КИЇВ — 04 грудня 2020 року. В Україні поліцейське свавілля є доволі розповсюдженим явищем. Випадки погроз, побиття чи навіть зґвалтування громадян силовиками — не рідкість в сучасних реаліях. Регулярно можна почути й про спроби підкинути «докази» чи тиснути на людину для отримання зізнань. Часто дії правоохоронців викликають обурення суспільства, та далеко не завжди супроводжуються реальною відповідальністю. Тож, як саме можна захиститися від тих, хто покликаний вас захищати? Розповіла Олена Сотник, адвокатка, народна депутатка України VIII скликання.

Спеціально для видання Parlament.ua.

— Впевнена, що вірогідної офіційної статистики ми з вами не знайдемо, та формат спілкування й поводження поліції найчастіше виглядає мінімум, як тиск з метою психологічного впливу — часто не лише психологічний.

Особливо, якщо це супроводжується приводом до поліцейського відділку чи перебуванням у ньому. У своєму професійному сленгу поліціянти часто вживають слово «бандит» до будь-якої людини, яка потенційно могла б бути підозрюваною у вчиненні правопорушення. Тобто від початку є установка та виправдання незаконних дій правоохоронців, бо нібито вони мають справу зі злочинцями, які не заслуговують на дотримання прав і людяне ставлення. 

Що каже законодавство?

Конституція України гарантує, що на території України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Якщо людину затримують правоохоронні органи, їй невідкладно повідомляють про мотиви арешту чи затримання, роз’яснюють права та надають можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника. Крім того, про арешт або затримання такої особи має бути негайно повідомлено родичів затриманої особи (стаття 29 Основного Закону України).

Так, чинним законодавством України передбачені механізми захисту прав затриманої особи, що гарантується обов’язковою присутністю на затриманні адвоката. Проте відсутність невідворотності покарання для правоохоронців у випадку недотримання цих прав призводить до масштабних порушень. Я вже мовчу про випадки, коли особа потрапляє у відділок, її там утримують кілька годин, погрожують порушенням кримінального провадження і вимагають якихось дій, а потім виявляється, що навіть записів про знаходження цієї особи у відділку нема.

Тому, на жаль, непоодинокими в Україні є випадки, коли правоохоронні органи незаконно затримують та утримують особу без забезпечення права на захист (незабезпечення або недопуск адвоката). 

Яка відповідальність передбачена для силовиків?

Такі дії, як: незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою (ст. 371 КК України), так само як недопущення чи ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого на захист, вчинене слідчим, дізнавачем, прокурором або суддею (стаття 374 КК України), є кримінально караними діяннями. Розслідування цієї категорії злочинів, що скоюються представниками силових органів, розслідують слідчі ДБР.

Проте (і тут увага!) наразі в реєстрі судових рішень є інформація про кримінальні провадження за ст. 374 КК України, але вироків мною не було виявлено. І це відповідь, бо склад таких злочинів складно довести, докази важко зібрати — хто тобі надасть доступ до відділку, кабінетів і документів, я вже мовчу, що жоден поліціянт не дасть показів щодо іншого поліцейського — це замкнута система, яка себе захищає. 

Що робити, якщо зіткнулися з поліцейським свавіллям?

Якщо людина опинилась в ситуації, коли її незаконно утримують в правоохоронних органах, до неї було застосовано фізичний чи психологічний тиск, їй не було забезпечено захисника, рекомендуємо:

По-перше, в усіх протоколах, які будуть даватись такій особі на підпис, не проставляти свого підпису або зазначати, що зі змістом протоколу не погоджуєтесь, у самому ж протоколі зафіксувати, що особі не було забезпечено право на захист, а також зазначати про всі протиправні дії, які були вчинені щодо затриманої людини.

По-друге, у разі обрання особі запобіжного засобу озвучити в судовому засіданні під запис про всі протиправні дії, які вчинялись щодо неї зі сторони правоохоронців.

По-третє, спробувати зв’язатися з близькими, щоб ті знайшли адвоката.

Далі вже справа за адвокатом, адже йому потрібно максимально правильно й оперативно відреагувати на всі ті події, що стались із затриманою особою: зафіксувати недопуск адвоката до справи, факт застосування насилля щодо затриманої особи, оскаржити всі протиправні дії силовиків.

Додатково, якщо до людини правоохоронці застосовували фізичний вплив, а потім відпустили її, рекомендуємо зафіксувати сліди побиття на фото чи відео і надалі невідкладно та обов’язково звернутися до медиків для проведення освідування. 

Чи можна змінити ситуацію?

Загалом я спостерігаю декілька викликів: загальне ставлення поліції до громадян як до безправної маси, неможливість зібрати достатньо доказову базу про порушення з боку потерпілих, відсутність ефективної системи внутрішньої безпеки в поліції, неготовність Державного бюро розслідувань до ефективного та якісного розслідування таких справ та їх залежність (вони не самостійні), закритість правоохоронної системи — відсутня якісна система фіксації правопорушень співробітників поліції та доступ потерпілих до незалежного джерела інформації, наприклад, камери у відділках.