Асоціація правників України продовжує втілення проєкту «Моніторинг судових проваджень у справах про воєнні злочини», який реалізовує спільно з Проєктом USAID «Права людини в дії» та Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Метою проєкту є вдосконалення української системи правосуддя в частині справ про воєнні злочини відповідно до стандартів міжнародного кримінального, гуманітарного права і прав людини.

З липня цього року спостерігачі-монітори проєкту відвідують судові засідання, на яких слухаються справи про воєнні злочини (тобто кваліфіковані за ст. 438 КК України «Порушення законів та звичаїв війни»), та заповнюють запитальники за підсумками кожного із них. Моніторинг відбувається в судах Київської, Харківської, Запорізької, Чернігівської, Сумської, Дніпропетровської, Хмельницької та Херсонської областей, а також міста Києва.

За цей час монітори проєкту вже набули певного досвіду спостереження за судовими процесами та накопичили багаж вражень від перебування на засіданнях із такої специфічної категорії справ. Тож АПУ попросила спостерігачів докладно розповісти про те, чи стикаються вони з труднощами під час здійснення моніторингу, які судові засідання їм запам’яталися найбільше, у чому вони вбачають важливість моніторингу для себе особисто та для суспільства загалом тощо.

Ось що нам розповів Артем Бочко, помічник адвоката АО «ЮК «АРЕС», котрий здійснює моніторинг судових проваджень у справах про воєнні злочини в Харкові та Харківській області:

Що спонукало вас долучитися до моніторингу судових проваджень у справах про воєнні злочини?

По-перше, власний інтерес як практикуючого юриста опанувати зовсім нову практику, яка тільки вибудовується. По-друге, завжди приємно брати участь у великих проєктах, які мають на меті допомогти державі закласти фундамент новітньої судової практики.

Що в роботі спостерігача вас найбільше цікавить і чому?

Мабуть, сам процес, починаючи від щотижневих онлайн-зустрічей із такими самими моніторами, продовжуючи процесом аналізу вже наявних судових вироків, пошуком наукових статей на цю тематику й таке інше. Набагато цікавіше та продуктивніше вивчати все, що пов’язано з воєнними злочинами, коли ти є частиною такого великого механізму.

Чи виникають у вас труднощі з допуском на судові засідання? Як реагують сторони процесу та інші учасники на вашу присутність на засіданнях? Як вони оцінюють роль спостерігача?

Конкретно в Харківській області жодних перешкод із допуском у судові засідання не було. Судді найчастіше ставляться або нейтрально, або позитивно. Особливо слід відзначити ставлення органів державного обвинувачення. Вони завжди відкриті до співпраці та ніколи не заперечували проти нашого перебування на судових засіданнях. Роль моніторів розцінюють нейтрально, жодних перепон не створюють. Але це стосується конкретно Харківської області, в інших областях ситуація може кардинально відрізнятися.

Які судові засідання, на яких ви були присутні, вам запам’яталися найбільше? Чим саме?

Мабуть, це найперший день роботи монітором, коли судді не очікували інтересу громадськості. Мене допустили в судове засідання, але після цього встановили мою особу та поцікавились проєктом. Одна із суддів колегії була дуже стурбована тим, що якийсь хлопець перебував у відкритому судовому засіданні з воєнних злочинів та ще й робив нотатки одразу ж після відповідних слів головуючого судді. Така реакція, на перший погляд, може здатися нетиповою, бо майже ніколи не встановлюють особу людини, яка є в процесуальному сенсі вільним слухачем, але суддів можна зрозуміти. Вони розглядають таку категорію справ повністю в загальному порядку, без будь-яких додаткових дієвих механізмів і гарантій безпеки та ще й у прифронтовому місті, де загроза повторної часткової окупації має місце. Саме в той день я зрозумів, що ця категорія справ зовсім відрізняється від усіх інших.

Чи присутні на засіданнях разом із вами представники ЗМІ, інші спостерігачі або просто слухачі? Якщо так, то чи контактуєте ви з ними?

Ні, в Харківській області жодного разу не було разом із нами представників ЗМІ, інших спостерігачів або вільних слухачів.

На вашу думку, у чому різниця між вами та представником ЗМІ, який висвітлює перебіг судового засідання?

Головною метою представників ЗМІ є, перш за все, гарячий матеріал, високі рейтинги та популярність конкретного видання. Монітори діють, на мою думку, спираючись на принцип «Не нашкодь». Вони мають на меті вивчення нової, революційної судової практики, яка складається з багатьох компонентів. Ми ніколи не опублікуємо інформацію із зали судового засідання, яка повинна там залишитись, щоб не нашкодити перебігу судового процесу та учасникам справи. Ми робимо нотатки тільки для внутрішнього користування, щоб наприкінці проєкту зробити великий звіт, який повинен стати рекомендацією державним інститутам, котрі працюють із справами про воєнні злочини. Цілі ЗМІ та моніторів абсолютно відрізняються.

У чому ви вбачаєте важливість моніторингу для себе особисто та для суспільства загалом?

Для мене важливість моніторингу полягає в отриманні певних корисних знань у сфері воєнних злочинів. Для суспільства важливість одразу ж важко буде побачити, але я вважаю, що наша мета — запобігти систематичним процесуальним порушенням у цій категорії справ шляхом абстрактного висвітлення певних проблем, віднайти найслабші сторони в системі судоустрою та запропонувати варіанти вирішення цих проблем.

На вашу думку, чи варто поширити практику моніторингу судових проваджень на інші категорії справ? Чому?

Перш ніж відповісти на це запитання, я хочу прочитати кінцевий звіт із цього проєкту в рамках висвітлення 438 КК України. Якщо я побачу, що цей проєкт дійсно виконав поставлені завдання, я був би не проти розширити моніторинг на інші категорії справ, оскільки проблем у нас дійсно багато, а дієвих механізмів вирішення проблем майже не існує.

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проекту «Права людини в дії», який виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.

Американський народ, через USAID, надає економічну та гуманітарну допомогу по всьому світу понад 55 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 р., Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні технічну та гуманітарну допомогу на суму 1,8 мільярда доларів.

Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному вебсайті USAID https://www.usaid.gov/ukraine та сторінці у Facebook https://www.facebook.com/USAIDUkraine.