КИЇВ — 23 листопада 2020 року. Минув рік від початку роботи Вищого антикорупційного суду України — 5 вересня 2019 року відбулося перше засідання, яке стало офіційним початком його роботи. Підбив підсумки першої річниці та спрогнозував чітко виокремив необхідні в подальшій діяльності ВАКС кроки Денис Бугай, Президент Асоціації правників України, партнер VB PARTNERS.

Спеціальний матеріал для видання «Юридична газета».

У вересні минулого року розпочав роботу Вищий антикорупційний суд (ВАКС). Ця екстраординарна інституція була створена під тиском активістів та іноземних партнерів. Це відповідь на роки пасивності судової системи, яка повільно розглядала антикорупційні справи.

Попередня влада була чутлива до думки суспільства, тому створила суд на основі максимально відкритого конкурсу з залученням іноземних експертів, які мали вирішальний вплив на персональний склад суду. 38 суддів, обраних досить оперативно, приступили до роботи. В суді створено комфортні умови для роботи, працює ввічливий персонал, судді якісно готуються до засідань та вчасно їх починають. Розумність навантаження дозволяє їм готувати якісні тексти рішень. Суд, судді та пресслужба демонструють високий рівень відкритості та активно інформують громадськість й професій ну спільноту про стан справ у суді.

Разом із тим, перший рік роботи демонструє ряд викликів і питань, відповіді на які мають дати сам суд, судді, адвокати та суспільство загалом. Без цього майбутнє ВАКС як інституту правосуддя туманне. Частина з цих питань мають прикладний характер, інші ж знаходяться в зоні світоглядних установок.

1. Справитися з навантаженням. Обробити весь обсяг справ, які надійшли від НАБУ/САП, не втративши якість та забезпечивши право на захист

За перший рік роботи слідчими суддями розглянуто майже 11 тис. клопотань та призначено 10 тис. засідань, надано доз віл на 1160 негласних слідчих дій, обрано запобіжні заходи в 184 випадках. Щодо розгляду справ по суті: до суду надійшло 268 справ, у 15 випадках винесено вироки, 9 справ закрито, на розгляді перебувають 180 кримінальних проваджень.

Про що свідчать ці цифри? Це немалі показники, навантаження досить критичне. Такий обсяг спровокували самі слідчі органи — НАБУ, САП. Тому не слід дивуватися, що рішень десятки, а не сотні, як всі очікували. Крім того, всі справи суду розглядаються трійками, що збільшує строки розгляду. Значно вповільнюють його й випадки, коли сталі трійки змушені (наприклад, у випадку відводу) працювати в різних складах — це також суттєво впливає на швидкість роботи. Випадки процесуальних провокацій сторін, неявки у процес прокурорів та адвокатів — ще одна причина затягування.

Суд стоїть перед вибором. З одного боку — очікування суспільства, суспільний запит на швидкі, жорсткі вироки, з іншого — закон, правила процесу та право на захист. Необхідно знайти баланс: виконати свою функцію і при цьому не втратити в якості та не зробити це коштом зменшення гарантій права на захист.

2. Суд має стати незалежним арбітром, який залежить лише від закону, та бути однаково вимогливим як до сторони обвинувачення, так і до сторони захисту

Суд, його керівництво та самі судді постійно акцентують увагу на своїй незалежності та підкреслюють свою роль саме як незалежного арбітра, відмежовуючи себе від антикорупційної вертикалі НАБУ/САП. Але їх окремі дії, розгляд окремих справ показують іншу картинку.

Аналіз першого року роботи свідчить про певну лояльність суду до сторони обвинувачення. Високий рівень задоволення клопотань прокурорів дисонує з низьким рівнем задоволення клопотань захисту. ВАКС відмовив у застосуванні НСРД лише у 8% випадків, задовольнивши більш ніж 1200 клопотань.

Принципи інформаційної політики суду — активне інформування суспільства про антикорупційні «перемоги» (обрання запобіжних заходів, арешти май на, тримання під вартою, високі застави) та одночасне замовчування випадків відмови прокурору та задоволення клопотань захисту. Коли гортаєш їх ресурси, складається враження, що суд боїться показати, що його головне завдання — у неупередженому розгляді справ, а не в легітимізації дій НАБУ.

Ми маємо привести суспільство до розуміння, що верховенство права, якого очікує у т. ч. інвестор, — це не демонстративні «посадки», а справедливі та законні рішення.

3. Суд має захищати свою незалежність та діяльність від незаконного впливу з боку як влади, НАБУ/САП, так і громадськості.

Суду та суддям законом надано безпрецедентні гарантії незалежності: окрема захищена стаття бюджету, висока суддівська винагорода, охорона приміщень та можливість особистої охорони як для суддів, так і для членів їх сімей. Однак на сьогодні не вбачається готовність суду поставити стіну між своєю діяльністю та намаганнями вплинути на процес правосуддя зі сторони.

У популярних «антикор» Telegram-каналах розміщуються відверті образи на адресу суддів, які мали сміливість зменшити заставу підозрюваному чи погодитися з думкою прокурора про закриття резонансної справи. Але суд та збори суддів не реагують на це. Керівництво НАБУ публічно погрожує дисциплінарними скаргами до Вищої ради правосуддя. Не ставлю під сумнів право слідства поскаржитися на суддю, але це має бути офіційна юридична дія, а не предмет пресконференції!

Суд має реагувати на всі випадки тиску, навіть потенційного, попри те, хто є його ініціатором — ЗМІ, слідство, прокурор, громадськість чи захист.

4. Слід зупинити «перегони» застав та безглузді арешти майна

Окреме важливе питання — рекорди щодо розміру застав. Застава — це фетиш медіапростору та громадської думки в Україні. У громадській свідомості це покарання підозрюваного, хоча насправді мета застави — забезпечення його належної поведінки під час досудового слідства: виключити ризик утечі, тиску на свідків, знищення доказів тощо.

Викликає занепокоєння політика слідчих суддів щодо визначення розмірів застав. Таке враження, що суд намагається компенсувати мільйон ними заставами відсутність обвинувальних вироків. Такий підхід спотворює мету застави — мінімізацію ризиків та належну поведінку підозрюваного. Повторюю, застава — це не покарання та не компенсація збитків, а лише інструмент забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до закону, максимальний розмір застави — 600 тис. грн, і лише у виключних випадках суд може вийти за рамки цього правила! У 99% випадків судді ВАКС виходять за межі, встановлені законом, та призначають мільйон ні застави, а іноді в десятки й сотні мільйонів! Питанню рекордних застав навіть присвячений окремий блок у річному звіті суду! Суд опублікував власний рейтинг «ТОП-10 внесених застав». У звіті суд «хизується» загальною їх сумою — 365 млн грн! Такий підхід є популізмом та спотворенням прогресивного інструменту забезпечення кримінального провадження. Це формує негативний тренд та невірний орієнтир в інших, не корупцій них справах, штучно розігріває популістичні настрої суспільства, впроваджує небезпечний принцип «плати або сиди»!

5. Витримати тиск на всю антикорупцій ну інфраструктуру та одночасно стати елементом системи правосуддя, а не її уламком

Активність Конституційного Суду лякає не лише Президента, а й усіх стейкхолдерів антикорупційної системи. Скасування відповідальності за незаконне збагачення та недекларування, неконституційність Указу про призначення директора НАБУ — усе це демонструє негативний тренд. Такі рішення руйнують, можливо, не ідеальну, але принципово нову і досить ефективну систему боротьби з корупцією. Сьогодні на розгляді КСУ знаходиться подання про неконституційність не лише НАБУ, а й Вищого антикорупційного суду. Підстава — конституційна заборона створення спеціальних судів. 

Екстраординарність утворення суду ніхто не оспорює, таке рішення було продиктоване вимогами часу. Вважаю, ми маємо перегорнути сторінку дискусій з приводу конституційності ВАКС та сконцентруватися на питаннях здійснення ним правосуддя. Але сам суд та його судді не мають протиставляти себе судовій системі та іншим судам. Не слід підкреслювати свою виключність та особливість, свою «ідеальність» та антикорупційність. Проблеми судової системи країни є спільними для всіх суддів та судів.

Вірю, що 39 суддів здатні змінити ситуацію в країні щодо розгляду корупцій них справ. Однак мають бути встановлені чіткі орієнтири антикорупційного правосуддя: пріоритет закону, права на захист та принципу змагальності над «суспільним запитом», готовність відстоювати суддівську незалежність та професійні гарантії.