судових рішень. Це ті зміни, яких потребує ринок — і професійно, і структурно, і ціннісно», — поділився Микола Стеценко.

У своєму зверненні Андрій Садовий зазначив: «Сьогодні кожен із нас відчуває особливу відповідальність. У нас є потужний внутрішній потенціал, але його часто ускладнює корупція. На жаль, буває, що юристи самі несуть гроші в суди. Це не має бути нормою.

У нас є сильна армія — це кулак. Але цей кулак має працювати в тілі. Якщо тіло слабке — ми не зможемо перемогти. Потрібен порядок всередині країни».

Наталія Галецька акцентувала на темі цьогорічного форуму — лідерстві правника: «Кожен правник є суспільним діячем. Ми творимо образ правника в суспільстві й образ держави назовні. І сьогодні це — образ недосконалої та корумпованої держави. Ми можемо і повинні його змінити». Вона закликала колег не втрачати віри у професію та продовжувати працювати — навіть тоді, коли важко: «Оминімо гріх легковажності й гріх зневіри. Залишаймося в професії, втираємо піт з лиця — і далі будуємо рідну хату».

Завершила відкриття власною історією Роксолана Костур: «10 років тому на такому ж форумі ми подали заявку на вступ до АПУ — просто з телефону. Сьогодні ми знову тут, у єдності. І це дуже важливо, особливо під час війни. Ми тримаємо стрій. І наша єдність як правничої спільноти — це те, що допоможе будувати майбутнє України».

Спецінтерв’ю «Роль правника у розбудові сучасної (повоєнної) України»

Глибокою розмовою про моральну та професійну відповідальність юридичної спільноти стало інтерв’ю з Мирославом Мариновичем, членом-засновником Української Гельсінської групи, дисидентом і політв'язнем радянських часів, засновником амністійного руху в Україні, філософом, релігієзнавцем, публіцистом, проректором Українського католицького університету у Львові.

Президент АПУ Микола Стеценко підкреслив, що правники мають виходити за межі формального виконання обов’язків. У суспільстві, де інституції перебувають під тиском, а моральні орієнтири не завжди очевидні, юристи можуть і повинні бути дороговказами — тими, хто допомагає розрізняти добро і зло, захищає справедливість навіть у складних умовах.

Мирослав Маринович наголосив, що завдання правника — не дозволити сильному скористатися слабкістю іншого. Саме юристи мають фіксувати порушення, реагувати на них і захищати гідність людини. Він також звернув увагу на те, що незалежність судової системи має поєднуватися з моральною відповідальністю суддів. Інакше сама по собі незалежність не гарантує справедливості.

На думку пана Мирослава, суспільство часто не відчуває результатів роботи судової системи або не вірить у них, хоча насправді чимало судових рішень є фаховими, виваженими й такими, що заслуговують на довіру. Такий розрив між реальністю і сприйняттям підсилює міф про «тотальну корупцію», з яким українські правники стикаються як усередині країни, так і в спілкуванні з міжнародною спільнотою.

У діалозі пролунала й думка, що місія правника у воєнний і повоєнний час — не лише професійна, а й світоглядна. Бути юристом сьогодні — означає мати позицію, дотримуватися принципів, зберігати людське обличчя правосуддя в умовах надзвичайного тиску.

«Формувати правників нового покоління»: відкриття факультету права УКУ та роздуми про майбутнє юридичної освіти

Про сучасний стандарт юридичної освіти спілкувалися з деканкою Факультету права УКУ Світланою Хилюк та керуючим партнером KPLT Андрієм Костюком. Модерував Smart talk Президент АПУ Микола Стеценко.

Розмова розпочалась із нагоди — офіційного відкриття юридичного факультету УКУ. Світлана Хилюк наголосила: це рішення стало підсумком багаторічної системної роботи й внутрішніх обговорень. Формалізація школи права у статус факультету — це не лише символічне визнання зрілості освітнього проєкту, а й крок до більшої суб'єктності УКУ на національному та міжнародному рівнях. Це дає можливість університету впливати на формування суспільного порядку денного.

УКУ розвиває правничу освіту з 2014 року, після Революції Гідності. Із самого початку школа обрала шлях орієнтації на цінності, високі академічні стандарти та соціальну відповідальність. Як зазначила деканка, викладання на факультеті поєднує український контекст і західні підходи, включно з наголосом на гідності, суспільному благу й критичному мисленні. Студенти обов’язково проходять практику у юридичній клініці, працюють із ветеранами, отримують міжнародний досвід та вчаться адаптовуватись до технологічних викликів — зокрема, вміло застосовувати штучний інтелект у роботі.

Андрій Костюк, у своєму виступі, наголосив на особистій цінності роботи в освіті — як нагоди залишатися в діалозі з культурою, розвиватися разом із студентами і впливати на формування майбутніх лідерів. Освіта, на його думку, — ключовий простір для еволюції суспільного договору. Саме тут народжуються ідеї та принципи, які згодом реалізуються у судах, компаніях і державних інституціях.

Розмова засвідчила, що правнича освіта в умовах війни й трансформації суспільства має бути не лише фаховою, а й етичною, адаптивною та технологічною — саме такою бачать її в УКУ.

Юридичний бізнес як екосистема: нові сенси і нові ролі

Третя сесія Форуму була присвячена новим викликам та трансформаціям юридичного бізнесу. Дискусія об'єднала партнерів провідних юридичних компаній, які поділилися власними спостереженнями щодо стану ринку, гонорарної політики, розвитку практик та стратегій адаптації в умовах війни.

Модератор сесії Денис Бугай, партнер-засновник VB PARTNERS, відкрив обговорення аналізом фінансових показників ринку юридичних послуг, наголосивши на впливі інфляції, зростанні витрат та падінні рентабельності. Учасники погодилися: попри номінальне зростання доходів у гривні, реальна ефективність бізнесу залишається під тиском економічних чинників.

Оксана Кобрин, партнерка, керівниця західноукраїнського офісу MORIS, звернула увагу, що витрати компаній значною мірою обумовлені зростанням заробітних плат, що є реакцією на інфляцію, а також потребою втримати команду в умовах кадрового дефіциту.

Сергій Матвіїв, керуючий партнер АО «Матвіїв і Партнери», зазначив, що кримінальна практика стала однією з найбільш прибуткових у юридичних фірмах, тоді як судова — стабільно слабка за фінансовими показниками. Однак, банкрутство іноді витягує її на пристойний рівень.

Його підтримав Юліан Хорунжий, старший партнер Ario Law Firm, наголосивши, що у його фірмі кримінальна практика фактично стала найбільшою за обсягом і масштабується навіть на клієнтів інших напрямків.

Наталія Василечко, партнерка АО «Дексіс партнерс» поділилася досвідом розбудови нових напрямків, зокрема комплаєнсу, консалтингу з персональних даних, податкового права та супроводу благодійних фондів. Такі практики, за її словами, дозволяють не лише генерувати дохід, а й ефективно розподіляти навантаження всередині команди. Водночас, судова практика залишається у структурі фірми, попри те, що не є прибутковою.

Маркіян Мальський, керуючий партнер Arzinger, підтвердив позитивну динаміку практики Charities and Donations, яка за останній час вийшла на друге місце після кримінального напрямку, що свідчить про зміну запитів клієнтів. Він також підкреслив важливість довгострокових інвестицій у розвиток нових практик, які згодом можуть стати прибутковими.

Окрему увагу учасники приділили темі MilTech. Всі без винятку спікери погодилися, що попит у цій сфері зростає, зокрема через активізацію оборонного сектору, однак зараз MilTech залишається у стадії становлення. Маркіян Мальський прогнозує комерціалізацію цього напрямку впродовж найближчих 6-9 місяців, і вже планує виділення його в окрему практику. Інші учасники визнали, що клієнти демонструють зацікавленість у MilTech-напрямку, а низка волонтерських ініціатив поступово перетворюється на повноцінні проєкти, здатні генерувати прибуток.

Завершуючи сесію, учасники зійшлися на тому, що юридичний бізнес має залишатися гнучким, уважним до ринку та готовим до внутрішніх трансформацій. Ключовими цінностями сьогодні стають адаптивність, здатність швидко масштабувати нові практики та зберігати фокус на якості послуг незалежно від економічної турбулентності.

Справедливість у погонах: чи потрібна Україні система військової юстиції?

Іван Городиський, Віцепрезидент Асоціації правників України, відкрив четверту сесію форуму, присвячену військовій юстиції, наголосивши на всеохопності цієї теми: «Це питання безпеки кожного з нас». Він зазначив, що цього разу формат панелі буде дискусійним — без презентацій, але з наголосом на практичному досвіді та реальних викликах, з якими стикаються юристи й військові під час повномасштабної війни.

На початку учасники окреслили хронологію змін у військовій юстиції: її фактичне скасування у 1990-х, часткове відновлення у 2014 році та реформа 2019-го, коли військові прокуратури втратили статус, зберігши лише функціонал. Було зазначено й масштабне навантаження на нинішню систему: понад 100 тисяч проваджень щодо військових злочинів розслідуються лише кількома сотнями слідчих, що ставить під сумнів спроможність системи відповідати на виклики воєнного часу.

Учасники дискусії акцентували на тому, що майбутня модель військової юстиції має враховувати як міжнародні стандарти, так і українську специфіку. Прозвучали пропозиції як щодо створення окремої вертикалі, так і щодо посилення наявних інституцій — через впровадження вузької спеціалізації та підвищення експертизи.

Проблеми правового захисту військовослужбовців стали окремою темою обговорення. Христина Ковцун, адвокатка, керівниця Юридичної клініки Школи права Українського Католицького Університету, членкиня правління Асоціації юридичних клінік України, керівниця медичного напрямку правової допомоги ветеранам громадської організації «Юридична сотня», підкреслила, що найбільше звернень надходить від поранених військових, які проходять лікування або звільняються за станом здоров’я. «Повертаючись з війни, вони часто залишаються без підтримки — з відчуттям, що держава про них забула. Це створює глибоку недовіру», — наголосила вона.

Олексій Муравйов, начальник головного управління військової юстиції, акцентував на необхідності системного підходу до захисту прав військовослужбовців. За його словами, робота з окремими кейсами дозволяє виявляти типові проблеми та формувати практику, що згодом може лягти в основу методичних рекомендацій. Зокрема, йдеться про участь у судових спорах від імені міністерства оборони та ініціювання звернень до Верховного Суду у випадку неоднозначної практики. Також він підкреслив роль військової поліції як інструменту правового впливу, який міг би стати дієвим захисним механізмом для військових. Тема військових судів, за його словами, залишається відкритою — попри дискусії, запит на такі інституції в армії є.

На необхідність адаптації судової системи до реалій війни звернув увагу Олександр Кіпчарський, суддя Золочівського районного суду Львівської області, ветеран. На його думку, звичайна правова процедура не завжди відповідає обставинам, у яких приймаються рішення на фронті. «Правосуддя має враховувати бойовий досвід, бо рішення на війні — це не завжди дії в умовах спокою. Судити їх потрібно з розумінням обставин», — зауважив він.

Масі Найєм, член Правління АПУ, військовослужбовець, співзасновник ГО «Принцип», засновник ЮК «Міллер», говорив про тиск і страх, з яким живе військовослужбовець у системі, де не завжди працює належний захист. Питання правового захисту військовослужбовців — це не лише про дотримання норм і процедур. Це — ключовий чинник, що впливає на моральний стан армії, її боєздатність, дисципліну та готовність до подальшої служби. Про це свідчать як дані правозахисних організацій, так і зворотний зв'язок від самих військових.

Людина, яка відчула несправедливість у ставленні під час служби, навряд чи буде мотивована повернутись у випадку нової хвилі мобілізації. Натомість відчуття захищеності, знання про існування дієвих механізмів правової підтримки та реальний доступ до правосуддя, навпаки, зміцнюють віру в державу — і підвищують бойовий дух.

Артур Струцінський, начальник відділу запобігання вчиненню, виявлення і припинення правопорушень, заступник начальника Південного ТУ ВСП, полковник, звернув увагу на значення профілактики та правової обізнаності в армії. На жаль, реальність така, що багато військових не знають, куди звертатися у випадку порушення їхніх прав. Часто єдиною точкою контакту залишається гаряча лінія ГО чи адміністрацій оборонних структур, однак навіть вона не завжди спрацьовує. А звернення безпосередньо до командування іноді тягне за собою звинувачення в порушенні субординації.

Ці проблеми призводять до критичних наслідків: дезертирств, самовільного залишення частин, відмови від виконання наказів. І в основі всіх цих випадків — не лише юридичні нюанси, а фундаментальне почуття несправедливості.

Завершуючи сесію, Іван Городиський подякував учасникам за глибоку й чесну дискусію та підкреслив: справедливість у війську — це не абстрактна ідея, а конкретна умова перемоги.

Виконання судових рішень в Україні: виклики часу та пошук ефективних рішень

П’ята сесія форуму була присвячена ключовим викликам у сфері примусового виконання судових рішень. У центрі дискусії — складні та часто конфліктні аспекти виконавчого провадження, зокрема у справах, де боржником виступає держава; проблеми реалізації судових рішень у сфері держреєстрації; роль суду на етапі виконання; а також вибір між банкрутством і виконавчим провадженням як інструментами стягнення проблемної заборгованості. Модераторкою сесії виступила Ірина Кобець, партнерка, керівниця судової практики LCF Law Group.

Особливу увагу учасники приділили законопроєкту №9363. Оксана Русецька, приватна виконавиця виконавчого округу Дніпропетровської області, голова Асоціації приватних виконавців України, розповіла про тривалий та непростий шлях цього документа у стінах парламенту. Вона підкреслила, що документ передбачає масштабні зміни у сферах нотаріату, банківської діяльності, державної реєстрації прав на майно та удосконалення роботи автоматизованої системи виконавчого провадження. На її думку, ключові новації — це підключення всіх банків до електронного обміну інформацією, можливість формування довідок з Єдиного реєстру боржників із електронним підписом адміністратора, а також механізм поновлення виконавчого провадження замість відкриття нового. Вона наголосила, що ці зміни спрямовані на підвищення ефективності процесу, а сам законопроєкт є частиною зобов’язань України у межах програми Ukraine Facility.

Зорян Маковецький, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області, член Дисциплінарної комісії приватних виконавців України при Міністерстві Юстиції України, секретар Ради приватних виконавців виконавчого округу Львівської області, розповів про ключові ризики законопроєкту №9363, зокрема щодо нововведень у сфері арешту майна. Він наголосив, що законопроєкт фактично ліквідовує процедуру накладення арешту у класичному вигляді, натомість перетворює Єдиний реєстр боржників на умовний «шлагбаум» — обмеження для боржника без деталізації та правового контексту.

Спікер зазначив, що з точки зору нотаріуса реєстр боржників є практично непридатним до роботи — він не містить повної інформації, не дозволяє отримати офіційний витяг з відомостями про обтяження, на відміну від реєстру речових прав, який є прозорішим і функціональним. Ця зміна, на його думку, позбавляє виконавче провадження важливого інструменту — точного арешту з юридичними підставами.

Водночас він висловив підтримку положенню про відновлення виконавчого провадження, як важливому і прогресивному кроку, який дозволяє уникнути дублювання записів у реєстрі боржників. Однак пан Зорян звернув увагу на необхідність чіткого врегулювання механізму такого відновлення, зокрема — хто саме має право його здійснювати.

Він підкреслив, що зміни, запропоновані законопроєктом, є концептуально важливими, однак частина з них, особливо вилучення механізму арешту через внесення до реєстру речових прав, викликає обґрунтовані сумніви та може спричинити негативні наслідки.

Юрій Пилипенко, голова відділення Нотаріальної палати України у Львівській області, член Ради НПУ, приватний нотаріус, зосередив увагу на важливості збереження та вдосконалення механізму реєстрації обтяжень майна саме через Реєстр речових прав. Він підкреслив, що на відміну від Єдиного реєстру боржників, у якому немає змоги повноцінно простежити історію обтяження, Реєстр речових прав надає нотаріусам можливість бачити весь ланцюг дій: хто, коли, на підставі якого документа вніс, змінив чи зняв арешт. Це критично для юридичної безпеки угод.

Спікер також звернув увагу на слабкі сторони роботи з Єдиним реєстром боржників. Зокрема, відсутність прозорого механізму відстеження змін у записах та неможливість з'ясувати, чому особа зникла чи знову з’явилася у реєстрі, створює правову невизначеність і ризики зловживань. Він наголосив, що реєстр повинен містити інформацію про підставу внесення кожного запису і її зміни, щоб нотаріуси, виконавці та адвокати мали однаковий доступ до повної історії дій.

Він також порушив проблему технічної взаємодії між різними державними реєстрами. Через те, що кожен з них адмініструється різними органами, у випадку збою хоча б одного з них може повністю заблокуватись процес виконання судового рішення чи проведення реєстраційної дії.

Пан Юрій закликав до спільної роботи над вдосконаленням механізмів взаємодії реєстрів та збереження повноцінного функціоналу арештів у Реєстрі речових прав як важливої частини процесу примусового виконання рішень.

Олег Чичва, арбітражний керуючий, адвокат, член Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, повернув дискусію до теми, порушеної ще під час Східноукраїнського юридичного форуму АПУ. Порівняння ефективності процедури банкрутства та виконавчого провадження, за його словами, вже давно обговорюється у професійному середовищі. Він наголосив, що не представляє інтереси жодної з процедур, а натомість пропонує поглянути на них як на інструменти, що мають свої переваги залежно від обставин справи.

Якщо є вже чинне рішення суду, виконавче провадження може дати швидкий результат — фактичне стягнення іноді можливе в межах 2–10 днів після відкриття. Водночас, щоб дійти до рішення, може знадобитися до пів року, навіть якщо процес не ускладнений. Натомість справу про банкрутство можна ініціювати ще до отримання судового рішення, маючи лише належно підтверджену заборгованість. І хоча ця процедура не дає миттєвого результату, вона відкриває додаткові можливості: ініціюючий кредитор отримує процесуальні інструменти впливу — як-от участь у формуванні реєстру вимог кредиторів або контроль за процедурою. У деяких кейсах, за словами спікера, це дозволяло досягати до 90% рівня погашення. Ключовим фактором вибору процедури, на думку експерта, має бути структура бізнесу боржника та стадія справи.

Під час свого виступу Володимир Павлів, суддя Миколаївського районного суду Львівської області, акцентував на практичних аспектах електронного документообігу у сфері виконавчого провадження. Він зазначив, що на рівні Міністерства юстиції та виконавців озвучується позиція про відсутність проблем із обігом електронних виконавчих документів. Утім, на практиці цей процес залишається малопоширеним. Серед причин — неврегульовані технічні деталі: зокрема, відсутність чіткої процедури, як саме зазначати часткове виконання чи інші позначки, що традиційно робляться на паперових виконавчих документах.

Він зауважив, що електронна форма потребує оновлених алгоритмів обліку і зберігання інформації — без чіткого функціоналу в системі це створює труднощі і для виконавців, і для стягувачів. Спікер також послався на досвід робочих груп із Мін'юстом і наголосив, що технічне доопрацювання є критично необхідним для широкого впровадження електронного документообігу.

Підсумовуючи обговорення: реформування виконавчого провадження — це не лише питання технічних оновлень, а й глибших системних змін. Для досягнення реальної ефективності важливо враховувати юридичну логіку, технічні можливості та інституційну злагодженість.

Дякуємо усім учасникам Форуму за продуктивні обговорення, дискусії та відкритість, а також партнерам за підтримку в організації:

Генеральним партнерам:  AVELLUM, АО «Матвіїв і Партнери», Kodary Partners Law Firm

Партнерам: АО «Дексіс партнерс», Ario Law Firm, VB PARTNERS

Партнерам сесії: KPLT, LCF Law Group, MORIS

Перший день XIІ Західноукраїнського юридичного форуму організовано ВГО «Асоціація правників України» у межах гранту, наданого Проєктом ЄС «Право-Justice», що імплементується Expertise France. Зміст події є виключною відповідальністю ВГО «Асоціація правників України» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.