1 січня 2025 року набрав чинності Закон України «Про аграрні ноти», котрий відкриває можливості для впровадження сучасних цифрових інструментів у сферу фінансування агросектору. Основна перевага аграрної ноти, порівняно із традиційними паперовими аграрними розписками, — розширення видів застави. Аграрні ноти стануть дієвим механізмом для залучення фінансування у сільське господарство України або ж для проведення розрахунків за вже укладеними договорами. Про особливості примусового виконання аграрних нот у колонці для Borg.expert розповів Андрій Авторгов, Голова Секції виконавців АПУ, приватний виконавець, к.ю.н.

У лютому 2024 року було ухвалено Закон України «Про аграрні ноти» №3586-IX, який набирає чинності з 01 січня 2025 року.

Очікується, що цей закон дозволить впровадити сучасні цифрові рішення для фінансування сільського господарства.

Перевагою аграрної ноти є розширення, у порівнянні з традиційними паперовими аграрними розписками, можливих варіантів застави, у тому числі, можливість застави живих тварин та продуктів тваринного походження.

Аграрні ноти будуть використовуватися як інструмент залучення грошових коштів у сільське господарство України та/або для здійснення розрахунків за чинними договорами.

При цьому продовжується і обіг аграрних розписок.

Разом з тим, аграрна нота не може використовуватися одночасно з аграрними розписками, передбаченими Законом України “Про аграрні розписки”, одним і тим самим боржником щодо одного і того самого предмета застави.

Право видавати аграрні ноти будуть мати особи, яким належить право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення або право користування такою земельною ділянкою для виробництва сільськогосподарської продукції.

Аграрні ноти за видом зобов’язання поділяються на фінансові аграрні ноти та товарні аграрні ноти.

Особливості стягнення за аграрною нотою визначені статтею 23 Закону України «Про аграрні ноти».

Примусове стягнення за аграрною нотою буде здійснюватися на підставі судового рішення, рішення міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду чи на підставі спеціальної виписки з Реєстру.

Стягнення заборгованості за фінансовою аграрною нотою на підставі спеціальної виписки з Реєстру чи судового рішення, рішення міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду буде здійснюватися шляхом стягнення грошових коштів з рахунків боржника, а в разі їх відсутності чи недостатності – шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Стягнення заборгованості за товарною аграрною нотою на підставі спеціальної виписки з Реєстру чи судового рішення, рішення міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду буде здійснюватися шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Аграрна нота може містити застереження, що всі або частина спорів у правовідносинах між боржником та кредитором, які виникають на підставі аграрної ноти, вирішуються третейським судом або міжнародним комерційним арбітражем.

Таке застереження вважається угодою між боржником та кредитором про передання спору на вирішення третейським судом відповідно до Закону України “Про третейські суди” або арбітражною угодою відповідно до Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”. Кредитор, який отримав у власність аграрну ноту із таким застереженням, вважається таким, що надав згоду на вирішення третейським судом або міжнародним комерційним арбітражем всіх або частини спорів у правовідносинах між боржником та кредитором з моменту виникнення у нього права власності на таку аграрну ноту.

Примусове виконання аграрних нот має певні особливості

Так, спеціальна виписка з Реєстру аграрних нот, що генерується за допомогою програмно-технічних засобів Реєстру аграрних нот виключно для звернення стягнення за аграрною нотою з 01.01.2025 включається до переліку виконавчих документів та підлягає негайному виконанню.

За загальним правилом, закріпленим у частині п’ятій статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується, зокрема, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню.

Споживачем даної «пільги» є, зокрема, боржники за виконавчими написами вчиненими на аграрних розписках.

Разом з тим, негайне виконання спеціальної виписки буде здійснюватися зі стягненням виконавчого збору. Таке передбачають зміни до Закону України «Про виконавче провадження», які наберуть чинності 01.01.2025.

Така позиція законодавця є обґрунтованою, оскільки як виконавчий збір, так і основна винагорода приватного виконавця є для боржника своєрідною санкцією за відмову виконати рішення суду або іншого органу, у добровільному порядку.

У випадку ж звільнення від сплати виконавчого збору, боржник, навпаки не буде зацікавлений у добровільному (самостійному) виконанні рішення, оскільки жодних санкцій чи втрат, окрім витрат виконавчого провадження, він не понесе.

Слід зазначити, що поняття негайного виконання рішення в чинному Законі Україні «Про виконавче провадження» практично знівельовано. Виконання рішення за виконавчим документом, який видано за рішенням, що підлягає негайному виконанню, «випливає на швидкість» лише в одному єдиному випадку. Так при виконанні рішення немайнового характеру, яке підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення боржником не на пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження, а не на одинадцятий день, як це передбачено для загального порядку виконання.

Також Закон України «Про аграрні ноти» забороняє звернення стягнення заборгованості за аграрною нотою на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що перебувають у власності боржника або осіб, які несуть солідарну відповідальність разом з боржником.

Вбачається, що такі законодавчі зміни вносять певний дисбаланс до законодавства про виконавче провадження. Так перелік майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, визначений в додатку до Закону України “Про виконавче провадження”.

Встановлення будь яких інших додаткових обмежень та заборон щодо звернення стягнення на те чи інше майно, в залежності того, яке зобов’язання виникло між сторонами та трансформувалось у судове рішення, не є доцільним.

Також слід зазначити, що на виконання виконавцю надходить не рішення суду, а виконавчий документ, в якому, зазвичай, зазначено лише найменування стягувача та боржника, та розмір грошових сум, які підлягають стягненню. З огляду на те, що примусове стягнення за аграрною нотою може здійснюватися в тому числі і за судовим рішенням та на підставі виданого судом виконавчого документу, виконавець не завжди зможе своєчасно отримати інформацію, що зазначене рішення стосується стягнення саме за аграрною нотою.

Крім того, така новела буде суперечити конституційному принципу обов’язковості виконання судових рішень.

У разі недостатності або відсутності застави за аграрною нотою для задоволення вимог кредитора стягнення заборгованості за аграрною нотою, на підставі спеціальної виписки з Реєстру (якщо це передбачено в реквізитах аграрної ноти) чи виконавчого документа, виданого на виконання судового рішення, рішення міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, здійснюється шляхом звернення стягнення на інше майно боржника, а також інших осіб, які несуть солідарну відповідальність разом з боржником.

Проте, слід пам’ятати, що для звернення стягнення на майно іншої особи у виконавчому провадженні, така особа має бути визначена у якості боржника у виконавчому документі.

Абзацом другим частини сьомої статті 23 Закону України «Про аграрні ноти», визначено, що орган або особа, що здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, має право вилучити предмет застави або іншу сільськогосподарську продукцію у боржника чи у третіх осіб, у тому числі тих, які здійснюють зберігання сільськогосподарської продукції на товарному складі, без необхідності вчинення додаткових дій чи складання документів, крім передбачених Законом України “Про виконавче провадження”.

Вбачається, що поява цієї норми пов’язана з намаганням вирішити проблемні питання примусового виконання, які виникали при виконанні аграрних розписок.

Так Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні» передбачено, що власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. Таке зберігання здійснюється з певними особливостями.

Правовідносини, пов’язані з оформленням, видачею, погашенням простих і подвійних складських свідоцтв, під час зберігання товарів на товарних складах, регулюються Законом України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва».

У випадках примусового виконання виконавчих написів, вчинених на аграрних розписках, виникали проблеми з тим, що власники зернових складів або відмовлялися видавати зерно належне боржнику, або ж вимагали від державних та приватних виконавців складання документів, які не передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Також виникали і проблеми з отриманням зерна покупцем майна боржника, яке було реалізовано з електронних торгів.

При цьому, суди неодноразово зазначали про те, що Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним, та у випадку конкуренції норм, підлягає застосуванню саме законодавство, яке регламентує примусове виконання судових рішень.

Так Господарський суд Київської області у рішенні від 14 серпня 2023 у справі №911/308/21 зазначив, що посилання учасників справи на положення Закону України «Про зерно та ринок зерна в України» щодо порядку видачі зерна з зернового складу, що на їх думку унеможливлює передачі його позивачу стягувачу у виконавчому провадженні не можуть бути прийняті судом до уваги у даному випадку, оскільки такий Закон не визначає порядок примусового виконання виконавчих написів нотаріуса, який врегульовано нормами спеціальних законів Закону України «Про виконавче провадження», а також Закону України «Про аграрні розписки», оскільки виконавчий напис нотаріуса вчинений саме на аграрній розписці.

Також у цій справі суд звернув увагу, що норми Закону України «Про зерно та ринок зерна в України» регулюють договірні відносини, які виникають, зокрема, між поклажодавцем та зерновим складом, поклажодавцем та третіми особами внаслідок реалізації поклажодавцем як власником майна такої правомочності власника як розпорядження майном, яке зберігається тощо, водночас не встановлюють вимог щодо порядку примусового вилучення майна, яке знаходиться на зерновому складі і належить боржнику у виконавчому провадженні приватним виконавцем під час примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, вбачається необхідність подальшого узгодження законодавства, яке регулює ринок зерна, а також діяльність сертифікованих товарних складів та законодавства про виконавче провадження.

Орган або особа, що здійснює примусове виконання на підставі спеціальної виписки з Реєстру чи виконавчого документа, виданого на виконання судового рішення, рішення міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, може залучати суб’єктів господарювання, у тому числі на платній основі, для здійснення заходів, пов’язаних із завершенням виробництва та/або отриманням сільськогосподарської продукції, що є предметом застави за аграрною нотою, з метою її подальшої передачі кредитору.

Така норма дозволяє виконавцю впевнено відносити витрати на здійснення вищевказаних заходів до витрат виконавчого провадження, які підлягають стягненню з боржника.

Підсумовуючи, можна припустити, що примусове виконання за аграрною нотою на підставі судового рішення, рішення міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду чи на підставі спеціальної виписки з Реєстру буде доволі результативним, з огляду те, що зобов’язання боржника, забезпечене заставою.

Проте виконання таких рішень буде мати певні особливості, з огляду на специфіку звернення стягнення на сільськогосподарську продукцію та певні законодавчі новели, які містяться в Закон України «Про аграрні ноти».

Теги: експертна думка, люди АПУ