КИЇВ — 18 березня 2021 року. Весна розпочалася з нового рекорду на юридичному ринку — 27-річний Василь Андрусяк був призначений партнером MORIS GROUP. Ми не барилися й одразу звернулися за розмовою до наймолодшого партнера українського юрринку, аби дізнатися «Як це можливо?», сформувавши загальну картину його просування. 

Ми сконцентрували всі можливі деталі психологічного портрета Василя: від студентства до професійних кейсів, від улюбленого рок-гурту до планів щодо викладання й законотворчої діяльності. Зібрати пазл пропонуємо разом прямо зараз. 

— Повернімося до історичного старту. Уявімо, що ви першокурсник юрфаку НАУ. Що взагалі привело до професії? 

— Не скажу, що до юриспруденції прийшов за покликом серця, скоріше, за методом виключення. Я більше тяжів до гуманітарних наук, тому усі технічні спеціальності відпали самі собою. За залишковим принципом найбільше приваблювала саме юриспруденція. Врешті вона відкрилася для мене з несподіваної сторони — ніколи не думав, що це настільки динамічна та креативна професія. 

Тому, попри не надто свідомий старт, подальший розвиток вийшов дуже позитивним.

— Скажіть чесно: ви були відмінником?

— Так :)

— Улюблений предмет?

— Складно відповісти. Серед правових дисциплін найбільше цікавило цивільне право, а поза ними — історія держави та права. 

— Та наразі ключова ваша практика — податки. Як прийшли до цього?

— Приблизно як і до професії — випадково. Незадовго після мого приходу до MORIS GROUP (буквально кілька місяців потому) виникла потреба в долученні одного з молодших юристів до діяльності податкової практики. Я тоді ще шукав себе, під будь-який напрям особливо заточений не був. Запропонували спробувати. А відмова, очевидно, не найправильніший перший крок для молодого юриста.

Я погодився, і це при тому, що в університеті навіть не мав такого предмета — «Податкове право».

— І як?

— О, це неймовірно! Ще вчора ти не знаєш анічого, а вже сьогодні маєш працювати за цим напрямом, і з дуже серйозними кейсами — часу ж для розгону ніхто особливо не давав. Є практичні тактичні питання, і їх потрібно вирішувати «на вчора». 

Такий собі холодний душ. Спочатку було складно, та врешті це зіграло позитивну роль.

— Ви сказали, що юридична професія згодом відкрилася для вас із нового боку, здивувала. Чим саме?

— В мене було динамічне ставлення до неї: на початку навчання, поки не було реальної практики, все здавалося сухим, регламентованим, без креативу, особистої неординарної думки та підходів. Складалося враження, що все прописано від «А» до «Я», а ти мав іти второваною колією — ні крок вправо, ані вліво нікому не потрібен. 

Та практика показала, що це не так. Річ у тім, що наша правова система далека від досконалості, потрібно багато чого змінювати. І враховуючи всі ці прогалини, колізії, різночитання з боку судів, державних органів, експертів тощо є потреба в якісному тлумаченні норм законодавства, застосовуванні всіх трендів, базових принципів, навіть логічних принципів тлумачення. Тобто потреба в максимальній креативності фахівця. 

— Що було далі? Як саме ви потрапили до MORIS? 

— Старт розпочався з, напевно, найпростішої опції, доступної для більшості студентів — проходження практики. Її я проходив наприкінці 4 курсу в MORIS. 

Ну і тому, мабуть, що я був не найгіршим стажером, кілька місяців потому мене взяли на роботу. Тобто на 5 курсі я вже повноцінно працював у команді. 

— Скільки років відтоді минуло?

— Це був 2014 рік, осінь. 6 з половиною виходить.

— Майже 7 років потому ми розмовляємо з партнером фірми. Варто поступово переходити до питання: «Як вам це вдалося?». Отже, як вам це вдалося? 

— Що цінується найбільше та є плюсом для будь-якого юриста? Знання в певній сфері. Це базова цеглина, яка передусім проглядається при пошуку кандидата на вакансію. Будь-які члени компанії оцінюються за його потенційним впливом у межах професії. Це елемент перший.

Другий — довіра та відповідальність. Юрист — це людина, яка має власний пул обов’язків, але зазвичай, виконуючи роботу, він віддає її на ревізію комусь зі старших колег. Цей хтось несе на собі весь тягар відповідальності перед клієнтом і фірмою за належне виконання завдання. 

Тому моє професійне зростання було зумовлене необхідністю брати на себе відповідальність. А від неї я ніколи не тікав.

І останній елемент — вміння поділяти цінності компанії, в якій ти розвиваєшся. Навіть за наявності професійних знань, різноманітних навичок та знайомств без цього елемента все дарма. Якщо ти не можеш ужитися парадигмою діяльності, в якій живе компанія, то навряд чи станеш її частиною. Ситуативний альянс-союз типу «попрацювали-розійшлися» можливий, але не більше. 

На щастя, у MORIS працюють люди, близькі за духом — тут ми не мали жодних різночитань. Всі прекрасно розуміють, у межах якої системи координат працює компанія, підтримуючи її. Тому комфортно всім членам команди.

Та це, звісно, ключові елементи — всередині ще багато різної динаміки.

— Позитивної чи негативної?

— Будь-який досвід є позитивним! /сміється/

Звичайно, кожен день у нас не схожий на попередній, тож рутини немає. Крім того, компанія не закостеніла в розвитку — немає армійського принципу вислуги років, коли кожних 5 років отримуєш нову зірочку. Людина може себе проявити й у доволі короткі строки, якщо зробить якісний ривок. Це заохочується, тому той, хто хоче реалізуватися, зробить це без перешкод.

— Що допомогло вам обійняти керівну посаду в одній з провідних юрфірм у 27 років? Що варто було б усвідомлювати молодим юристам

— Ключова річ, яка принаймні мені допомогла в зростанні: незалежно від того, яку посаду ти займаєш, потрібно ставити на місце власника бізнесу. Тоді одразу відпадає значна кількість питань.

Умовно: понаднормова робота, інтенсивний графік, участь у різноманітних заходах, вихід із зони комфорту, та ж відповідальність, яку потрібно на себе брати тощо. Тут «Мені це не потрібно/не цікаво», «від цього немає зиску» чи просто «та нащо?» просто відпадають. Коли ти асоціюєш себе з компанією, то розумієш, навіщо все відбувається, вона стає для тебе пріоритетною, а приймати рішення значно легше. Усвідомлюєш і вектор руху команди.

Цей критерій завжди мені допомагав у роботі та навіть саморозвитку.    

— Що відчуває молода людина, яка попри все йде за своєю мрією?

— Не знаю :) Я, скажімо, не надто емоційна людина, для мене це просто новий рівень відповідальності та викликів.

І взагалі несподівано було почути від партнерів про те, що вони мене допускають до свого кола. Таку реакцію я пов’язував зі своїм молодим віком — як би не було, багато людей все ж звертають на це увагу. 

— То це був сюрприз?

— Так! :)

На старті у мене був прекрасний діалог із колегами і я чітко бачив цю потенційну можливість. Та, правда, думав, що якщо вона й наступить, то років за 5. 

— Вас можна назвати азартною людиною? 

— В принципі можна, хоча мій азарт доволі прагматичний. 

— Поясніть.

— Усвідомлений. Я люблю цікаві виклики, завдання, щось нестандартне, але водночас завжди можу вчасно зупинитися.

— Підсумуємо. Чи можна сказати, що досягти такого результату можна завдяки поєднанню цілеспрямованості, усвідомленому азарту та того, що ви назвали «ставити себе на місце керівника», тобто комплексній візії картини подій?

— Точно. 

— Розкажіть про найуспішніші проєкти.

— Більшість таких проєктів — суворо конфіденційні. Та можу сказати, що це були як спори на значні суми, так і кейси з дуже нестандартним обгрунтуванням позицій. Тобто коли мова йшла не лише про написання пояснень чи скарг тощо, а й про доказування навіть із використанням фото-, відеозаписів об’єктів, поясненням загальних принципів і досить нетиповим набором доказів і методів доказування. 

Ми неодноразово були в авангарді прецедентів, пов’язаних із податковим правом: було кілька рішень, коли на державному рівні не було передбачено відповідного механізму. Це вже про згадану мною креативність професії — такі історії зобов’язують мислити нестандартно.

— Нестандартне мислення в критичних ситуаціях, коли потрібні швидкі рішення — це непросто. Як розвиваєте власний мозок? Можливо, дасте кілька порад молодим колегам

— Не знаю :) Читання, розв’язання логічних задач…

— Ви дивилися серіал «Хід королеви»?

— Шахи? Так, теж би рекомендував! І, власне, якщо ми говоримо про творчість, то розвиватися у сфері музики також не буде зайвим.

— Яку музику слухає Василь Андрусяк?

— Я прихильник року, але не є упередженим до інших стилів.

— Якого саме?

— Я прагматик і класик у більшості питань, тому й рок люблю класичний: Queen, Led Zeppelin.

— До ТОП-3 залишилась одна група.

— ...Guns N' Roses!

— Для рівноваги — ТОП-3 письменника?

— Герман Гессе. В іншому мої уподобання в книжках значно ширші, ніж у музиці. ТОП-3 перетвориться на ТОП-300 :)

— Розкажіть про власні амбіції. Будьмо об’єктивні, партнер — не фініш, а лише чергова сходинка. Що далі, про що мрієте?

— Поки що плани на майбутнє значною мірою залежатимуть від вектора руху MORIS GROUP. Та я розглядаю варіанти й у науковій площині — викладання в університеті для нового покоління юристів. Як і державну службу для розвитку України. Та наразі концентруємося на MORIS :)

— Пляшечка з передбаченням на майбутнє: Василь Андрусяк — міністр — реальна перспектива подій?

— Запросто :) 

—  А яку роль, на вашу думку, ГО відіграють у житті суспільства та особистому зокрема?

— В житті суспільства такі організації покликані підіймати рівень громадянської свідомості. Зокрема, якщо говорити про АПУ — вона творить цінності, спільні для певного соціуму в межах організації. Навіть Ліга студентів: мені подобаються їх системи координат. Чесна юриспруденція, біла зарплатня, жодної корупції чи недобросовісних дій щодо колег по ринку. Це прекрасно, і я щиро сподіваюся, що в межах таких організацій будуть створені нові сенси, які поділятимуть більшість правників. Так підніметься й загальний рівень юриспруденції в Україні. 

— В Асоціації ви входите до Комітету з податкового та митного права. З огляду на потужність законопроєктного напряму діяльності АПУ, чи плануєте втілювати згадані зміни з її допомогою?

— Безперечно, і плани амбіційні, а колеги — високопрофесійні, дуже часто ми доходимо консенсусу в ключових питаннях. Тому будемо сподіватися, що нам вдасться якісно змінити нормативну базу та загалом вплинути на правозастосування. 

Бо відверто, нормативна база — не найгірша з наявних проблем. На жаль, в межах існуючих норм найгірше — їх трактування: сьогодні — так, а завтра — інакше. Нам варто концентруватися на належному застосуванні вже наявних норм, хай які вони є. 

— Фінально: три ключових принципи Василя Андрусяка.

— Перш за все, ніколи не зупинятися.

Другий — брати на себе відповідальність.

Третій — позитивно сприймати будь-який досвід, навіть негативний, адже від нього ми нікуди не втечемо