КИЇВ — 14 липня 2021 року. Спеціальна рубрика АПУ «Поза кадром» повертається! Ми продовжуємо серію онлайн-зустрічей із суддями ВС, де учасники мають змогу отримати відповіді на власні запитання. Та ефірний час обмежений, тому значна кількість з них залишається поза кадром. Вкотре ми обрали найголовніші з них — цього разу за мотивами онлайн-зустрічі із суддею Касаційного цивільного суду у складі ВС Ольгою Ступак.

Назвіть ключові вимоги до процедури звернення стягнення на предмет іпотеки при зміні його власника (зокрема, іпотекодержатель надав згоду на зміну власника).

Ст. 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Висновок: зміна власника предмета іпотеки не змінює процедури, визначені законом, для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Важливим, якщо звернення стягнення здійснюється позасудовому порядку, є дотримання вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» щодо обов’язкового надсилання іпотекодавцю (новому власнику) та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової  вимоги про усунення порушення.

Дія статті 37 Закону України «Про іпотеку» після закінчення строку договору чи пропуску позовної давності за основною вимогою.

Згідно зі ст. 37 Закону «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права його власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу його права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки — позасудовим способом звернення стягнення.

Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності має своїм наслідком відмову у позові, тобто неможливість захисту порушеного права в судовому порядку. Проте, сплив позовної давності не припиняє зобов’язання, а тому не перешкоджає кредитору звертати стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку.

Висновок: допоки існує невиконане основне зобов’язання, кредитор має право задовольняти свої вимоги коштом іпотечного майна в позасудовому порядку, в тому числі й шляхом набуття права власності на предмет іпотеки на підставі відповідного іпотечного застереження.  

Чи вважається іпотека припиненою у разі прощення боргу? 

Згідно зі ст. 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує права третіх осіб щодо майна кредитора.

Прощення боргу може бути повним або частковим, що не впливає на його загальний характер як способу припинення зобов’язань. Так, повне прощення боргу кредитором звільняє боржника від виконання зобов’язання у повному обсязі, а часткове — в частині, визначеній кредитором. Правовим наслідком у разі повного прощення боргу буде припинення договору між сторонами в повному обсязі, а у разі часткового — припинення договору в частині, обумовленій договором про прощення боргу.

Іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є чинною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п’ята ст. 3 Закону України «Про іпотеку»). Підстави припинення іпотеки окремо визначені в ст. 17 зазначеного Закону. Зміст цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе лише з тих підстав, які передбачені цим Законом. Так, згідно з абзацом другим частини першої ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов’язання.

Висновок: визначальним для припинення іпотеки, як забезпечувального зобов’язання, буде те, чи припинилось основне зобов’язання. Якщо борг прощено у частині — основне зобов’язання у частині залишається, відповідно іпотека не припиняється. Якщо борг прощено повністю — основне зобов’язання припиняється, відповідно, припиняється й іпотека.

Чи можливо звернути стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку при наявності судового спору про стягнення заборгованості?

Чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги коштом предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Право вибору способу захисту: чи стягнення заборгованості, чи звернення стягнення на предмет іпотеки, — належить кредитору.

Наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законом.

Норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя (постанова ВСУ від 28 вересня 2016 року № 165/810/13-ц).   

Рішення суду про стягнення заборгованості з позичальника не має преюдиційного значення щодо визначення розміру заборгованості при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі, якщо іпотекодавець відмінний від позичальника.

Позовна давність шляхом пред’явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред’явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається (Постанова ВП ВС від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц).

Висновок: за наявності в суді на розгляді спору про стягнення заборгованості кредитор не позбавлений права звертатись з окремим позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, але, на мою думку, це має сенс лише у разі, якщо позичальник відмінний від іпотекодавця.

Якщо ж позичальник та іпотекодавець — одна і та ж особа, ініціювати два окремих судових процеси  не має сенсу, оскільки рішення про стягнення заборгованості також може бути виконано коштом іпотечного майна.

Вступити до АПУ. Telegram-канал. YouTube-канал.

Якщо ви бажаєте підтримати діяльність АПУ, будемо вдячні, якщо ви зробите це за посиланням.