Юлія Атаманова, членкиня Ради Комітету Асоціації правників України (АПУ) з міжнародного права, партнер LCF Law Group та Дмитро Каба, член АПУ, юрист LCF Law Group, підготували для «ЛІГА:БІЗНЕС» матеріал, у якому проаналізували можливості, які відкриває перед Україною отримання статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу.

Набуття Україною статусу кандидата на членство ЄС може стати, без перебільшень, безпрецедентним рішенням для Європейського Союзу. У разі його схвалення ЄС підтвердить, що найбільшого значення для європейської спільноти мають демократичні цінності та політичні прагнення держави та її народу, а не просте виконання формальних вимог, які до цього часу мали вирішальне значення. Прийняттям такого рішення ЄС проходить перевірку на свою життєздатність та резистентність геополітичним викликам, які можуть або розколоти, або зміцнити європейські держави.

Вже через чотири дні після повномасштабного вторгнення росії на територію України 24 лютого 2022 року, Україна підписала заявку про вступ до Європейського Союзу. І традиційний, за звичайних умов досить неквапливий, процес вступу до європейського співтовариства набув незвичної швидкості.

Європарламент підтримав заявку України 1 березня, затвердивши резолюцію, якою рекомендував державам-членам ЄС працювати над наданням Україні статусу кандидата на вступ. 11 березня, за результатами саміту у Версалі Рада ЄС запросила Єврокомісію надати свій висновок щодо заявки України на вступ до Європейського Союзу. Надалі, Україна отримала від Європейської комісії дві частини опитувальника для потенційного кандидата (08 та 13 квітня відповідно) та заповнила його в дуже стислі строки (17 квітня та 09 травня відповідно).

17 червня Європейська комісія рекомендувала надати Україні (а також Молдові) статус кандидата на членство в Європейському Союзі. Тож, вже під час саміту ЄС у Брюсселі, що відбудеться 23-24 червня, Україна може офіційно стати кандидатом на вступ до Європейського Союзу. Правда, має бути виконана істотна умова, яка продемонструє реальний рівень підтримки України кожною з країн ЄС, - це одностайна згода на таке рішення всіх країн-членів.

На даний момент статус кандидата на вступ до Європейського Союзу мають такі країни, як Туреччина (з 1999 року); Північна Македонія (з 2005 року); Чорногорія (з 2010 року); Сербія (з 2012 року); Албанія (з 2014 року). Всі поточні кандидати знаходяться достатньо далеко від кінцевої мети - набуття статусу члена Європейського Союзу.

Заявки на вступ до ЄС було подано також Боснією і Герцеговиною та Косово, які наразі мають статус потенційних кандидатів (хоча Косово не визнається деякими країнами ЄС і не має шансів вступу до цього об'єднання без відповідного визнання). Формально, кандидатом на вступ до ЄС залишається й Ісландія, якій було надано відповідний статус ще 2010 року. Однак в 2013 році уряд цієї країни вирішив заморозити процес переговорів стосовно вступу до Європейського Союзу, а в 2015 заявив про відкликання заявки на членство.

Варто нагадати, що останнє розширення Європейського Союзу відбулось 2013 року, коли членом цього об'єднання держав стала Хорватія.

Наведений стислий екскурс щодо набуття членства ЄС свідчить, що наразі шлях України до цієї спільноти є унікальним та багатообіцяючим, але у той же час саме зараз для України постануть найскладніші питання для виконання, щоб не залишитися лише кандидатом в члени на довгі роки.

Нові перспективи доступу до фінансових інструментів Європейського Союзу

Отримання Україною в цей історичний проміжок часу статусу кандидата в члени ЄС полягає у найважливішому меседжі для всього світу, що не тільки Україна прагне стати частиною європейської спільноти та саме з Європою пов'язує своє майбутнє, але й ЄС визнає досягнення України у розбудові та захисті демократичних цінностей та готовий підтримати подальшу розбудову української економіки та суспільства.

Набуття статусу кандидата в члени країн ЄС відкриє для України нові можливості доступу до фінансових ресурсів, значення чого не можна переоцінити в умовах руйнування рф українських міст та сіл, житла населення, об'єктів інфраструктури нашої країни.

Раніше, коли в ЄС інтегрувалися країни Центральної та Східної Європи, фінансування підготовки цих країн до членства відбувалося через цілу низку програм та інструментів: PHARE, PHARE CBC, ISPA, SAPARD, CARDS. Вони були покликані, серед іншого, покращувати спроможності державного управління та створювати відповідну правову базу членства в ЄС.

Однак, з 2007 року Європейський Союз перейшов на єдиний передвступний інструмент фінансової допомоги - ІРА (Instrument for Pre-Accession Assistance), що спрямований на підтримку реформ шляхом надання фінансової та технічної допомоги. Вказаним інструментом можуть користуватись як кандидати на вступ до ЄС, так і потенційні кандидати.

За час існування даного фінансового інструменту, країни-кандидати та претенденти на кандидатство вже отримали значні суми грошових коштів (деякі - сотні тисяч, а деякі й мільярди євро) для наближення свого вступу до Європейського Союзу.

Зараз, країни-бенефіціари користуються третьою версією ІРА, що була затверджена 15 вересня 2021 року (однак має ретроспективну дію в часі та застосовується з 01 січня 2021 року) та розрахована на період з 2021 по 2027 роки. Серед бенефіціарів даного фінансового інструменту є кандидати на вступ до Європейського Союзу, потенційні кандидати, а також Ісландія. Загальна сума видатків ІРА ІІІ складає близько 14,2 мільярдів євро. Його основна мета поділена на п'ять тематичних пріоритетів: (1) зміцнення верховенства права, демократії, захисту прав людини та основних свобод; (2) ефективне державне управління, включаючи сфери публічних закупівель та державної допомоги; (3) «зелена» повістка дня; (4) конкуренція та всеохоплююче економічне зростання, що включає зосередження уваги на малому середньому підприємництві та розвитку сільського господарства та сільських місцевостей; (5) територіальна і транскордонна співпраця.

Ключовою відмінністю третьої версії ІРА від двох попередніх є розподіл фінансування не між конкретними країнами, а між описаними вище ключовими сферами. Так, в рамках реалізації ІРА ІІІ найбільше видатків планується спрямувати на ініціативи, пов'язані із «зеленою» повісткою дня (захист довкілля, «зелена» економіка).

Вказані вище напрямки були і залишаються актуальними і для України, тож отримання додаткового безповоротного фінансування для їх реформування абсолютно не завадить нашій державі.

Додатково, в рамках IPA, для країн-кандидатів діє передвступна фінансова програма для розвитку сільського господарства та сільських місцевостей, що має абревіатуру IPARD. Тривалість вказаної програми є ідентичною тривалості IPA III. Участь у такій програмі може бути корисною і для України з огляду на занедбаний стан значної кількості сіл та селищ. За умови ефективного використання грошових надходжень в рамках IPARD розвиток громад в сільській місцевості міг би вийти на більш якісний рівень.

Варто зазначити, що жодна країна не отримувала статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу в той час як на її території велись активні бойові дії. Не виключено, що з огляду на умови, в яких Україна набуде статусу кандидата, для нашої держави будуть розроблені окремі механізми фінансової підтримки з акцентом на відновлення пошкодженої та знищеної інфраструктури.

Одним з таких інструментів може стати презентований в травні Європейською комісією проект Rebuild Ukraine, що спрямований на відбудову України після завершення війни, а також на підтримку економіки, ефективного державного управління та інтеграції з Європейським Союзом. Очевидно, що після повномасштабного військового вторгнення рф, внаслідок якого руйнується або знищується значна кількість об'єктів інфраструктури, потреби України зросли в десятки разів.

Окрім грошових коштів від інструменту ІРА ІІІ, Україна може отримати доступ до індивідуальних програм та проектів фінансової підтримки Європейського Союзу. Наприклад, в 2014 році канцлер Німеччини Ангела Меркель ініціювала проект (так званий «Берлінський процес»), що мав на меті об'єднати ринки шести країн Західних Балкан та, надалі, уніфікувати їх з ринком Європейського Союзу. Також, ці ж держави можуть користуватись фінансовими інструментами в рамках Економічного та інвестиційного плану Єврокомісії, що був схвалений 2020 року та передбачає обсяг інвестицій в сумі до 9 мільярдів євро. Схожі ініціативи можуть бути використані й для стимулювання розвитку економіки України, а уніфікація з ринком ЄС надасть українському бізнесу, який, очевидно, вже не зможе продавати товари і послуги до рф та білорусі, переорієнтуватися на нових споживачів.

За даними Європейської комісії, з початку 2014 року Європейський Союз вже надав Україні 1,7 мільярдів євро у вигляді грантів та 5,6 мільярдів євро у вигляді позик за п'ятьма програмами макрофінансової допомоги. Для країни-кандидата обсяги зазначених грошових надходжень можуть бути збільшені.

Після закінчення війни, статус кандидата в члени ЄС може стати поштовхом для залучення іноземних інвестицій в економіку України на її відбудову. Так, отримання статусу кандидата означає початок кардинальних змін і невідворотність реформування законодавства для приведення його у відповідність із законодавством Європейського Союзу. В такому випадку умови ведення бізнесу будуть більш звичними та зрозумілими для іноземних інвесторів, в першу чергу з тих держав, що вже входять до Європейського Союзу.

Однак обсяги інвестування залежатимуть від прогресу України в реформуванні законодавства та виконанні політичних умов, необхідних для подальшого входження до складу ЄС, динаміка та якість яких буде прискіпливо аналізуватися останнім.

Отже, отримання Україною статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу може відкрити доступ до фінансових інструментів ЄС, однак чи стане це основою для подальших інвестицій в нашу державу, - залежатиме надалі від нас самих.

Поштовх до швидких реформ

Наступним етапом після отримання кандидатства на вступ до ЄС має бути рішення про початок процедури переговорів про вступ. Переговорний процес щодо вступу триває по 35 напрямках і може зайняти багато років. Як це очевидно вбачається з історичного екскурсу, надання статусу кандидата не гарантує державі обов'язкового набуття членства в Європейському Союзі.

Проте, після публікації рішення Єврокомісії з'ясувалося, що про початок процедури переговорів з Україною про членство ще не йдеться. Цей етап відклали до моменту проведення Україною необхідних реформ, які було виділено в сім блоків:

• реформа Конституційного суду;
• продовження судової реформи (зокрема, в частині реформування Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів);
• боротьба з корупцією, включно з призначенням керівника Спеціальної антикорупційної прокуратури та Національного антикорупційного бюро;
• боротьба з відмиванням коштів (відповідність законодавства стандартам ФАТФ);
• втілення антиолігархічного закону;
• узгодження аудіовізуального законодавства з європейським;
• зміна законодавства про національні меншини.

Відповідно, нинішнє потенційне надання статусу кандидата не є остаточним і, у випадку надання, ЄС може скасувати його у разі, якщо Україна не досягне прогресу в реалізації визначеної «дорожньої карти». Єврокомісія наголосила, що проводитиме прискіпливий моніторинг імплементації вказаних реформ, а першу оцінку результатів буде надано в кінці 2022 року.

Тож, навіть до початку перемовин про членство від України вимагатимуть реформування та вирішення проблем, що залишаються актуальними вже протягом тривалого часу. Запровадження таких реформ стимулюватиметься з боку Європейського Союзу можливістю позбавлення статусу кандидата на вступ. Схожий механізм спонукання до реформ вже досить ефективно був застосований до України під час процедури отримання безвізового режиму з Європейським Союзом.

Як бачимо, набуття статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу відкриває перед Україною можливості для залучення додаткового фінансування і є стимулом для проведення необхідних реформ, що вже давно перебувають на порядку денному в суспільстві. Таке рішення ЄС також є сигналом політичної та моральної підтримки для народу України, який відстоював своє право, в тому числі, й на вибір європейського майбутнього під час революцій, та продовжує робити це під час військової агресії рф.

Звісно, лише перебування у статусі кандидата і отримання відповідної фінансової та технічної підтримки не вирішить всіх проблем України, що інтенсивно накопичуються в умовах повномасштабної війни, розв'язаної рф. Приклади інших країн-кандидатів показують, що досягнення результату у вигляді членства в Європейському Союзі не залежить лише від обсягів допомоги останнього, а здебільшого зумовлена принциповістю політики самої країни-кандидата.

Однак, в поточній ситуації, в якій опинилась Україна, політична, моральна та матеріальна підтримка такого потужного об'єднання, як Європейський Союз, є важливою для продовження боротьби за свій європейський вибір, свої демократичні цінності та свободу, а також для відновлення та розвитку економіки України після завершення війни.