3 червня Асоціація правників України провела V Конференцію з енергетичного права, яка охопила три глибокі та стратегічно важливі сесії: від складних питань реформування ринку електричної енергії та газу — до конкретних механізмів залучення інвестицій у сферу енергетики та надрокористування.

Відкриваючи подію, Тетяна Лисовець, Віцепрезидентка АПУ, старша партнерка АК «Соколовський і партнери», наголосила на важливості щорічної професійної платформи, яка вже п’ятий рік поспіль об’єднує фахівців на перетині енергетики та права.

«Мені дуже приємно, що вже п’ятий рік поспіль Асоціація правників України збирає фахову спільноту саме навколо стику енергетичного сектору та права. Це особливо важливо в ті складні часи постійної трансформації та відновлення, які, на жаль, викликані зовнішніми факторами», — зазначила вона.

Також пані Тетяна підкреслила ключову роль юристів у реформуванні галузі та подякувала партнерам заходу за підтримку, зокрема генеральному партнеру — АК «Соколовський і партнери», партнеру — AVELLUM, партнерам сесії — Altelaw, INTEGRITES, Pragma Consulting Group, Sayenko Kharenko, а також однодумцю: Юридичній групі LCF.

Під час відкриття конференції Іван Бондарчук, Голова Комітету АПУ з питань енергетики, нафти та газу, наголосив на важливості формування сталої професійної спільноти юристів у сфері енергетики.

«Я дуже радий, що у нас формується справжня енергетична правова спільнота. Ми бачимо сталий кістяк фахівців, до якого долучаються нові учасники, а також те, наскільки наша спільнота наближена до реального сектора — з нами представники регулятора, парламенту, державних компаній», — зазначив пан Іван.

Він також згадав виклики перших місяців повномасштабної війни та трансформацію ринку: «У 2022 році в іноземних інвесторів навіть не виникало думки про інвестиції в українську енергетику. Але вже з 2023 року з’явився інтерес, а в 2024 році — перші активні проєкти».

На думку Голови Комітету АПУ, сьогодні енергетичне право знову повертається до розвитку і юристи супроводжують інвестиційні проєкти, беруть участь у створенні чогось нового, а не вирішують виключно історичні проблеми.

«Наш ринок потребує стабільності, розподіленої генерації та рішучих рішень щодо Energy Storage», — Андрій Герус

У межах спеціального інтерв’ю Голова Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Андрій Герус окреслив три ключові тенденції, які визначають сьогоднішню динаміку ринку електроенергії: розвиток розподіленої генерації, перехід до «зеленої» енергетики без державної підтримки та масштабування систем накопичення енергії.

Інтерв’ював Владислав Соколовський, керуючий партнер АК «Соколовський і партнери», Голова Правління Асоціації сонячної енергетики України.

Одним із центральних акцентів стала концепція активного споживача. Це дозволяє бізнесу — від лікарень і ЦНАПів до підприємств — не лише генерувати електроенергію для власних потреб, а й продавати надлишки на ринок. Пан Андрій визнав, що цей механізм ще не став масовим, зокрема через слабку обізнаність і бюрократичні труднощі в ОСЕРах, але наголосив, що з часом цей підхід стане повністю звичним і масовим.

Друга тенденція — розвиток відновлюваної генерації без «зелених» тарифів. Спікер згадав приклади нових вітрових проєктів, які будуються виключно на ринкових умовах, і наголосив: «Це новий етап для ВДЕ в Україні — без підтримки, але з економікою, яка працює».

Третя тенденція — розвиток Energy Storage як відповідь на негнучкість української енергосистеми. «Сьогодні системи накопичення суттєво дешевшають, з’являється економіка, і буде ринок. Це дозволяє балансувати систему, особливо у поєднанні з сонячною та вітровою генерацією», — підкреслив Андрій Герус.

Також пан Андрій звернув увагу на важливість ефективної взаємодії бізнесу та асоціацій з парламентом і урядовими структурами щодо податкових ініціатив та нормативних бар’єрів — зокрема в контексті касового методу для ВДЕ та розвитку агровольтаїки. «Окрім листів, потрібні особисті зустрічі, комунікація, пояснення. Іноді саме емоційний контакт і чітка коаліційна позиція допомагають просунути навіть найскладніші рішення», — підсумував парламентар.

Про ринок електричної енергетики спілкувалися під час першої сесії події під модеруванням Владислав Соколовський.

Олексій Оржель, керівник київського офісу Energy Community, Міністр енергетики та захисту довкілля України (2019—2020), акцентував увагу на критичному значенні законопроєкту №12087д, який має на меті повну імплементацію європейського законодавства в українське енергетичне поле. За його словами, прийняття цього документа є не лише міжнародним зобов’язанням України в межах інтеграції з ЄС та Energy Community, а й умовою отримання прямої фінансової підтримки від донорів — у вигляді бюджетної допомоги через механізм Ukrainian Facility.

Учасникам ринку він нагадав, що невиконання зобов’язань може мати реальні наслідки: Energy Community вже розглядає справу проти України щодо неімплементації положень Electricity Integration Package. Спікер наголосив, що, попри складний контекст воєнного часу, частина питань в енергетичному секторі має вирішуватися без зволікань.

Він також пояснив практичну вигоду від market coupling як для споживачів, так і для потенційних інвесторів. «Уявіть собі ситуацію: є надлишок дешевої енергії в Данії. Через об’єднану енергетичну біржу український споживач може її придбати напряму. І навпаки — український виробник матиме можливість продати свою енергію в ЄС, де її ціна може бути в рази вищою, як це було в 2022 році», — зазначив він.

Пан Олексій акцентував на потребі збільшення ліквідності українського ринку: «Інтеграція — це не просто вимога. Це спосіб залучити більше інвесторів, забезпечити більш передбачуваний офтейк і створити умови, за яких українська енергетика буде невід’ємною частиною європейського енергетичного простору».

У своєму виступі Владислав Максаков, старший проєктний менеджер з енергетичного переходу Офісу підтримки відновлення та реформ Міністерства енергетики України, зосередився на євроінтеграції у сфері відновлюваних джерел енергії. Він зазначив, що Україна активно працює над гармонізацією свого законодавства із законодавством ЄС, зокрема у межах зобов'язань за Главами 15 та 21 Угоди про асоціацію. Було проаналізовано близько 100 актів у сферах енергоефективності, ВДЕ, ринку електроенергії та газу. Основним документом для імплементації є Директива 2018/2001 (RED II), проте Європейська комісія вже оцінює українське законодавство з огляду на RED III, ухвалену у жовтні 2023 року.

Спікер також повідомив, що приблизно 60% положень RED II вже імплементовано в українське законодавство. Міністерство енергетики разом з Офісом реформ розробило новий законопроєкт, який враховує положення RED II та частково RED III. Він містить норми щодо уніфікації термінології, розрахунку частки ВДЕ в кінцевому споживанні енергії, створення спільнот відновлюваної енергії, а також можливість реалізації спільних проєктів і статистичних трансферів із державами-членами ЄС. Однією з інновацій є участь українських об’єктів ВДЕ в іноземних схемах підтримки, наприклад польських, у разі географічної близькості.

Динаміка розрахунків із виробниками ВДЕ

У своєму виступі Катерина Данілкова, директорка з фінансів ДП «Гарантований покупець», окреслила ключові досягнення та виклики у сфері розрахунків із виробниками електроенергії з відновлюваних джерел. Зокрема, вона повідомила, що заборгованість, яка сягнула піку у вересні 2023 року (36,6 млрд грн), скоротилася до 21,6 млрд грн — на понад 40%. Поточний середній рівень розрахунків у 2024 році становить близько 92%, а в червні він досягнув 99,8%. Цього вдалося досягти завдяки злагодженій роботі з НЕК «Укренерго» та стабілізації процесу підписання актів.

Експертка також акцентувала на законодавчих змінах, які дозволили використати «економію» з тарифу на диспетчерське управління. Закон №4213 відкрив можливість спрямування 45% цих коштів на покриття боргів на балансуючому ринку, ще 45% — на розрахунки з виробниками ВДЕ через «Гарантованого покупця», і 10% — на покриття заборгованості перед постачальниками універсальних послуг. Це вже дозволило профінансувати додатково 4,8 млрд грн.

Окрему увагу спікерка приділила рішенню уряду щодо затвердження дорожньої карти з відокремлення надбавки на ВДЕ від тарифу на передачу. Цей механізм, що передбачає пропорційний розподіл коштів без введення примусового алгоритму, розглядається як сигнал до подальших системних змін у регулюванні розрахунків з виробниками ВДЕ, зокрема у контексті вимог та очікувань з боку Energy Community.

За словами Максима Юркова, директора з правових питань НЕК «Укренерго», ухвалення закону про «маркет каплінг» не є фінальною точкою інтеграції України до європейського енергетичного ринку, а лише створює умови для її подальшого приєднання. Реалізація відповідних кроків може тривати щонайменше два роки, при цьому в нинішньому плані не враховано важливі чинники, зокрема впровадження механізму СВАМ, що запрацює з 2026 року.

Спікер також акцентував увагу на майбутньому скринінгу енергетичного кластеру в Брюсселі, результати якого формуватимуть зобов’язання щодо повної імплементації європейського законодавства до 2027 року. Імплементація має охопити усі ще не адаптовані норми.

Окрему увагу спікер приділив судовій практиці. Він продемонстрував зростання кількості справ за участі НЕК «Укренерго» — понад 417 вже у першій половині 2025 року із загальним обсягом понад 150 млрд грн. Серед тенденцій — активні суперечки щодо постачання електроенергії на тимчасово окуповані території, а також зміни сторін у виконавчому провадженні без належної юридичної процедури.

Market coupling — це складний і спільний проєкт України та ЄС

Даніїл Петренко, заступник генерального директора із забезпечення розвитку АТ «Оператор ринку», наголосив, що інтеграція українського ринку електроенергії з європейським у межах механізму market coupling — це двосторонній процес, який передбачає значну роботу як з боку України, так і з боку Європейського Союзу. За його словами, це справді великий проєкт, реалізація якого потребує злагодженої співпраці всіх ключових стейкхолдерів: з української сторони — парламенту, Міністерства енергетики, Оператора системи передачі, а з боку ЄС — Єврокомісії, ACER, ENTSO-E та інших інституцій.

Експерт підкреслив, що помилково називати ухвалений закон «законом про market coupling», адже насправді йдеться про транспозицію дев’яти актів європейського енергетичного законодавства, і market coupling є лише частиною одного з них. Він звернув увагу, що дискусія поки що обмежується лише об’єднанням спотових ринків, тоді як балансуючі ринки, аукціони з фізичного перетину та фінансові права на передачу поки залишаються поза фокусом. При цьому важливо розуміти, як стандартизовані продукти балансування за європейськими правилами зможуть бути впроваджені в Україні.

Важливими бар’єрами пан Даніїл назвав і фіскальні питання, зокрема проблему відшкодування ПДВ при експорті електроенергії, що створює додаткові складнощі для ринку.

Не менш важливими є кроки, які мають бути зроблені з боку ЄС. Зокрема, йдеться про верифікацію українського законодавства, яка, за поточною процедурою, проходить у два етапи: спочатку її здійснює технічна структура, зокрема Секретаріат Енергетичного Співтовариства, а потім — Єврокомісія. Цей процес займає щонайменше 8–9 місяців. Наступний обов’язковий крок — ухвалення плану інтеграції MCO IP (Market Coupling Operator Integration Plan) з боку ACER.

Таким чином, на думку спікера, шлях до повноцінного market coupling потребує реалізації значного комплексу завдань, імплементації всіх дев’яти актів, а також подолання адміністративних і податкових бар’єрів з обох сторін — України та ЄС.

Сергій Даців, старший юрист практики енергетики INTEGRITES, зосередився на ключових викликах у впровадженні положень оновленої Директиви RED III щодо відновлюваних джерел енергії. Він наголосив на необхідності чіткого планування зон прискореного розвитку ВДЕ з урахуванням фактичного енергетичного потенціалу, потреб системи передачі та безпекових обмежень.

Пан Сергій також звернув увагу на практичні бар’єри, які стоять перед запуском проєктів — зокрема, труднощі із зміною цільового призначення земель, що суттєво ускладнює реалізацію великих вітрових проєктів.

Окремо спікер підкреслив важливість визнання ВДЕ як проєктів переважаючого суспільного інтересу — це дозволить у виняткових випадках надавати пріоритет енергетичним цілям за наявності відповідних компенсацій для довкілля.

Під час сесії до обговорення також долучився Юрій Бойко, член Наглядової ради ПрАТ «НЕК «Укренерго». Він звернув увагу на завершення формування нового складу правління компанії та зазначив, що цей процес має ключове значення для повернення до переговорів про вихід з технічного дефолту й остаточної реалізації домовленостей щодо реструктуризації «зелених» облігацій.

Юрій Бойко також прокоментував поточну ситуацію в енергосистемі: попри обмежену водність цього літа, яка суттєво нижча за показники минулого року, споживачі залишаються зі світлом. Сприятливі погодні умови у червні дозволили забезпечити стабільне функціонування системи, а також експортувати електроенергію навіть у години пік.

Ринок газу: біометан, водень і нові виклики для галузі

Під модеруванням Наталії Гутаревич, заступниці Голови Комітету АПУ з питань енергетики, нафти та газу, радниці Sayenko Kharenko, учасники дискусії зосередилися на трансформації українського газового ринку в умовах війни та енергетичного переходу.

Директор Департаменту із регулювання відносин у нафтогазовій сфері НКРЕКП Олександр Косянчук, звернув увагу на зниження рівня імплементації європейського енергетичного законодавства в Україні — з 83% у 2021 році до 55% у 2024 році за оцінками Енергетичного Співтовариства. Це пов’язано з наслідками повномасштабної війни, втім регулятор продовжує послідовну інтеграцію норм ЄС, зокрема через імплементацію нейтральності тарифу та відкриття трансбалканського коридору.

На ключових напрямах розширення маршрутів постачання газу до України наголосила Катерина Коваленко, начальниця управління стратегії Оператора ГТС України. В умовах переорієнтації європейських ринків на LNG, зростає значення польського напрямку, де з липня обсяги доступних потужностей зросли до 12 млн м³ на добу. Окрему увагу приділено запуску трансбалканського маршруту з доступом до терміналів у Греції — хоч і технічно складного, проте важливого кроку до диверсифікації поставок.

Андрій Мизовець, Президент Асоціації «Газові трейдери України», звернув увагу на ключові ризики та потреби ринку з точки зору трейдингу.

За його словами, Україна стала повноцінною країною-імпортером природного газу і, найімовірніше, залишатиметься в цьому статусі щонайменше протягом наступних п’яти років. У зв’язку з цим стратегічно важливою є стабільна робота ГТС і доступність імпортних маршрутів — саме вони визначатимуть здатність країни забезпечити власні потреби у холодні сезони.

Він також акцентував на двох критичних кроках для розвитку ринку: перехід на енергетичні одиниці як базову одиницю виміру (для уникнення нестиковок з європейськими партнерами) та потребу в оперативному і гнучкому валютному та митному регулюванні. Адже саме бар’єри на кордоні та затримки з оформленням контрактів під час волатильних періодів можуть завдавати трейдерам суттєвих збитків і підривати енергетичну безпеку.

Відповідаючи на запитання модераторки Наталії Гутаревич щодо напрямків, яким нині приділяє увагу «Укртрансгаз», Станіслав Ігнатьєв, начальник департаменту науково-технічного нагляду за експлуатацією та розвитком ПСГ Інституту транспорту газу АТ «Укртрансгаз», окреслив ключові фокуси досліджень і технологічного розвитку в сфері підземного зберігання газу.

За його словами, Україна має одну з найбільших систем підземних газових сховищ у світі — вона є найбільшою в Європі та третьою за обсягами зберігання у світі. У науковому ж напрямку значна увага приділяється питанням зеленої трансформації, зокрема інтеграції біометану.

Серед ключових проєктів — зберігання біометану, виробленого трьома українськими підприємствами (МХП, «Вітагро» та «Галс Агро»), зокрема перший експорт біометану з підземного сховища відбувся саме нещодавно. Біометан є перспективним ресурсом, зважаючи на його ідентичність із природним газом за фізико-хімічними властивостями, проте існує низка технічних викликів щодо його транспортування через газорозподільчі мережі, а також ризики втрати «зеленого» статусу з 2026 року через впровадження СВАМ та високий вуглецевий слід.

Водночас спікер зазначив, що науковий підрозділ працює над рішеннями щодо уловлювання та зберігання CO₂, зокрема у виснажених родовищах, що може стати новим напрямом розвитку для газової інфраструктури.

Керівник групи з правового та інвестиційного супроводу ПрАТ «МХП» Віталій Кривицький, у своєму виступі поділився досвідом компанії як виробника та експортера біометану. Він наголосив, що для агропромислових підприємств ринок природного газу є новим середовищем, що потребує адаптації, але водночас відкриває значні можливості.

На сьогодні компанія вже реалізувала два біометанові комплекси, і, попри складнощі, пов’язані з невизначеністю експортного регулювання у 2022 році, у 2024-му вдалося здійснити перші експортні поставки: спочатку 288 МВт, а згодом – 20 ГВт біометану до Європи.

Особливий інтерес, за словами Віталія Кривицького, викликає не лише газовий експорт через мережу, а й новація – експорт біо-LNG. Йдеться про скраплений біометан, який транспортується при температурі -160°C. Це технологічно складний, але перспективний напрям. Водночас, пріоритетом компанії залишається експорт через газову мережу, оскільки логістика біо-LNG залишається дорожчою й технічно складнішою.

Окремо він підкреслив, що МХП вже працює над питанням утилізації CO₂, який утворюється під час очищення біогазу, аби відповідати вимогам європейського ринку, що дедалі більше орієнтується на вуглецеву нейтральність

Ярослав Криль, директор ТОВ «Водень України», представив детальний огляд поточного стану та перспектив розвитку ринку водню в Україні, наголосивши на ключових викликах і напрямах для інвестування.

У своєму виступі він зазначив, що Європейський Союз уже зробив суттєвий ривок у формуванні водневої економіки, зокрема через запуск механізму European Hydrogen Bank, який передбачає довгострокові контракти та фінансування для виробників водню. Водночас Україна наразі не може брати участь у цьому інструменті, тому надії пов’язані з аналогічними механізмами, зокрема H2Global, який фінансується урядом Німеччини, однак більше орієнтований на водневі похідні — аміак, метанол та SAF.

Ключовою передумовою для участі у таких механізмах є наявність завершеного техніко-економічного обґрунтування, яке охоплює весь ланцюг створення вартості та транспортування водню. На сьогодні, за словами Ярослава Крила, лише один проєкт в Україні має таке обґрунтування — саме проєкт його компанії, що реалізується в Одеській області та фінансується урядом Великої Британії. Другий проєкт — у Закарпатті.

Окрема увага була приділена конкурентоспроможності українського водню. Завдяки низькій собівартості відновлюваної електроенергії, зокрема сонячної (2 євроценти за кіловат), Україна має потенціал бути серйозним гравцем на європейському ринку. Проблемою залишається висока вартість капіталу в умовах війни, що суттєво знижує інвестиційну привабливість.

Окрім зеленого водню, компанія також розробляє моделі виробництва похідних — зеленого метанолу та аміаку, використовуючи CO₂, отриманий під час виробництва біометану. За оцінками спікера, 25 МВт електролізних потужностей вистачило б, аби покрити всю потребу України в метанолі.

Спікер підсумував, що війна, попри складнощі, стала каталізатором для зеленого переходу, прискоривши пошук ефективних технологічних рішень і стимулюючи інтерес європейських партнерів до інвестування в українські водневі проєкти.

Інвестиційні можливості в сфері надрокористування

На початку останньої сесії співмодераторка Альона Шуліма, партнерка Pragma Consulting Group, Голова GR Комітету АПУ, анонсувала поділ сесії на дві підсесії – присвячені інвестиціям у надрокористування та інвестиціям у сферу енергетики.

Однією з перших тем для обговорення стала відміна грифу «Таємно» з частини інформації про надра. Пані Альона підкреслила важливість не лише окремих рішень РНБО, а й потребу в загальнодержавній програмі з відкриття даних. Також вона порушила питання подальшого зняття грифу «Для службового користування» (ДСК) з інформації про корисні копалини.

Заступник Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Єгор Перелигін акцентував увагу на актуальних кроках держави щодо відкритості та доступності геологічної інформації.

За його словами, Міндовкілля активно працює над усуненням внутрішніх бюрократичних бар’єрів, гармонізуючи підзаконні нормативні акти у зв’язку з реалізацією Угоди між урядами України та США. Очікується, що основні технічні й правові зміни в цьому напрямку буде завершено найближчим часом.

Окрему увагу приділено політиці відкритості даних. За підтримки Європейського банку реконструкції та розвитку в Україні реалізується проєкт цифровізації геологічної інформації. Йдеться не лише про традиційні родовища, а й про систематизацію даних щодо господарських сховищ, відходів гірничо-металургійної промисловості, що містять супутні продукти — зокрема критично важливі елементи, які можуть стати основою для нових інвестиційних проєктів.

Підтримка інвесторів, удосконалення законодавства та необхідність національної стратегії: позиція бізнесу щодо розвитку надрокористування

Під час обговорення, Дмитро Кащук, Голова Комітету надрокористування Європейської Бізнес Асоціації, акцентував на важливості послідовності державної політики у цій сфері. Бізнес вітає зусилля Міністерства довкілля та Державної геологічної служби у напрямку відкритості та боротьби з корупцією.

Однак, за словами спікера, існує нагальна потреба в систематизації пропозицій від бізнес-асоціацій щодо вдосконалення законодавства. Зокрема, йдеться про необхідність оновлення Кодексу України про надра, з урахуванням практики його застосування.

Крім того, пан Дмитро наголосив на критичній важливості розробки та ухвалення стратегії підтримки надрокористування. За його словами, українська політика у цій сфері значно поступається іншим країнам, навіть у частині надання стимулів для інвесторів. Він закликав державу активізувати роботу над стратегією і запевнив у готовності бізнесу долучитися до її формування.

Максим Максименко, партнер AVELLUM, у своєму виступі на конференції з енергетичного права закцентував увагу на потребі критичного переосмислення змісту мінеральної угоди між Україною та США. Він наголосив, що юридична спільнота активно готується до супроводу інвестицій, однак низка положень угоди викликає занепокоєння.

«Ми, як юристи, маємо звичку аналізувати угоди з точки зору їх впливу на регуляторне поле та інвестиційний клімат. І з того, що відомо, ця угода може суттєво змінити підходи до інвестування, водночас створюючи певні правові ризики», — зазначив він.

Серед питань, які потребують роз'яснення, спікер виокремив:

• механізми управління спільним фондом;
• процедури призначення та повноваження українських і американських представників;
• юридичні наслідки порушення угоди;
• оцінку внесків сторін;
• імплементацію пріоритетних прав фонду на інвестування в надрокористування та інфраструктурні проєкти;
• необхідність законодавчих змін, зокрема до бюджетного кодексу.

Він також зауважив, що угода передбачає створення окремого спецфонду, через який Україна зобов'язана здійснювати внески. На його думку, реалізація положень документа потребуватиме комплексного оновлення національного законодавства, включно з регулюванням оффтейк-угод і режимів для критичних мінералів.

Газовидобувна галузь продовжує демонструвати стійкість і залучати інвестиції, попри війну

Артем Петренко, виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній України, під час сесії підкреслив, що, попри геополітичні виклики та війну, українська нафтогазова галузь залишається активною, інвестиційно привабливою та готовою до нових викликів.

Він зазначив, що за час повномасштабного вторгнення було продано дев’ять нафтогазових ділянок на понад 2,3 млрд грн. Компанії галузі також стали першопрохідцями в реалізації угод про розподіл продукції, попри законодавчі та регуляторні бар’єри.

У 2022–2024 роках галузь сплатила понад 175 млрд грн податків, зокрема 150 млрд грн ренти, з яких 8 млрд отримали громади. Це стало можливим завдяки стабільній і передбачуваній податковій системі, що водночас зберігає стимули для буріння нових свердловин.

Реформа надрокористування, зокрема закон №4187-д, сприяла збільшенню темпів буріння. За три роки було розпочато буріння 422 нових газових свердловин, що дозволило добути 20 млрд кубометрів газу.

Крім того, активізувався ринок міжкомпанійного обігу спецдозволів: станом на сьогодні укладено 54 угоди з купівлі-продажу. Це підтверджує, що галузь продовжує розвиватися, адаптуватися до умов та забезпечує енергетичну стійкість країни.

Про бар’єри для інвесторів

За словами Єгора Перелигіна, головним бар’єром для інвесторів залишається не стільки військовий ризик, скільки правова непередбачуваність. Він підкреслив, що бізнеси очікують стабільності — можливості прогнозувати свої дії в довгостроковій перспективі. Інвестори мають бути впевнені, що після досягнення домовленостей правила гри не зміняться. Також важливими умовами залучення капіталу, за його словами, є наявність стимулів для інвесторів і доступ до міжнародних фінансових ринків та інструментів.

Максим Максименко зауважив, що інвесторів умовно можна поділити на дві групи — опортуністи та обережні. Для останніх визначальним фактором є військовий ризик, і саме він стримує їх від інвестування в Україну. Опортуністи ж готові входити в юрисдикції з недосконалим законодавством або неоднозначною репутацією. Водночас, як підкреслив експерт, частину проблем варто відрізняти від «персепшну» — уявлень, які сформувалися роками і часто не відповідають сучасному стану речей. Саме тому, за його словами, надзвичайно важливо розвінчувати міфи про Україну у фахових дискусіях.

Інвестиції у сфері енергетики

Під час другої частини сесії співмодераторка обговорення Ольга Савченко, партнерка юридичної фірми Altelaw, акцентувала увагу на трансформації енергетичного ландшафту та ключових викликах для інвесторів. «Хочу зосередитися саме більше на тому, що відбувається, який інвестор зараз йде в енергетику, яка в нього є проблематика, і як ми можемо разом працювати над тим, аби цю проблематику вирішувати», — зауважила вона, відкриваючи дискусію.

Андрій Конеченков, Голова Правління Української вітроенергетичної асоціації, зазначив, що вітроенергетика, незважаючи на складний період, пов’язаний із війною, залишається перспективним напрямом для інвестування. Він нагадав, що ще з 2019 року сектор демонстрував активне зростання — інвестори вірили у великий потенціал України в частині розвитку «зеленої» енергетики, зокрема вітрової генерації. Цей інтерес зберігся і під час війни.

Після певного спаду, пов’язаного з повномасштабним вторгненням, девелопери повернулися до реалізації нових проєктів. За словами експерта, упродовж останніх трьох років в Україні було введено в експлуатацію 258 МВт вітрових електростанцій. У 2025 році очікується запуск ще щонайменше 300 МВт, а за сприятливих умов — і до 500 МВт. Основним стримувальним чинником наразі залишається складність приєднання нових потужностей до енергосистеми.

Андрій Конеченков підкреслив, що саме війна наочно продемонструвала стійкість і гнучкість вітрової енергетики: якщо одна ракета може вивести з ладу теплову електростанцію, то знищити всю вітроенергетичну інфраструктуру практично неможливо. Це робить сектор особливо важливим у контексті енергетичної безпеки. Крім того, за його словами, сьогодні зростає ймовірність виконання Національного плану з розвитку відновлюваних джерел енергії до 2030 року.

Павло Козирєв, Голова Асоціації малих міст України, наголосив на ключовій ролі громад у розвитку децентралізованої енергетики. Він зазначив, що сьогодні муніципалітети вже не лише пасивні споживачі — вони активно прагнуть бути стратегічними партнерами інвесторів, що зводить до мінімуму енергетичні ризики для громад. Завдяки підтримці РНБО та запровадженим трекам стимулювання таких проєктів, реалізується практична ініціатива: в п’яти громадах будуть створені пілотні проєкти з розробки мікростанцій — інструмент, який допоможе комунікації між місцевою владою та інвесторами стати чіткою, ефективною та результативною. За словами Павла Козирєва, важливим інструментом у цьому процесі є платформа «Супермаркет рішень для громад», яка допомагає знайти відповідний проєкт для вдалої інвестиції та належного муніципального партнера.

Іван Бондарчук, партнер Юридичної групи LCF, керівник практики Energy and Projects, Голова Комітету АПУ з питань енергетики, нафти та газу, наголосив на важливій ролі балансу між інтересами держави та інвестора. За його словами, в Україні досі відчувається державоцентристський підхід: інвестору пропонують спочатку виконати вимоги держави, а вже потім — отримати можливість реалізовувати свої проєкти. Він підкреслив, що такий підхід потребує перегляду, адже на українському ринку зараз є наявні кошти — бізнес, обмежений у виведенні дивідендів, акумулював валюту, яку прагне інвестувати.

Він також навів приклад успішної адвокації змін до законодавства: завдяки ініціативі з боку ринку, зокрема Вітроенергетичної асоціації, вдалося збільшити строк дії технічних умов з 3 до 2+6 років, що зробило реалізацію вітроенергетичних проєктів більш реальною.

Спікер також наголосив на важливості прогнозованості як головного активу енергетичного проєкту. За його словами, інвестори готові витратити більше на початку — на якісних підрядників, юридичний супровід чи технічні рішення — аби уникнути ризиків на пізніших етапах. Особливо це актуально для таких чутливих елементів, як performance guarantees чи підключення до мережі.

Під час завершального слова Альона Шуліма подякувала всім учасникам сесії за продуктивну та щиру дискусію. Вона підкреслила, що сесія вийшла м’якою, але глибокою за змістом, і висловила надію, що українська держава поступово вийде зі стану «страшного суб’єкта» для бізнесу — зокрема через свою непередбачуваність — і стане передбачуваним партнером для інвесторів.

Альона зауважила, що на четвертому році повномасштабної війни важливо переосмислювати своє місце в Україні й пам’ятати, що саме енергетичні об’єкти, такі як вітрові електростанції чи об’єкти розподіленої генерації, є першочерговими цілями ворога. Це підкреслює стратегічне значення галузі.