КИЇВ — 26 березня 2021 року. Традиційна серія вебінарів за участі суддів Верховного Суду з обговорення актуальної практики триває. Ювілейна онлайн-зустріч була присвячена темі доказів і доказування в кримінальному провадженні у суді першої інстанції. Ми зібрали ключові тези доповіді Сергія Фоміна, судді Касаційного кримінального суду у складі ВС.

Всі вебінари від Асоціації правників України доступні за посиланням.

Належний суб'єкт як передумова допустимості отриманих доказів

Сергій Фомін нагадав, що класичними критеріями допустимості доказів є належне процесуальне джерело, суб'єкт і форма. Щодо останнього суддя уточнив: «коли ми кажемо про належну процесуальну форму — в кожному окремому випадку маємо з'ясувати, чи було порушення передбаченого законом порядку збирання доказів істотним, чи ні». З огляду на згаданий висновок, цей доказ може бути використаним в якості допустимого під час судового рішення при прийнятті процесуального рішення.

А от в контексті належного суб'єкта, як передумови допустимості, спікер згадав про постанову ВС від 14 квітня 2020 року в справі № 761/34909/17.

Відповідно до неї, передумовою реалізації прокурором передбачених ч. 5 ст. 36 КПК повноважень має бути здійснення відповідним органом, визначеним у ст. 216 КПК, досудового розслідування у кримінальному провадженні та встановлення за наслідками такого розслідування його неефективності. 

У свою чергу, відповідно до постанови ВС від 30 квітня 2020 року в справі № 563/1118/16-к, докази, отримані за результатами НСРД з порушенням підслідності є недопустимими та не можуть бути покладені в основу обвинувачення.

Наступною спікер розглянув постанову ВС від 29 січня 2020 року у справі № 473/3712/18. Тут ВС вказав, що проведення обшуку житла слідчим, який не мав повноважень у кримінальному провадженні є порушенням вимог КПК та тягне за собою недопустимість протоколу обшуку. 

При цьому, надана копія постанови начальника відділу поліції в цій справі визнана неналежним підтвердженням повноважень слідчого, бо в реєстрі матеріалів кримінального провадження, наданому учасникам провадження, дані про наявність постанови про створення групи слідчих відсутні.

Сергій Фомін зауважив, що в практиці були випадки визнання доказів недопустимими через те, що слідчий, який проводив огляд місця події до внесення в ЄРДР, не чекаючи на внесення та визначення керівником органу досудового розслідування, продовжував проводити обшуки:
«В нашому випадку це була постанова про призначення судово-медичної експертизи. Було прийняте одностайне рішення, що слідчий, який не має повноважень в кримінальному провадженні, не може проводити інші слідчі розшукові дії, а результати повинні визнаватися недопустимими». 

Щодо допустимості показань

Суддя розповів що, відповідно до постанови ВС від 19 листопада 2019 року в справі № 750/5745/15-к, суд не має права обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору чи посилатися на них. Крім того, вказано, що положення «суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання» не може тлумачитися як безумовна заборона використання показань, які особа давала перед іншим складом суду в тій же справі. 

У постанові зазначено й про те, що стаття 225 КПК передбачає в певних випадках можливість судового допиту особи під час досудового розслідування, і такі показання є допустимими за умови дотримання порядку, передбаченого цим положенням. 

Суддя зауважив, що найістотнішими складовими цього порядку є здійснення допиту перед суддею в судовому засіданні, участь сторін та дотримання правил допиту, передбачених для судового розгляду. 

«Суд зауважує, що стаття 6 Конвенції не встановлює будь-яких правил допустимості доказів, які є перш за все предметом регулювання національного закону. Тому практика ЄСПЛ, яка визнає прийнятним використання показань, що надавалися поліції, не може бути використана судом для обґрунтування використання позасудових показань, недопустимих відповідно до другого речення частини 4 статті 95 КПК. Але Суд використає підходи, розроблені ЄСПЛ, для аналізу можливості використання показань, наданих під час минулого судового розгляду», — розповів Сергій Фомін. 

А от в постанові ВС від 05 березня 2020 року в справі № 666/5448/15-к вказано, що протоколи про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій і відеозаписи цих слідчих дій щодо осіб, які тимчасово утримувалися в ІТТ визнаються недопустимими доказами, оскільки такі дії органів досудового розслідування свідчать про допит обвинувачених, а не втручання у приватне життя. 

Наостанок суддя Касаційного кримінального суду у складі ВС відповів на питання учасників онлайн-зустрічі.

З презентацією Сергія Фоміна можна ознайомитися за посиланням.