КИЇВ — 01 жовтня 2021 року. В Києві пройшов Х ювілейний Щорічний судовий форум. Питання кризи судової системи в Україні, нового санкційного законодавства, відсутності досвіду та позитивної судової практики, реформи судової влади залишаються найголовнішими в суспільстві. Про що говорили судді, юристи, представники бізнесу, ЗМІ та громадські діячі?

Криза судової системи в Україні – тема №1 протягом багатьох років. Самі судді та правники говорять про те, що ця криза може обернутися фатальними наслідками як для бізнесу та інвесторів, так і для всього громадського суспільства, посилить вседозволеність податкових та правоохоронних органів, які будуть виносити санкції, і ніхто не зможе отримати належний захист від цього. Справедлива, прозора та працююча судова система, якій довіряють, – це ключ до економічного розвитку та іноземних інвестицій.

Другий день форуму відкрили Анна Огренчук, Президентка Асоціації правників України, керуюча партнерка LCF Law Group, програмна координаторка форуму, та Лілія Гретарсдоттір, Голова Управління програм співпраці Департаменту імплементації прав людини, правосуддя та стандартів юридичної співпраці Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи.

Захід відкрила Анна Огренчук та нагадала, що темою цьогорічного форуму є «Незалежна судова влада — фундамент держави в умовах турбулентності».

«Ми так і не змогли забезпечити повноцінне функціонування незалежної судової системи, тому вкотре змушені повертатися до основоположних принципів незалежності.

Вчора спікери озвучували різні позиції і бачення щодо векторів судового розвитку, іноді діаметрально протилежні. Але беззаперечними для всіх залишаються кризовий кадровий і фінансовий стан судової влади. А це базис існування будь-якої системи.

Зрозуміло, що такі складні питання потребують системних вирішень. І наш форум покликаний стати майданчиком діалогу між владою, суспільством та бізнесом заради пошуку компромісів», — зазначила у своїй вступній доповіді Анна Огренчук.

Лілія Гретарсдоттір підкреслила важливість практики виконання судових рішень: «Жодна судова реформа не може вважатися успішною, якщо рішення судів не виконуються». Вона також наголосила на важливості якомога швидшого запуску роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів та обрання нових членів Вищої ради правосуддя.

EXPERT TALK «Судова реформа: ризики та перспективи» цього дня модерувала Анна Огренчук. Ключовою доповідачкою виступила Валентина Данішевська, Голова Верховного Суду.

Етична рада при ВРП не повинна мати повноважень зупинити правосуддя в Україні – Данішевська

«Ми не можемо допустити, щоб комусь були надані повноваження бодай на день, бодай на годину зупинити судову владу. Не може бути такого, щоб хтось у державі мав такі повноваження. Ми пропонуємо такий підхід, щоб спочатку Етична рада взялася за добір кандидатів на вакантні посади. Підкреслюю: допомогла судовій владі зробити добір кандидатів. Після цього можна говорити про те, щоб запропонувати деяким членам ВРП пройти перевірку або звільнитися. Ця модель не дозволить розбалансувати конституційний лад у державі», — зазначила пані Данішевська.

Перша сесія «Судова реформа: останні новели та першочергові кроки» підіймала теми: діяльності ВККС та ВРП, фінансовому забезпеченню судової влади як гарантія незалежності суду та забезпеченню незалежності суддів.

Співмодераторами сесії виступили: Наталія Богацька, Голова Південно-західного апеляційного господарського суду, та Денис Бугай, партнер VB PARTNERS, адвокат, Президент АПУ (2013-2017, 2019-2021).

Обговорити питання цієї сесії долучилися:

Андрій Костін, народний депутат України, Голова Комітету Верховної Ради України з питань правової політики

Роман Єрмоличев, Заступник Міністра фінансів України

Богдан Моніч, Голова Ради суддів України, Заступник Міністра фінансів України

Олексій Маловацький, в.о. Голови Вищої ради правосуддя

Микола Оніщук, Ректор Національної школи суддів України

Людмила Волкова, радниця AVELLUM

Першу сесію відкрив Андрій Костін. За його словами, відновлення роботи ВККС та формування Етичної ради при ВРП є пріоритетними завданнями для Президента і парламенту. Пан Костін запевнив, що у суспільства не буде підстав недовіряти членам Етичної ради чи підозрювати їх у захисті приватних інтересів. «Ці люди (майбутні члени Етичної ради при ВРП) не розміняють свою репутацію на те, щоби просто виконати чиюсь вказівку. В законі нічого не міститься про те, що або Етична рада, або якийсь інший орган зруйнує чи зупинить діяльність Вищої ради правосуддя», — впевнений Андрій Костін.

Богдан Моніч підкреслив, що закон, який врегульовує порядок обрання нових членів Вищої ради правосуддя, містити ознаки не відповідності Конституції, утім Рада суддів України буде його виконувати. «Ми не говоримо, що треба змінити закон. Ми розуміємо, що на це немає політичної волі. Ми сподіваємося, що сама Етична рада передбачить процедуру оцінки чинних членів ВРП так, щоб не зупинити роботу Вищої ради правосуддя», — зазначив пан Моніч. Він також повідомив, що станом на 1 жовтня Рада суддів України не отримала жодної заявки на зайняття посад у Етичній раді при ВРП. «Ми працюємо над тим, щоб до кінця жовтня делегувати своїх представників до Етичної ради. До 21 жовтня приймаємо документи», — запевнив голова Ради суддів України.

Роман Єрмоличев зазначив, що наразі очікується врегулювання таких першочергових питань:

1. Ефективне використання та контроль бюджетних ресурсів ДСА як головним розпорядником бюджетних коштів, що передбачає:

• централізацію закупівель для потреб судів та інших установ системи ДСА;
• прозоре планування видатків по кожному суду та системі судової влади;
• передачу фінансового забезпечення діяльності місцевих спеціалізованих судів до територіальних управлінь ДСА;
• перегляд кількості суддів у судах з урахуванням їх навантаження.

2. Оптимізація мережі судів у зв’язку зі змінами адміністративно-територіального устрою та відповідне унормування кількості їх працівників:

•  укрупнення територіальних управлінь (ТУ) ДСА, створення міжрегіональних ТУ;
• укрупнення ТУ Служби судової охорони, створення міжрегіональних ТУ;
• ліквідація Національної школи суддів України та створення єдиного тренінгового центру.

Пан Єрмоличев визнав, що держава сьогодні не забезпечує фінансування потреб правосуддя у повному обсязі, але уряд розуміє важливість проблеми та працює над її вирішенням. «На наступний рік ми передбачили збільшення фінансування судової гілки влади на 3,5 млрд грн. Всього на фінансування судів передбачається близько 21 млрд грн. Ще одне наше завдання — не допустити перекосів розподілу фінансування між судами, що існує зараз», — розповів пан Роман.

Олексій Маловацький зауважив, що першочерговими кроками реформування повинні бути питання:

• якісного судового адміністрування;
• впровадження електронного судочинства;
• гідного фінансового забезпечення;
• скасування виконавчих документів;
• спрощеного доступу до професії судді.

Доповідач розкритикував позицію щодо повноважень Етичної ради правосуддя, озвучену Андрієм Костіним: «Щодо дорадчих повноважень Етичної ради — це неправда. Значить, не читали закони, які самі писали. Рішення (Етичної ради) є обов’язковим, яке тягне за собою фактичне відсторонення членів ВПР. Ми за реформи. Але всім, хто каже про прозорість усіх правових процедур (у Законі про Вищу раду правосуддя — ред.), я раджу читати закони, а не ознайомлюватися з ними у газетах».

На нестачу взаємодії між суб’єктами судової реформи звернув увагу Микола Оніщук: «Сьогодні брак цієї взаємодії є очевидним. Сподіваюся, що учасники сьогоднішнього заходу почують одне одного, і комунікації між політиками, законотворцями і представниками судової влади будуть більш якісними та ефективними».

Між сесіями відбувся організований пресбрифінг для преси. Його учасниками стали: Анна Огренчук, Богдан Моніч, Олексій Маловацький, Микола Оніщук та Наталія Богацька. В ході живої дискусії представники ЗМІ мали змогу поставити питання та отримати коментарі.

Друга сесія заключного дня форуму «Забезпечення єдності судової практики: рекомендації Ради Європи та досягнення судової влади України» об’єднала співмодераторів Наталію Блажівську, суддю Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та Дмитра Третьякова, юриста Секретаріату Європейського суду з прав людини, Заступника секретаря Адміністративного трибуналу Ради Європи.

Доповідачі сесії представили вузько профільні теми стосовно роботи та практиків суддів.

Віктор Городовенко, суддя Конституційного Суду України, - «Юридичне тлумачення у практиці Конституційного Суду України та Верховного Суду: окремі аспекти порівняння»

Доповідач звернув увагу, що юридичне тлумачення у практиці Конституційного Суду України та Верховного Суду у порівняльному аспекті є актуальним і дискусійним, оскільки стосується забезпечення конституційного правопорядку, повноцінного захисту прав і свобод людини та стабільності національної правової системи загалом. Дослідження практики згаданих конституційних інституцій дає підстави стверджувати, що у ній не виключений так званий конфлікт юридичного тлумачення, зумовлений власне природою конституційного тлумачення, а також відсутністю дієвих законодавчих механізмів запобігання та подолання такого конфлікту. Якщо виникає конфлікт юридичного тлумачення щодо питань у конституційній площині, то його вирішення потребує процедурних та організаційних запобіжників, які убезпечать від зіткнення юрисдикцій Конституційного Суду України й Верховного Суду та гарантуватимуть верховенство Конституції України.

Олег Ткачук, суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, - «Еволюція правових висновків ВС: відступ, зміна, уточнення, новий формат рішень Верховного Суду»

Володимир Кравчук, суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, - «Судовий контроль за дотриманням обов’язкових висновків ВС суб’єктами владних повноважень», зокрема, надав пропозиції щодо підвищення ефективності застосування правових висновків ВС, а саме:

 Обґрунтовувати звернення висновками ВС – інформувати СВП, вимагати застосування.

• попереджати про обов'язковість висновків ВС.
• попереджати про персональну відповідальність чиновника
• просити суд реагувати окремими ухвалами
• з'ясовувати у СВП причину незастосування висновку ВС – описувати це в постановах
• реагувати окремим ухвалами на випадки ігнорування усталених висновків ВС

Вікторія Джарти, суддя Господарського суду м. Києва, - «Обов’язковість vs врахування висновків ВС: яка концепція більш дієва».

Андрій Нижний, співкеруючий партнер Hillmont Partners, - «Обмеження касаційного оскарження у малозначних справах та інші перепони на шляху до єдності судової практики» додав, що питаннями для обговорення можуть стати такі:

• імплементація Бази правових позицій ВС у діловодство суду та / або відновлення постанов пленумів касаційних судів;
• закріплення пріоритетності висновків ВП ВС;
• закріплення мінімального порогу для відступлення Великою Палатою від попереднього висновку - більшість від складу?
• покращення якості роботи судів першої та апеляційної інстанцій;
• навчання суддів, адвокатів, прокурорів.

Третя сесія форуму другого дня проходила в паралельних дискусіях, де учасники мали змогу приєднатися до однієї з обраних там тем.

«Процесуальні дилеми як виклики для забезпечення права на справедливий суд»

Модератором виступив Олександр Шкелебей, керуючий партнер, керівник практики судових спорів ESQUIRES.

Темами та доповідачами були:

Костянтин Богатир, суддя Південно-західного апеляційного господарського суду, - «Зловживання процесуальними правами: шляхи від констатації до вирішення проблеми», зазначив, що у зв’язку з відсутністю асигнувань на оплату послуг з відправки поштової кореспонденції Південно-західним апеляційним господарським судом призупинено поштову відправку судової кореспонденції.

Володимир Ващенко, партнер VB PARTNERS, - «Санкційна політика держави» - зазначив наступне: «Нове санкційне законодавство, відсутність досвіду та позитивної судової практики породжують викривлене уявлення про необмеженість втручання держави у права та свободи особи. Існує нагальна потреба в ефективному судовому (Верховним Судом) захисті прав особи від втручання держави, що не переслідує легітимної мети та не має належного обґрунтування.

2020 року Верховний Суд в окремих справах вперше визнав нечинними та скасував Укази Президента про введення у дію санкцій щодо суб’єктів економічної діяльності. Проте ці випадки залишаються поодинокими.

Закон України «Про санкції» визначив мету, підстави та принципи застосування цих тимчасових обмежувальних заходів. Проте ні Закон, ні судова практика до теперішнього часу не визначили юридичні наслідки визнання санкцій незаконними.

Держава має забезпечити право особи на ефективний засіб відновлення порушених прав, а наслідки визнання санкцій незаконними мають бути визначені з урахуванням норм міжнародного права, зобов’язань України за Європейською Конвенцію з прав людини, практики Верховного Суду та ЄСПЛ, а також з дотриманням принципу верховенства права.

З початку 2021 року указами Президента України введено в дію вже більше 20 рішень Ради національної безпеки та оборони про застосування санкцій. Проте чи переслідують вони легітимну мету та мають належне обґрунтування – питання залишається відкритим».

Олег Марченко, партнер практики вирішення спорів Marchenko Partners «Mіжнародна відповідальність держави за відмову в правосудді», навів приклади випадків відмови у правосудді:

1. Незабезпечення належного правового процесу (процесуальної справедливості) внаслідок грубих порушень судового процесу, таких як корупція, нерівне ставлення (дискримінація), порушення права бути почутим, порушення права на захист.

2. Судове рішення по суті не відповідає загальним принципам права, таким як добросовісність, пропорційність, res judicata Зловживання правом.

Процесуальна справедливість (належний процес) має бути забезпечена державою як у судовому процесі, так і в адміністративних квазісудових процесах, наприклад, у розслідуванні справ Антимонопольним комітетом України (ст. 255 Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС).

Круглий стіл «Антимонопольні спори» об’єднав співмодераторів Олександра Вознюка, Голову Комітету АПУ з конкуренційного права, партнера Asters, та Ніну Сидоренко, радницю LCF Law Group.

Експертами круглого столу стали:

Анжеліка Коноплянко, заступниця Голови Антимонопольного комітету України – державна уповноважена

Ганна Кривошей, директорка юридичного департаменту Антимонопольного комітету України

Ірина Булгакова, суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Олексій Євсіков, суддя Північного апеляційного господарського суду

Володимир Андрієнко, суддя Північного апеляційного господарського суду

Олена Коротун, суддя Північного апеляційного господарського суду

Олександр Нагорний, заступник Голови Комітету АПУ з конкуренційного права, радник Sayenko Kharenko

Сергій Бенедисюк, партнер LCF Law Group

Олена Перцова, радниця AEQUO

Ксенія Прохур (Погружальська), старша юристка Baker McKenzie

У фокусі обговорення були теми щодо підстав скасування рішень АМКУ, стандартів доказування під час розгляду АМКУ справ про порушення економічної конкуренції, недобросовісної конкуренції та судового оскарження рішень АМКУ; питання якості та змісту рішення АМКУ; експертизи в справах про порушення економічної конкуренції та недобросовісної конкуренції; дискреційних повноважень АМКУ; перспектив імплементації першого етапу реформи законодавства про захист економічної конкуренції (законопроєкт № 5431 від 27.04.2021); розширення (зміна) повноважень АМКУ; звільнення від відповідальності (leniency) та врегулювання у справах (settlement); запровадження солідарної та субсидіарної форм відповідальності під час сплати штрафів, відшкодування шкоди.

Олена Перцова наголосила, що суди часто заплющують очі на процесуальні порушення та зловживання з боку АМКУ, в т.ч. в частині несвоєчасного подання доказів. Цій тенденції потрібно покласти край.

Ксенія Прохур (Погружальська) приділила увагу темі експертизи в справах про порушення економічної конкуренції та недобросовісної конкуренції, проблемі призначення експертизи судом та надання висновку експерта учасниками справи.

Зокрема, вона порушила такі питання:

• як співвідноситься призначення експертизи судом з виключною компетенцією Антимонопольного комітету на дослідження ринку;
• тип експертизи, компетенція експертів;
• залучення експерта без кваліфікації судового експерта та подання висновку експерта, підготовленого на замовлення учасника справи.

Четверта сесія зібрала експертів навколо теми «20 років виконання рішень ЄСПЛ Україною: дорослий погляд на стан справ». Модератором виступив Іван Ліщина, адвокат, заступник Міністра юстиції - Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини з 2016 по 2021рр.

В обговоренні участь взяли:

Павло Пушкар, керівник відділу Департаменту виконання рішень ЄСПЛ Генерального Директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, навів приклади визнаних порушень у рішеннях ЄСПЛ, серед яких:

• справи про надмірну тривалість судового провадження (кримінального та цивільного) — комплексна проблема судової системи;
• надмірно тривале тримання під вартою, необґрунтованість судових рішень у питанні обрання / продовження запобіжних заходів (група справ «Ігнатов»);
• тримання в «клітці» в залі судового засідання в кримінальному процесі;
• засудження на підставі показів свідків, без їх допиту;
• недостатня обґрунтованість вироку / судового рішення;
• недостатня кількість часу та умов для підготовки сторони захисту;
• порушення презумпції невинуватості (через вислови судді);
• судовий розгляд справ in absentia;
• юрисдикційні спори (відмова судів розглядати справу за підсудності);
• неефективність системи розгляду спорів про міжнародне викрадення дітей;
• неналежна оцінка судами оціночних суджень;
• позбавлення власності / вилучення майна без присудження компенсації.

Системне невиконання рішень ЄСПЛ фактично блокує європейську перспективу для України. «Рішення ЄСПЛ певною мірою сприймається як платіжне доручення на користь певної особи або держави. Але ми можемо говорити про функціональну природу рішень ЄСПЛ. Тобто це механізм трансформації правової системи держави», — зазначив пан Пушкар.

Ольга Дубінська, юристка Департаменту виконання рішень ЄСПЛ Генерального Директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, наголосила, що найболючішими вже протягом років є питання організації та функціонування судової системи: незалежність суддів (група справ Олександр Волков), невиконання рішень національних судів (група справ Іванов/Бурмич), надмірна тривалість судових проваджень (група справ Меріт/Науменко), а також катувань та їх неефективного розслідування (група справ Каверзін/Афанасьєв), неналежних умов у місцях несвободи (група справ Невмержицький/Сукачов), незалежності прокуратури (справи Луценко/Тимошенко), безпеки журналістів (справа Ґонґадзе). Нещодавно надійшли на виконання рішення у справах Майдану (група Шморгунов та інші), де різноманітні й серйозні порушення вимагатимуть особливої уваги з боку держави.

Характерне для всіх справ, де структурні й системні вади не виправлені роками, це необхідність комплексного підходу до виконання рішень як до безумовних зобов’язань України міжнародно-правового характеру і до будь-яких реформ та змін, координації дій державної влади, чіткої стратегії та ретельного планування.

Дмитро Гудима, суддя Великої Палати Верховного Суду, зазначив, що для нормального розвитку соціуму потрібна стабільність. Стабільність не означає статичність, бо передбачає змінюваність соціальної системи під впливом різних чинників з одночасним прагненням цієї системи до збереження рівноваги. Вказане стосується як суспільства в цілому, так і тих систем, з яких воно формується, зокрема судової.

«Революційний шлях розвитку соціальної системи передбачає кардинальне втручання у неї, наслідком чого є її дестабілізація (принаймні на певний час). Такий шлях може бути засобом, так би мовити, оновлення чи оздоровлення соціальної системи або її елементів (наприклад, судів). Але він прийнятний як винятковий, разовий засіб, коли еволюційний шлях не дав бажаних результатів у довгостроковій перспективі. Більше того, навіть цей революційний шлях треба прокладати, спираючись на економічні й ідеологічні опори, щоби протидія не виявилася сильнішою, ніж дія.

Еволюційний шлях розвитку соціальної системи є найбільш безпечним для її стабільності. Він теж значно залежить від економічних можливостей суспільства (неправильний розподіл економічних ресурсів може мати наслідком занепад соціальної системи). Але й ідеологічними засобами не слід нехтувати. Одним із таких засобів розвитку судової системи є оцінювання етичності поведінки кандидатів на посади суддів. Така увага до цього критерію на перспективу має сприяти підвищенню рівня довіри до суду, який в останні роки загалом має тенденцію до зростання.

Довіра до суду – це більше, ніж віра у правосуддя. Якщо до такої віри додати ще авторитет судді, а також мудрість і моральність того, хто прийшов до суду, у відносинах з останнім може запанувати атмосфера ДоВіри», - додав пан Гудима

Валерія Коломієць, Заступниця Міністра юстиції України з питань європейської інтеграції, зауважила, що міжвідомча комісія з питань виконання рішень ЄСПЛ вже досягла результатів. За її словами, Комісія провела моніторинг чинних мораторіїв, що не приносять економічного ефекту, розглянула та доопрацювала стратегію попередження катувань, яка вже перебуває на розгляді Кабінету міністрів. «Це частина викликів, щодо яких ми вже знайшли вирішення», — зазначила пані Коломієць.

Ірина Жаронкіна, старша національна експертка, керівниця компоненту «Захист прав власності і виконання судових рішень» Проєкту ЄС «Право-Justice», доповіла про виконання зобов’язань з боку держави та зазначила, що згідно аналізу судових рішень на ТОП-10 компаній припадає майже 90% від усього боргу. Серед цих підприємств:

• АТ «Українська залізниця»;
• ДП «Львіввугілля»;
• ДП «Сумихімпром»;
• ДП «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств АПК»;
• ДП «Первомайськвугілля»;
• ДП «Харківцукорзбут»;
• ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ»;
• ДП «Адміністрація морських портів України»;
• ДП «Дніпровський електровозобудівний завод»;
• ДП «МТП «Чорноморськ».

Невиконання судових рішень залишається вкрай актуальною проблемою в Україні. «За минулий рік сума заборгованості, що надійшла на примусове виконання, становила майже 85% від державного бюджету України або ¼ від ВВП за 2020 рік. У першому півріччі цього року ситуація ще складніша: на примусове виконання надійшла сума 706 млрд грн, з яких було виконано лише 8 млрд», — повідомила пані Жаронкіна.

Остання п’ята сесія форуму об’єднала експертів навколо теми «Виконання судових рішень: міжнародний аспект». Модераторкою виступила Юлія Атаманова, партнерка LCF Law Group.

Доповідачі сесії представили теми:

Роберт Шоу, партнер Holland & Knight, - «Концепція юрисдикційного імунітету держави: особливості застосування при виконанні рішення міжнародного арбітражу»

Євген Петров, суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, - «Публічний порядок держави як «перешкода» виконанню рішення міжнародного арбітражу

Олександр Процюк, радник CMS Reich-Rohrwig Hainz, - «Забезпечувальні заходи міжнародного арбітражу: проблеми визнання та виконання» привернув увагу аудиторії до таких тем:

• опції для забезпечення виконання рішень міжнародного арбітражу.
• процедура застосування забезпечувальних заходів.
• міжнародний досвід виконання рішень міжнародного арбітражу.
• проблеми визнання та виконання забезпечувальних заходів міжнародного арбітражу в Україні

Євген Петров у доповіді також зазначив, що загальновизнаним є принцип неприпустимості перегляду державним судом спору по суті, що відображено у ст. 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Для визнання й виконання арбітражного рішення суд оцінює лише арбітражне рішення й арбітражну угоду, які можуть не містити вказівки на предмет договору, у межах якого виник спір.

Судова практика України з підсанкційним елементом лише формується, тому виникає низка невирішених питань, зокрема й про те, чи є запровадження державних санкцій обставиною форс-мажору.

В РФ приймається контрсанкційне законодавство, що створює загрозу для можливості дотримання принципу взаємності, зокрема, щодо застосування Нью-Йоркської конвенції.

Учасники останньої сесії дискутували на тему міжнародного аспекту виконання судових рішень. Роберт Шоу, партнер Holland & Knight, акцентував увагу на виконанні рішень судів США на території Сполучених Штатів Америки та за межами країни. Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду Євген Петров розповів про найпоширеніші підстави ненадання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу. Радник CMS Reich-Rohrwig Hainz Олександр Процюк поділився досвідом забезпечення позовів у міжнародних арбітражах.

Всі матеріали та презентації спікерів X Щорічного судового форуму «Незалежна судова влада  - фундамент держави в умовах турбулентності» будуть доступні найближчим часом.

Асоціація правників України висловлює щиру подяку всім доповідачам та учасникам форуму, а також генеральному партнеру заходу LCF Law Group, соорганізатору Проєкту Ради Європи «Підтримка судової влади України в забезпеченні кращого доступу до правосуддя», партнерам форуму «Алєксєєв, Боярчуков та партнери», ЮК MORIS, VB PARTNERS, партнерам сесії AVELLUM, Baker McKenzie, CMS, Marchenko partners, «Goretskyy and Partners», ESQUIRES.

Дякуємо постійним медіа партнерам АПУ та інформаційним партнерам заходу: Юридична Практика, Юридична Газета, Закон і Бізнес, Dead Lawyers Society, ЮРЛІГА та ЛігаЗакон, Інтерфакс Україна, LegalHub.online, Поради юриста, Я і Закон, Час Перших, Судово - психологічна експертиза, Українські новини, Mind, Lucky Ukraine, US.-Ukraine Business Council, American Chamber of Commerce Ukraine та PR HOUSE.

Запити на акредитацію для ЗМІ, експертні коментарі та інтерв’ю членів Асоціації надсилайте на адресу: pr@uba.ua, координаторка з PR та міжнародного партнерства Юлія Матвєєва.

Майбутні заходи Асоціації правників України - за посиланням

Приєднуйтесь до наших сторінок в соціальних мережах: LinkedIn та Facebook

Долучайтеся до найпотужнішої правничої платформи України:

заповнить заявку на членство онлайн