КИЇВ — 17 листопада 2020 року. 2 листопада у Верховній Раді України був зареєстрований законопроєкт №4303 «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в України». Він визначає особливості регулювання проєкту «Дія City» та визначає права й обов’язки резидентів концепції. Сам проєкт передбачає спеціальний правовий режим для ІТ-галузі. Детальніше про запропоновані новації розповіли Максим Саєвський, адвокат, партнер Digilaw, та Ілона Чута, членкиня Ради Комітету АПУ з питань телекомунікацій, інформаційних технологій та Інтернету, партнерка Digilaw. 

Спеціальний матеріал для The Page.

— ІТ-сфера надто приваблює законотворців, щоб існувати без постійних спроб врегулювати діяльність її представників. Проєкт Закону про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні (Проєкт) № 4303 від 02.11.2020 не перший, але досить амбіційний.

Цікавим є той факт, що проєкт «Дія Сіті» розгортається в час, коли в північного сусіда відбуваються несприятливі для прогресивної ІТ-спільноти процеси. Випадковість? Не впевнені. Попри концептуальну схожість з білоруським Парком високих технологій, що існує з 2005 р., вітчизняний Проєкт має що запропонувати потенційним резидентам. 

Розберемо запропоновані новації.

1. Хто може отримати статус резидента «Дія Сіті»

По-перше, це юридичні особи, зареєстровані на території України з метою здійснення підприємницької діяльності. Власне, і все. Всі інші, а головне — ФОПи — виведені за коло претендентів. Ще один чутливий критерій: наявність не менш як дев’яти залучених працівників із середньо місячною винагородою на рівні 1400 доларів США. На перший погляд, складається враження, що до резидентів «Сіті» вхід стартапам заборонений. І все ж для останніх зроблено певний виняток. Наведеним вище критеріям на етапі набуття спецстатусу можна і не відповідати, якщо юридична особа — претендент існує не менш як 24 місяці та запропонувала план реалізації стартап-проєкту. За своїм змістом схоже, що цей документ є нічим іншим, як pitch deck на грантову програму. Хоча при аналізі плану враховуватимуть наявність MVP та реальних користувачів/клієнтів продукту, остаточне прийняття рішення щодо присвоєння стартапу резидентства прийматимуть посадовці, і вже зараз зрозуміло, що вердикт матиме оцінювальний характер. В будь-якому разі, пільгові умови для резидентів-стартапів діятимуть обмежений час. По закінченню цього строку стартапу, аби продовжити користуватись перевагами резиденства, доведеться вже через шість місяців забезпечити рівень винагороди на рівні 1400 доларів США, а ще через шість місяців — збільшити кількість працівників до 9 осіб.

2. Питання працевлаштування

Трудові відносини співробітників та резидентів «Дія Сіті» пропонується частково вивести з-під регулювання Кодексу законів про працю (нагадаємо, КЗпП був прийнятий в 1971 р., тому ідея виглядає логічною, хоча і не комплексною). Іншими словами, резидент може одночасно залучити дві форми трудового найму. Перша — це класичний трудовий договір, де працівник залишається з повним спектром наявних прав та соціальних гарантій. Друга — гіг-контракт, де всі взаємовідносини між резидентом та здобувачем, як-то підстави звільнення та навіть можливість використання засобів відеоспостереження за особою, визначаються за домовленістю сторін. Це не означає відсутність основних гарантій, які передбачені для звичайних працівників за КЗпП: змусити працювати понад 40 годин на тиждень не вдасться. А ось звільнити лише за наявності невмотивованого бажання резидента — без питань. 

3. Прозорість та самоврядування

Резидент «Дія Сіті» зобов’язаний щорічно надавати уповноваженому органу звіт про відповідність критеріям резидентства, зокрема, надати аудиторський звіт за результатами перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності резидента «Дія Сіті», що включені до фінансової інформації, яка подається на підтвердження відповідності заявника критеріям. Як саме це буде відбуватися з компаніями приватного права, як і наявність бажання у резидентів ділитися такою інформацією, поки залишається відкритим питанням. В «Дія Сіті» планується також існування органів самоврядування, що складаються з резидентів, і це означає, що різні наявні організації, які розвивають індустрію протягом останніх 10-15 років, повинні будуть налагоджувати співпрацю з уповноваженими представниками.

4. Інтелектуальна власність

Вирішені деякі правові колізії, що існували між Цивільним кодексом і Законом України про авторське право та суміжні права стосовно майнових прав інтелектуальної власності. Хоча й майнові права на твір залишено за автором та роботодавцем/замовником спільно, майнові права на комп’ютерні програми/бази даних, створені у зв’язку з виконанням трудового договору, належать роботодавцеві. Для порівнянні: в США є концепція work made for hire, згідно з якою майнові і немайнові права на певні види робіт можуть з моменту створення належать роботодавцеві/замовникові. До речі, в Англії концепція подібна до наявної української.

5. Договори про непереманювання, нерозголошення та неконкуренцію — те, про що досвідчені ІТ-спеціалісти кажуть «в Україні це не працює», знайшло відбиток в Проєкті. Перші два не надто продумані, проте норми про неконкуренцію відповідають світовій практиці, хоча як саме це буде регулюватися тими ж судами, що ще вчора виносили рішення про відмову в стягненні збитків за такими договорами (спираючись на невідповідність Конституції), знову незрозуміло.

6. Інвестиції та опціони

Хоча ці положення — одні з найочікуваніших, прописані досить формально, але передбачено, що сторони корпоративного договору можуть обрати застосовне право, залишаючи право вибору юрисдикції за засновниками.

Загалом, запропонована ініціатива сигналізує всім партнерам — гравцям технологічного сектору, що Україна в конкурентній боротьбі за інвесторів не збирається залишатись осторонь. 

Проте попри наявність посилань на гарантії державою стабільності умов господарської діяльності резидентам «Дія Сіті», цьому питанню в Проєкті не вистачає конкретики. Наприклад, доцільно передбачити, що вимоги до резидента за показниками кількості працівників (гіг-працівників) та їх середньомісячної винагороди є незмінними або не підлягають перегляду в бік їх збільшення. Також відкрите й основне питання — податковий режим резидентів. Пропозицій в цьому питанні достатньо, залишається очікувати на політичне рішення. Для підтримки конкуренції воно має бути не гіршим, ніж у сусідніх країнах.