КИЇВ — 16 березня 2021 року. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 встановила, що все побудоване на землі, переданій в постійне користування певній особі, належить саме їй. Детальніше новий кейс розглянув Марк Бєлкін, адвокат практики вирішення спорів АО MORIS GROUP.

— Отже, чим цікава Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18?

ВП ВС уточнила, а, точніше, суттєво оновила підходи до питання обрання ефективних способів захисту прав.

При підготовці позову в 2018 році Університет виходив з наявних на той момент підходів до визначення ефективних та правильних способів захисту порушеного права. Так, ще ВСУ (в постанові від 17.02.2016 по справі № 6-2407цс15) було визначено, що умовою застосування віндикаційного позову є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів. До речі, аналогічний підхід до віндикації мала ВП ВС, про що зазначено в п.114 Постанови від 18.12.2019 по справі № 522/1029/18.

Натомість в Постанові від 31.01.18 по справі №43/83 та в Постанові від 26.06.2018 по справі №911/5039/14 Касаційний Господарський Суд у складі ВС, дійшов до висновку про те, що за аналогічних умов, ефективним способом захисту права є визнання права власності на результати інвестиційної діяльності.

У справі ж № 910/2861/18 ВП ВС визнала ефективним способом захисту права саме віндикаційний позов, а не визнання права власності на нерухоме майно, попри те, що між сторонами спору існували договірні відносини (інвестиційний договір).

Отже, попри те, що в самій Постанові від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 не вказано про відступлення від правових висновків, можна констатувати, що підходи сформовані ВС у постановах від 31.01.18 по справі №43/83, від 26.06.2018 по справі №911/5039/14, від 18.12.2019 по справі № 522/1029/18 є застарілими та не можуть надалі застосовуватись.

Зауважу, що в Постанові від 30.01.19 по справі №755/10947/17, ВП ВС зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила ВП ВС, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію ВП ВС.