15 березня 2022 Верховна Рада України ухвалила Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (законопроєкт № 7160). Цей закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Проаналізував ключові зміни в умовах праці Сергій Сільченко, Голова Комітету АПУ з трудового права, керуючий партнер АО «Роланд».

Закон поширює чинність на трудові відносини усіх працівників, роботодавцями яких є юридичні та фізичні особи, зокрема і підприємці. КЗпП не проводить різниці між фізичними особами роботодавцями, не робить її і закон № 7160.

Закон буде діяти протягом усієї тривалості воєнного стану незалежно від того, скільки він буде тривати. Він матиме перевагу перед КЗпП щодо юридичної сили. Більше того, на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачені статтями 43, 44 Конституції України.

Основні зміни щодо прийняття на роботу

Трудовий договір може укладатися як у письмовій, так і в усній формі. Вимоги до обов’язкової письмової форми договору у випадках, визначених ст. 24 КЗпП, не застосовуються. Проте це не знімає необхідності оформлення прийняття на роботу працівника наказом чи розпорядженням роботодавця. Хоча ведення кадрового діловодства роботодавець може здійснювати на свій розсуд, проте закон не скасував обов’язку його ведення. Тобто наказ може бути виготовлений навіть шляхом власноручного його написання на аркуші чи в книзі наказів.

Випробування може встановлюватися під час прийняття на роботу без обмежень.

Так само без обмежень роботодавці зможуть приймати нових працівників за строковими трудовими договорами на період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.

Закон дозволяє брати на тимчасову роботу навіть за відсутності вакансії. Тобто якщо постійний працівник фактично залишив роботу, то незалежно від того, як роботодавець оформить цю відсутність (простій, відпустка, лікарняний, відсутність з невідомих причин), можна тимчасово прийняти на роботу того, хто може працювати тут і зараз.

Переведення, зміна істотних умов праці

На період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу без його згоди (за виключенням переведення на роботу в іншу місцевість, де тривають активні бойові дії), за таких умов:

• нова робота якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров'я,
• лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей;
• оплата за виконану роботу має бути не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

На період дії воєнного стану норми ст. 32 КЗпП про двомісячний строк попередження працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника

Встановлено правило для звільнення працівника в день подачі заяви про це без відпрацювання двох тижнів за таких умов:

• ведення  бойових дій в районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація;
• наявність загрози для життя і здоров’я працівника.

Це правило не поширюється на випадки примусового залучення до суспільно-корисних робіт в умовах воєнного часу, а також якщо працівник залучений до виконання робіт на об’єктах віднесених до критичної інфраструктури. За таких умов він має відпрацювати 2 тижні або використати для звільнення іншу поважну причину, передбачену ст. 38 КЗпП.

Звільнення з ініціативи роботодавця

Встановлено нову підставу для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця: ліквідація підприємства, установи, організації, викликана знищенням в результаті бойових дій усіх виробничих, організаційних або технічних потужностей або майна підприємства. Про таке звільнення працівник попереджається не пізніше ніж за 10 днів з виплатою вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

На жаль, в законопроєкті не згадується аналогічна ситуація щодо роботодавця фізичної особи.

Також протягом дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці, крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною, із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки, крім випадків.

На період дії воєнного стану не застосовується погодження звільнення з профспілковим органом, крім випадків звільнення працівників, обраних до профспілкових органів.

Робочий час та час відпочинку

Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану не може перевищувати 60 годин на тиждень замість 40 годин до війни. Для працівників, яким встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу не може перевищувати 50 годин на тиждень.

П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями.

Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.

На період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частина перша статті 65, частини третя - п'ята статті 67 та статті 71 - 73 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України.

На період воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарних дні, тобто скасовано подовжені відпустки, наприклад педагогічним і науково-педагогічним працівникам.

Під час воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток, крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами, а також відпустки для догляду за дитиною, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах віднесених до критичної інфраструктури.

За бажанням працівника йому може бути надана відпустка без збереження заробітної плати будь-якої тривалості без обмеження 15 календарними днями.

Робота в нічний час

На час воєнного стану не залучаються без крайньої необхідності до роботи в нічний час: вагітні жінки і жінки, що мають дітей віком до одного року, особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.

На період воєнного стану тривалість роботи вночі та вдень можуть бути рівними.

Протягом воєнного стану дозволяється застосування праці жінок (крім вагітних жінок і жінок, які вигодовують дитину віком до одного року) на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

Працівники, які мають дітей (крім вагітних жінок і жінок, які вигодовують дитину віком до одного року), на час дії воєнного стану можуть залучатись до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлятися у відрядження за їх згодою.

Умови і оплата праці

Закон зобов’язує роботодавців виплачувати заробітну плату на умовах, визначених трудовим договором. Проте у разі неможливості її виплати через воєнні дії виплата заробітної плати може бути призупинена, до моменту відновлення можливості підприємства здійснювати основну діяльність.

Як на мене, такі дії варто оформлювати наказом по підприємству, щоб зафіксувати момент, з якого роботодавець зупиняє виплату заробітної плати.

Також за рішенням роботодавця можливо зупинити дію окремих положень колективного договору. При цьому жодних виключень в цьому плані не встановлено, тому призупинення може стосуватися  зобов’язань з охорони праці, соціальних зобов’язань, матеріальної допомоги тощо.

Призупинення дії трудового договору

Закон запроваджує можливість призупинення трудового договору, тобто тимчасове звільнення роботодавця від обов'язку забезпечувати працівника роботою і тимчасове звільнення працівника від обов'язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором.

Воно не тягне за собою припинення трудових відносин.

Дія трудового договору може призупинятися у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість виконання працівником роботи.

Досить неконкретною є норма про те, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію. Очевидно, що після нашої перемоги буде розроблено механізм надання роботодавцям коштів за рахунок конфіскованого рашистського майна на виплату працівникам. Тобто зараз протягом строку призупинення трудового договору роботодавець нічого не повинен платити працівнику. Я рекомендую за можливості видавати працівникам довідки про суму виплат, які вони втратили через призупинення трудового договору (як щомісячно, так і сумарно).