КИЇВ — 02 квітня 2021 року. Чи можливо захиститися від переслідування, коли рішення про вашу подальшу долю вже ухвалили на рівні вищих щаблів влади? Як в Україні діє інститут покарань для тих, хто не догодив впливовій особі? Яку тактику захисту застосовувати, коли можновладці відкрили на вас полювання? Надав відповіді та провів чітку межу між реальним злочином, гучною справою та політичним переслідуванням в українських реаліях Євген Грушовець, партнер Ario Law Firm. Засновано на реальних подіях.

— Мітинги та сутички, оточення території під будівлями судів Нацгвардією та десятками поліцейських. Знайомо, чи не так? Підставте цю картину під будь-яку резонансну справу, яку розглядає українська Феміда,  і отримаєте чи не щоденний новиннєвий сюжет про політично мотивоване кримінальне провадження проти активіста/політика/громадського діяча, свавілля правоохоронців та недореформовану судову систему.

Так, я також вважаю, якщо в країні є політичні переслідування, то це є ознакою «нездорової» судової системи. Як адвокат, однією з основних сфер діяльності якого є захист клієнтів у політично мотивованих справах, я констатую: політичні переслідування в Україні були, є та поки надії, що їх кількість поменшає, немає. Разом із тим, я проти того, аби вішати клеймо «політична» на будь-яку справу, що викликає резонанс у суспільстві. Хоча останнім часом саме це формулювання гучних процесів стає модним серед ЗМІ.

Отже, пропоную розібратися — де ж та межа між реальним злочином, гучною справою та політичним переслідуванням в українських реаліях. І з'ясувати, чи є шанси на відновлення справедливості в людини, яка дійсно стала жертвою такого переслідування. 

Матчастина. Як розпізнати політичне переслідування

Хочете розібратися, чи є справа політично мотивованою? Порівняйте її обставини з критеріями, що описані нижче. Повірте, ви будете здивовані, коли побачите, що досить багато гучних справ, які суспільство встигло охрестити політичними, насправді такими не є.

Отже, виходячи з власного досвіду захисту інтересів клієнтів, які стали мішенями у політичних переслідуваннях, визначення цього явища я б сформулював наступним чином. Це штучне створення певних обставин, що дають підстави повідомляти «жертвам» про підозру, застосовувати проти них запобіжні заходи з метою здійснення тиску.

Як правило, мета такого тиску полягає в тому аби:

1) людина відмовилась від певної публічної позиції чи взагалі замовчала;

2) людина відмовилась від певної сфери впливу;

3) відбувся перерозподіл матеріальних благ.

Останнє особливо характерне для якихось локальних історій, де місцеві «пани», маючи зв’язки в органах місцевої влади та серед правоохоронців, тероризують бізнесменів, рейдерським методом заволодівають їхнім майном тощо.

Звісно, що кожне кримінальне провадження, у т.ч. і те, що має політичне підґрунтя, індивідуальне, та разом із тим, такі провадження мають яскраво виражені спільні риси.

Так, з огляду на спостереження у справах моїх клієнтів, я б виділив наступні ознаки. Звісно, що наявність однієї з цих ознак не обов’язково є підтвердженням того, що справа є політично мотивованою, проте разом у сукупності вони недвозначно по це свідчать.

— Надмірно обтяжливі запобіжні заходи

Коли у схожих за фабулою та кваліфікацією провадженнях судді обирають одній людині, наприклад, домашній арешт, а іншій — тримання під вартою без можливості внесення застави, то це має ознаки політично мотивованого переслідування.

Так, наприклад, було в одного з моїх клієнтів, якому інкримінували організацію викрадення людини. При цьому, деяким іншим фігурантам справи майже одразу було пом’якшено запобіжний захід на домашній арешт, мого ж клієнта декілька місяців незаконно утримували за ґратами.

— Вкрай швидке ухвалення рішень правоохоронними органами та суддями

Все  відбувається дуже швидко, часто навіть у нічний час, а інколи процес обрання запобіжного заходу триває десятки годин без перерв.

В моїй практиці було й таке, коли засідання з обрання запобіжного заходу клієнту тривало декілька діб  з невеликими перервами для відпочинку.

— Наявність великої кількості правоохоронців при обранні запобіжного заходу

Це взагалі «класика» і подібне трапляється чи не у кожній політично мотивованій справі, коли суддя тільки вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення  рішення, а у засіданні вже з’являються  оперативні працівники, які силоміць не дозволяють підозрюваному, який не був затриманий, покинути залу судових засідань. 

Крім цього, з’являються представники судової охорони, які здійснюють конвоювання підозрюваного до місць утримання. Умови утримання в умовах ізоляції — специфічні. Це зазвичай  одиночна камера в Ізоляторі тимчасового тримання (не плутати з СІЗО), цілодобовий відеонагляд (навіть в  кімнатах побачення з адвокатом), відсутність будь-яких засобів зв’язку, дуже часто «підсадна качка». 

Якщо замовлення дуже яскраво виражене, то можуть штучно створюватися  перепони для доступу адвоката до клієнта чи забезпечення дуже тривалого очікування доступу до клієнта. Основна задача — максимально ізолювати людину.

Такі зловживання «прикриваються» постановами про застосування заходів безпеки, про які утримувані  або взагалі не просять, або просять під тиском. Наприклад, до ключового свідка застосовують заходи безпеки, щоб він був під постійним контролем. До нього приставляють «міцних хлопців» і вони цілодобово перебувають з ним.

— Підозрювані в проваджені — активні, відомі та впливові у певних напрямках громадяни, які коментують якісь політичні події, висвітлюють факти корупції, відіграють важливу роль у суспільному житті тощо

Коли, боротьба за незалежну українську церкву ще не стала мейнстрімом, мій клієнт, до думки якого прислуховувалися впливові люди, які ухвалювали остаточні рішення щодо напрямків розвитку в цій сфері, піддався жорсткому політичному переслідуванню з боку окремих   представників української влади.

Мета такого переслідування полягала в тому, аби ізолювати людину, обмежити її в комунікації та позбавити будь-якого впливу на релігійні процеси.

Врешті-решт ми домоглися закриття провадження, проте це не зітре з його пам’яті  ті кола пекла, що  довелось пройти у своїй боротьбі за правду та відновлення репутації.

Також під цей пункт можна навести ще один доволі влучний та показовий приклад з багатостраждальною сміттєвою кризою у Львові. Чому та ситуація з «подорожами сміття» взагалі трапилась та мала такий резонанс? Вважаю, що тут була однозначна вказівка — створити штучні перешкоди утилізації цього сміття. Ким була віддана ця вказівка та ким виконувалася, здогадатися не так важко.  

Адже, як відомо, були укладені певні угоди на вивіз цього побутового сміття, були укладені угоди з майданчиками, була проведена шалена робота, адже одне питання везти сміття за 50-100 км, а інше — за 700-800 км. І коли полігон, який мав би  взяти це сміття за контрактом,  просто відмовився це робити, то зрозуміло, що це відбувалося не просто так. 

Ба більше, поліція дуже часто просто розвертала сміттєвоз майже з кінцевого пункту прямування, а інколи  траплялися випадки арешту автомобілів зі сміттям. Ми відслідковували такі випадки і реагували відповідним чином, але не дивно, що жодної реакції з боку правоохоронних органів не було. Коли знаходишся по іншу сторону барикади, то розраховувати на законні та справедливі рішення майже не приходиться.

— Опоненти не нехтують навіть найбруднішими методами тиску на адвокатів

Таке трапляється рідше за інші випадки, проте також відбувається. На захисників починають відкривати фейкові кримінальні провадження за неіснуючі злочини, викликати на допити тощо. В мої практиці таке траплялося, та подібні дії, як правило, ні до чого не призводять. Їх мета — залякати захисника, змусити змінити позицію, відмовитися від публічності тощо.

Тактики захисту

Звісно, що розбираючи автентичні особливості політично мотивованих справ, я не можу оминути й питання такти захисту таких клієнтів.

Зрозуміло, що  кожний кейс — унікальний і його розв’язання потребує індивідуальних, часто креативних підходів. Проте, у кожній стратегії захисту в подібних провадженнях є і деякі ідентичні тактичні кроки.

1. Правовий напрямок: будьте готові щодня ходити по колу й одного разу воно розімкнеться

Головне завдання для переслідуваного у політичній справі та його захисника — (як би банально це не звучало) ніколи не здаватися. Слід бути готовими до того, що перший час ви будете отримувати одні «удари» та не матимете можливості «дати здачі». Скоріш за все, це буде найбільш суворий запобіжний захід, відмови на ваші скарги в апеляції, явне та неприкрите небажання правоохоронних органів співпрацювати, всі будуть «клеїти дурня» і на чорне казати  біле.

Постійні провали, відмови, щоденний крах сподівань не мають змусити вас «опустити руки», адже саме на це і націлені ваші «замовники». Психологічно дотиснути, аби жертва пішла на їх умови.

Не припиняйте боротися, завалюйте їх процесуальними документами, намагайтеся притягнути виконавців до відповідальності. Так, наприклад, деякі опоненти у подібного роду справах називають мене «процесуальним терористом» за ту активність щодо проведення слідчих дій, результати яких очевидно будуть на користь клієнта та  кількість процесуальних документів, які правоохоронні органи отримують від нашої команди.

Це дійсно виснажує фізично та морально, але пам’ятайте, що час та зусилля працюють на вашу користь. Усі помиляються й у цій купі ваших клопотань та скарг, виконавці зроблять помилку, якою ви скористаєтесь для відновлення справедливості. Хтось десь дасть «слабину» і вам відкриється шлях до перемоги.

Скажу відверто, в декількох справах мені вдавалося притягати слідчого до відповідальності в т.ч. за перевищення службових повноважень. 

2. Ворог мого ворога — мій друг. Шукайте ідейних опонентів вашого «замовника», об’єднуйте зусилля

У кожного політичного суб’єкта є опоненти. Тому один з методів — це гра за правилами вашого «замовника». Залучіть на свій бік опонентів цього «замовника», боріться разом.

3. Адвокація цієї справи не тільки на території України, а й за її межами

Звертайтеся до міжнародних правозахисних організацій, дипвідомств тощо.

У моїй практиці це неодноразово мало визначальну роль у розв’язанні політичних справ клієнтів. Так, наприклад, ми взялися  захищати громадянина Польщі, якого незаконно утримували у СІЗО майже 5 років. Після того, як ми залучили європейську спільноту, провели зустрічі з польськими політиками та євродепутатами, справа зрушила з мертвої точки й наш підзахисний опинився на волі.

Міжнародні правозахисні організації зіграли важливу роль у звільненні з-під екстрадиційного арешту ще однієї нашої клієнтки — казахстанської опозиційної журналістки.

Річ у тім, що коли меседжі авторитетних організацій про неприпустимість політичних  переслідувань в Україні можуть мати економічні та репутаційні наслідки для всієї країни, то політичні переслідування мають властивість раптово припинятись.

4. Публічність та активна співпраця із засобами масової інформації

Скоріш за все у «замовників» переслідування куди більший медійний ресурс, але пам’ятайте, що правда завжди перемагає, хоча часто на це потрібно багато часу.

Тому не мовчіть, не припиняйте озвучувати свою позицію ту ЗМІ та соцмережах, проте будьте відверті з вашою аудиторією, розмовляйте з нею відкрито. Так, ви завоюєте довіру і жоден «темник» політичних «замовників» не зможе виграти у цій боротьбі.

Розімкнути коло: як зменшити кількість політичних переслідувань в Україні

Чому, коли ми беремо за приклад США, то не говоримо про політичне переслідування, наприклад,  Манафорта, який сам підписав угоду зі слідством та відбув покарання? Тому що ми розуміємо, що це не політичне переслідування і взагалі можливість такого явища там набагато менша, аніж в Україні. США мають сталі та дійсно незалежні правоохоронну та судову системи.

У нас же в країні ситуація абсолютно протилежна. Владі завжди легше застосовувати наявні важелі впливу на людей шляхом застосування кримінального покарання. І, як правило, такі історії мають циклічний характер. Одна команда при владі  переслідує попередників чи майбутніх опонентів, потім на зміну цій команді приходить наступна і все відбувається так само.

Розімкнути це коло стане можливо, коли правоохоронні органи та суди, їх керівники стануть політично незалежними та займатимуть державницьку правову позицію. Цьому могло б посприяти притягнення до відповідальності осіб, які виконують чиїсь неправомірні політичні вказівки. 

І мова йде не про декілька показових процесів, а про системне покарання усіх тих, хто ламає долю людям за те що, ті просто комусь не догодили критикою, впливом чи матеріальним становищем. А для цього потрібні якісні реформи судової та правоохоронної систем.