КИЇВ — 28 жовтня 2020 року. «Я не можу нормально захищати потерпілих у фінансовій піраміді B2B Jewelry. Як адвокат, я взагалі не можу повною мірою виконувати свої функції у справах, пов’язаних із захистом потерпілих у кримінальних провадженнях. Причина – Кримінальний процесуальний кодекс України», — розповів Євген Грушовець, партнер Ario Law Firm. Більше — в його маніфесті спеціально для Асоціації правників України та delo.ua.

— Трохи більше пів року тому Верховний Суд розставив крапки над «і» щодо прав потерпілих у кримінальних провадженнях. Так, вже понад 6 місяців жертви злочину не можуть звертатися з клопотаннями про тимчасовий доступ до речей та документів. Тепер це можуть робити тільки слідчі та прокурори, звісно, якщо в них є натхнення. Фактично таке рішення заблокувало можливість жертв проводити самостійне розслідування. Кримінальний процесуальний кодекс України, як можна зрозуміти, не на боці людей, які постраждали внаслідок кримінального правопорушення.

Розповім, яким було життя до згаданого рішення ВС, як змінилося після та як жити далі.

Як було: сам собі детектив

Для наочності — кілька кейсів із власної практики про те, як раніше ми отримували докази при захисті інтересів потерпілих і завдяки цьому досягали конкретних результатів.

Кейс 1: викрили неправомірні дії співробітників комерційного банку

У нас була справа щодо одного з комерційних банків. Ми отримали доступ про рух грошових коштів по рахунку і встановили, що представники банку передали в суд недостовірну інформацію щодо коштів нашого клієнта, фактично, підробили офіційний документ. На кошти клієнта, яких у банку насправді не зберігалося, був накладений арешт. Ми довели відсутність на рахунку цих коштів завдяки розкриттю інформації про рух таких коштів з деталізацією дати й часу їх переведення. Таке рішення ми отримали на підставі ухвали суду про тимчасовий доступ до речей та документів. Однак навіть у процесі отримання цього рішення наш опонент також надав недостовірну інформацію, і лише після того, як ми звернулися до суду з клопотанням про проведення обшуку, наші опоненти зрозуміли, що краще повернути незаконно виведені кошти.

Після отриманих «залізобетонних» доказів у наших опонентів не було іншого варіанту, як піти на мирову угоду з нашим клієнтом.

Кейс 2: змусили організаторів лізингової компанії, а по факту — фінансової піраміди, повернути потерпілим кошти

Наш клієнт зібрався придбати у лізинг сільськогосподарську техніку. Так, за умовами, клієнт мав надіслати декілька платежів, після чого отримати техніку. Як можна здогадатися, постачати техніку йому ніхто не збирався, хоча кошти з радістю отримували. У суді ми отримали тимчасовий доступ до речей та документів. Як тільки почали розкривати необхідні документи, представники «лізингової» компанії одразу зголосилися повернути нашому клієнту усі кошти, адже зрозуміли, що ми задокументували їхні незаконні дії.

Кейс 3: змусили недобросовісного підрядника повернути клієнту кошти у повному обсязі, потім цей підрядник намагався звернутися до нас по юридичну допомогу

Ми представляли інтереси відомого виробника кондитерських виробів. Наш клієнт запускав нову лінію виробництва та вклав великі кошти у виготовлення цієї лінії. Зокрема, з однією з підрядних організацій він уклав договір про виготовлення ексклюзивної печі для просушування кондитерських виробів.

Підрядник, який зобов’язався виготовити цю піч, взяв близько 70% передоплати. Трохи згодом настав час «офігітєльних історій» про те, чому піч не може бути вчасно поставлена нашому клієнту. Внаслідок цього кондитерська фабрика не змогла вчасно запустити нову лінію.

Ми зареєстрували кримінальне провадження, отримали статус потерпілого, після чого одержали в суді тимчасовий доступ до речей та документів, зокрема до рахунку, на який клієнт надсилав кошти. Виявилося, що після того, як кошти від кондитерської фабрики надійшли на рахунок, то були виведені на картку керівника цієї підрядної організації. Звісно, що ні на яке виготовлення печі ці кошти не призначалися. Коли підрядник зрозумів, що ми про все це знаємо і ще знаємо про те, що подібних «підрядів» у цієї організації було декілька, то одразу ж погодився відшкодувати гроші нашому клієнту, а пізніше навіть просив в мене про юридичну допомогу. Звісно, що ніякого співробітництва не вийшло.

Що тепер: трохи про життя слідчих, потерпілих та їх захисників

Нинішній стан захисту державою прав потерпілих можна порівняти із рибками в акваріумі, які можуть лише спостерігати за тим, що відбувається навколо та чекають, коли ж їх нагодують, а можливо, і з’їдять.

Так, якщо нам потрібно ознайомитися з матеріалами провадження, то слідчий може надати на таке дозвіл, як може його і не надавати. Слідчий сам визначить обсяг таких матеріалів для ознайомлення. І якщо вони будуть складатися з двох аркушів паперу, то так і буде.

Якщо для збирання доказів нам необхідно отримати тимчасовий доступ до речей та документів, а слідчий це через якісь обставини не робить чи не каже, що робить, посилаючись на таємницю слідства, то нам нічого не залишається, окрім «болісного очікування».

Окремий пункт у цьому питанні — доступ слідчого до суду. Пропоную просто порівняти шлях слідчого та адвоката до отримання тимчасового доступу до речей та документів.

Наприклад, візьмемо Печерський районний суд Києва, який приймає лімітовану кількість клопотань слідчих на отримання тимчасового доступу на день. Нехай ліміт таких клопотань на день — 10 штук. Слідчих, які бажають подати клопотання на отримання тимчасового доступу — 20, і у кожного не по одному клопотанню, а по декілька. Але і це не все. Окрім квесту «подай клопотання до суду», слідчий має це клопотання написати й погодити з прокурором. Нагадаю, що таких клопотань по різних справах, які веде слідчий, як правило, може бути декілька десятків.

Адвокати можуть подавати більшу кількість клопотань до суду, аніж слідчі. Крім цього, адвокат мобільніший та більш мотивований захищати інтереси клієнта. Шлях адвоката на отримання доказів набагато коротший за шлях слідчого.

Наведу приклад з популярної справи, яку ми ведемо. Мова йде про сумнозвісну фінансову піраміду B2B Jewelry. Як відомо, ми представляємо декількох потерпілих вкладників «золотого проєкту». Вже на сьогодні сума коштів, яку ми хочемо повернути клієнтам, вимірюється мільйонами гривень. Але ми банально просто не можемо здобути доказів.

Я вже декілька місяців поспіль намагаюсь отримати інформацію про доходи осіб, які придбали майно, скоріш за все, на гроші вкладників B2B Jewelry. Але цю інформацію я фізично отримати без слідчого не можу. Так само, як я не можу отримати інформацію про рахунки так званого засновника B2B Jewelry, його дружини та благодійного фонду «Зимородок», через який організатори схеми виводили кошти. Ми клопочемо про отримання цієї інформації перед слідчим і не знаємо, чи зробив він це, чи ні. І це вже слідчий сам вирішить, чи відповідати та надавати інформацію по суті, чи просто написати відписку. Отже, подібні фінансові піраміди не просто існують в Україні, а й множаться у геометричній прогресії.

Впевнений, з такими самими проблемами стикнулася абсолютна більшість ошуканих вкладників, які намагаються повернути свої гроші.

Як жити далі?

Як виправити ситуацію та повернути потерпілим шанс на справедливість? Насправді все дуже просто. Лише потрібно внести незначні зміни до Кримінального процесуального кодексу України, якими наділити реальним змістом сторону кримінального провадження — потерпілого. Слід усього лише наділити потерпілого правом клопотати щодо отримання тимчасового доступу до речей та документів, адже він є стороною кримінального провадження у будь-якому випадку, а не тільки тоді, коли ця справа приватного обвинувачення.

Більш того, хочу зазначити, що ми з колегами вже підготували свої пропозиції щодо змін до КПК з цього питання і відкриті до широкої публічної дискусії із залученням усіх сторін цієї проблеми: і захисників, і представників правоохоронної системи, і суддівського корпусу.

Також серед ідей, які вже давно лунають серед професійної спільноти — запровадження інституту детективної діяльності на офіційному рівні, що також дасть потерпілим більше шансів на встановлення справедливості та притягнення винних у злочині, жертвами якого вони стали, до відповідальності.