Приватні детективи в Україні. Елементарно, Ватсон? Насправді ні

КИЇВ — 09 березня 2021 року. В Україні нарешті може з’явитися інститут приватних детективів. Нещодавно Верховна Рада в першому читанні проголосувала за відповідний законопроєкт. Експерти підкреслили, що на цьому позитивні аспекти питання закінчуються. По суті, ініціатива не надає особливих повноважень приватним детективам, а дозволяє робити те саме, що сьогодні дозволено журналістам чи простим громадянам. Детально проаналізувати документ допоміг Ярослав Сербін, заступник Голови Комітету АПУ з кримінального та кримінально-процесуального права, адвокат кримінальної практики Ario Law Firm.

Історія питання

Якщо в пошуковому вікні Google ввести словосполучення «приватний детектив» або «детективне агентство», знайдуться десятки оголошень про надання детективних послуг. Їх спектр різноманітний: від пошуку власника номеру телефону, виявлення подружніх зрад до перевірки приміщень та автомобілів на наявність прослуховуючих пристроїв («жучків»), а також проведення поліграфічного дослідження, проведення аналізу ДНК тощо. Все це існувало та продовжує існувати, попри відсутність правового регулювання подібної діяльності.

Заради справедливості слід зазначити, що законотворці ще з 2015 року намагаються врегулювати інститут здійснення приватної детективної діяльності в Україні. Та з першого разу це зробити не вдалося. Так, у квітні 2017 року в другому читанні проголосований ВРУ законопроєкт «Про приватну детективну (розшукову) діяльність» № 3726 від 28.12.2015 був повернутий Президентом.

Врешті, майже через 4 роки відбулася спроба № 2. Так, 17 лютого 2021 року народними обранцями в першому читанні прийнятий за основу проєкт Закону «Про приватну детективну діяльність» № 3010 від 04.02.2020.

Загалом, згадані документи схожі між собою. Вони відтворюють значну частину норм Закону «Про приватну детективну та охоронну діяльність в Російській Федерації». Тобто нової та прогресивної власної моделі приватної детективної діяльності створено не було.

Приватний детектив, адвокат або журналіст? Розбираємо неузгодженості

Законопроєкт № 3010 визначає: 1) головні терміни, що стосуються детективної діяльності; 2) кваліфікаційні вимоги до приватних детективів; сферу та види приватної детективної діяльності; 3) основні права та обов’язки приватних детективів; 4) механізми захисту інтересів замовників детективних послуг; 5) організацію контролю за приватною детективною діяльністю; 6) встановлення кримінальної відповідальності за розголошення детективної таємниці; 7) заборону допитувати приватного детектива як свідка в кримінальному провадженні тощо.

Перше питання, яке виникло після ознайомлення з текстом документа: чим саме права приватного детектива відрізнятимуться від прав, наприклад, журналістів або просто звичайних громадян? Навіть адвокат має в рази більше повноважень, ніж запропоновано надати приватним детективам.

Тому незрозуміло, в чому ж відповідно до законопроєкту полягає специфіка детективної діяльності.

Неузгодженість №1Відповідь на письмовий запит детектива

Наприклад, законопроєктом передбачено, що одним із методів отримання інформації приватним детективом є направлення письмового запиту до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також до фізосіб. Проте він хоч і передбачає обов’язковість надання відповіді на такий запит, але не визначає строків надання.

Подібним методом збору інформації користуються адвокати, посилаючись на право на подання адвокатського запиту. Але в такій ситуації строки для надання відповіді є. Окрім цього, за нерозгляд, порушення п’ятиденного строку відповіді, відмову в наданні інформації чи документів, передбачена відповідальність. 

Як правник, який у своїй практиці постійно стикається з проведенням адвокатських розслідувань, можу сказати, що терміни для отримання відповіді мають надважливу роль — деякі злочини можливо розкрити лише по гарячих слідах.

Вирішення просте: потрібно законодавчо врегулювати терміни надання відповідей на письмові запити приватних детективів і встановити відповідальність за ненадання такої відповіді.

Неузгодженість №2. Зібрана детективом інформація законодавчо не врегульована

Законопроєкт надає приватним детективам можливість збирання, фіксування та дослідження відомостей, необхідних для розгляду справ у кримінальному, цивільному, господарському, адміністративному судочинстві. Замовником може бути лише сторона відповідного провадження.

Проте законодавець, визначивши межі та способи діяльності приватного детектива, не встановив, як у сфері кримінального судочинства можуть бути процесуально закріплені відомості, представлені приватним детективом, і як вони можуть бути використані.

При збиранні інформації в кримінальній справі дії приватного детектива не є ані процесуальними, ані оперативно-розшуковими. А отримані в результаті здійснення приватної детективної діяльності відомості та предмети (наприклад, фотознімки, аудіо- та відеоматеріали) самі по собі не мають доказового значення. Наразі законопроєкт не містить будь-яких норм та роз’яснень щодо форми надання приватними детективами матеріалів офіційному слідству.

Поясню на прикладі. Маючи досвід проведення розслідувань, можу сказати, що проведення «адвокатського розслідування» має більше юридичне значення, ніж те, що зможе провести детектив відповідно до норм законодавства.

Наприклад, справа, в межах якої мені вдалося провести якісне адвокатське розслідування. У результаті комерційний банк отримав компенсацію у декілька мільйонів доларів за незаконну перереєстрацію його будівлі.

Будівля комерційного банку в Одесі була незаконно перереєстрована на інших власників, після чого декілька разів фіктивно перепродана. Враховуючи, що орган досудового розслідування «традиційно» не мав бажання проводити оперативне та повне розслідування, фактично обов’язок збору доказів перейшов до представника потерпілого.

Через адвокатські запити, аналіз соцмереж, ЗМІ, відкритих держреєстрів мені вдалося зібрати базову інформацію про нових недобросовісних власників. Також стало відомо, що на реєстратора, який перереєстрував право власності, було відкрито близько десяти кримінальних проваджень.

Ці події відбувалися декілька років тому, отже представники потерпілих мали змогу отримати тимчасові доступи до речей і документів. Я отримав відповідні доступи до реєстраційних та податкових справ щодо ТОВ, які протизаконно заволоділи майном клієнта, розкрив банківські рахунки.

Проаналізувавши отриману інформацію, стало відомо про історію створення цих товариств, їх кінцевих бенефіціарних власників і осіб, які фактично володіють цими ТОВ. Також я встановив, що до схеми з незаконної перереєстрації міг бути причетний колишній керівник відділення банку.

Всі ці докази були надані слідчому, який активізував слідчі дії проти фігурантів схеми. Крім цього, доказів вистачило б для вручення підозри зловмисникам. Дізнавшись про це, організатори схеми самі запропонували топ-менеджменту банку діалог і грошову компенсацію за привласнену будівлю.

Більшість моїх дій приватний детектив взагалі б не зміг реалізувати через відсутність процесуального статусу учасника кримінального провадження, а зібрана ним інформація не могла б вважатися доказами в кримінальному провадженні.

Вирішення: необхідно внести зміни до КПК України та іншого процесуального законодавства, що визначать приватного детектива учасником кримінального провадження, який може представляти інтереси потерпілих та здійснювати збір матеріалів для їх залучення в якості доказів.

Неузгодженість №3Неадекватність покарання за розголошення детективної таємниці

У проєкті пропонується передбачити кримінальну відповідальність за незаконне розголошення детективної таємниці (ст. 182-1 КК у редакції проєкту). Фактично, це будь-які відомості, якими користується детектив у процесі виконання своїх обов’язків. При цьому забороняється розголошувати їх у будь-якій формі (крім випадків інформування правоохоронних органів про факти вчинення тяжкого або особливо тяжкого кримінального правопорушення або про готування до вчинення такого кримінального правопорушення, що стало відомо у процесі здійснення приватної детективної діяльності (п. 1 ч. 2 ст. 16 законопроєкту).

За таким критерієм виділяють й адвокатську, нотаріальну, страхову, лікарську, журналістську та деякі інші види таємниці. Та, наприклад, у випадку доведення вини адвоката, який розголосив адвокатську таємницю, найсуворіший вид дисциплінарного стягнення — це позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.

Детективи в багатьох аспектах будуть наділені правами, аналогічними повноваженням адвоката, наприклад, звертатися із запитами до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, фізосіб, отримувати на договірній основі письмові висновки та усні консультації фахівців і експертів. 

Крім цього, як детективна, так і адвокатська діяльність є незалежними видами професійної діяльності відповідних осіб, важливою складовою якої є необхідність збереження ними конфіденційної інформації про клієнтів. 

Такі діаметрально протилежні підходи щодо міри відповідальності за незаконне розголошення адвокатської/детективної таємниці є необґрунтованими.

Вирішення: привести до єдиного знаменника усі види покарань за порушення професійної таємниці. Доцільнішим вважаю необхідність встановлення кримінальної відповідальності за незаконне втручання чи перешкоджання законній приватній детективній діяльності.

Висновки

Ухвалення законопроєкту «Про приватну детективну діяльність» в нинішній концепції лише формально закріпить приватну детективну діяльність. Але вона не стане настільки привабливою та затребуваною, як адвокатська, враховуючи, що адвокат у порівнянні з приватним детективом має більше прав та гарантій. 

Крім цього, порядок отримання свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю набагато простіший за відповідне свідоцтво для приватного детектива, якому, крім вищої юросвіти, потрібно буде пройти додаткове навчання та мати 3 роки стажу роботи в галузі права чи правоохоронної діяльності.

На мій погляд, в першу чергу, метою приватної детективної діяльності має бути розвантаження та допомога правоохоронній системі в проведенні розслідування злочинів.

Наприклад, у США є три класи ліцензій, які видаються приватним детективам:

— ліцензія класу «А» передбачає основною сферою діяльності приватного детектива тільки збір інформації. Детектив, який отримав таку ліценцію, не має права займатися охоронною діяльністю;

— ліцензія класу «В» передбачає основною сферою діяльності приватного детектива здійснення охоронної функції. Детектив, який отримав таку ліцензію, не має права займатися збором та накопиченням інформації про особу;

— ліцензія класу «С» — комбінована ліцензія, яка надає її власнику право займатися як розшуковою роботою (ліцензія класу «А»), так і виконувати охоронні функції (ліцензія класу «В»).

Для більшої оперативності та ефективності роботи приватного детектива вважаю за необхідне надати йому доступ до баз даних правоохоронних органів. Наприклад, до: 1) бази даних, яка містить інформацію про транспортні засоби та їх власників і до 2) Інформаційного порталу Національної поліції України, відомої всім як «АРМОР» (Автоматизоване робоче місце оперативного робітника). Доступ може надаватися на платній основі, що створюватиме додаткові надходження до держбюджету. Загалом законопроєкт, на мою думку, потребує детального доопрацювання.

Крім того, для розробки ефективної моделі приватної детективної діяльності необхідно створити робочу групу, до якої також будуть входити науковці, адвокати, представники правоохоронних органів і особи, які вже надають детективні послуги.

Committee News

Do you have an interesting idea for an event?