КИЇВ — 13 серпня 2020 року. Зареєстрований у Верховній Раді України законопроєкт «Про державний екологічний контроль» спричинив бурю обговорень. Деякі експерти та представники бізнесу оцінюють його вкрай негативно. АПУ традиційно розставляє крапки над «і». Розібратися з запропонованими новаціями та винести кінцевий вердикт документу нам допомогла Голова Комітету АПУ з природних ресурсів, природоохоронного та екологічного права, старша юристка ЮФ «Ді Ел Ей Пайпер Україна», членкиня Ради ГО «Єдина планета» — Катерина Сорока.

— Про необхідність реформування системи державного екологічного контролю говорять майже стільки ж, скільки про правопорушення в природоохоронній сфері. Ба більше — в суспільстві переважає думка про фактичну відсутність екологічного контролю в Україні.

Ситуація зі станом довкілля в нашій країні, при цьому, доволі сумна. Ми спостерігаємо пожежі в Чорнобильській зоні, щорічне знищення «санітарними» підпалами цілих екосистем степів, варварське неконтрольоване добування бурштину, масові вирубки карпатського лісу, розливи нафтопродуктів, смог в містах через промислові викиди в повітря, поступове знищення цілих популяцій диких тварин, неконтрольоване утримання диких тварин в неволі тощо. Все це — на додачу до постійного навантаження на довкілля від транспорту та «звичайного ведення бізнесу» промисловими підприємствами та агропромисловими комплексами.

Вирішенням цих питань мають займатися контролюючі органи у сфері природоохорони — формально в Україні вони все ж існують. На жаль, як і повний пакет негативних характеристик: неефективність, корумпованість, неспроможність, відсталість матеріально-технічної бази та найголовніше — майже повна відсутність порядних та професійних кадрів, що звичайно не в останню чергу зумовлене недофінансуванням.

Рік тому, після серії гучних скандалів, Уряд вирішив діяти радикально та прийняв рішення ліквідувати Державну екологічну інспекцію як неефективний та корумпований орган. Але згодом це рішення було скасовано. Виявилося, що зламати стару систему недостатньо, потрібно запускати реформу, — відкладати її більше не можна. Результатом має стати створення органу, який зміг би швидко реагувати на правопорушення та забезпечувати притягнення до відповідальності правопорушників. 

«Про державний екологічний контроль» та запропоновані новації

Наразі у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт «Про державний екологічний контроль» №3091. Документ є результатом роботи професійних експертів у сфері природоохорони та змінює підхід до здійснення екологічного контролю. Зокрема, він надає органам державного екоконтролю особливий статус і розширені повноваження, в порівнянні з іншими сферами.

По-перше, документ пропонує вирішення  проблеми щодо уникнення перевірок суб’єктами господарювання, за допомогою: 1. суттєвих штрафів за недопущення контролюючого органу до проведення перевірки та 2. скасування заборони на проведення перевірки за відсутності керівника. Всім відомо, що на практиці порушники часто перешкоджають здійсненню контролю з боку Держекоінспекції та не дають можливості зафіксувати порушення.

По-друге, законопроєкт передбачає проведення позапланових заходів на підставі заяви фізособи без необхідності отримання погодження центрального органу виконавчої влади у сфері екологічного контролю. Врешті, це позитивно вплине на можливість оперативного реагування на повідомлення про правопорушення.

У випадках же виявлення інспектором правопорушень у діяльності суб’єкта господарювання, може бути прийнято рішення про тимчасову заборону (обмеження) його діяльності, без необхідності отримання для цього рішення суду.

Вже згадані та декілька інших новацій істотно змінюють правила та процедури, встановлені для контролюючих органів Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі — Закон).

Очікувано, що такі нововведення спровокують суттєвий спротив та невдоволення представників бізнесу. Річ у тім, що наявні процедурні норми Закону вважаються запобіжниками від тиску на бізнес з боку контролюючих органів. І їх зняття, зважаючи на ситуацію, яка склалася навколо Держекоінспекції, дає серйозний привід для занепокоєння. Очевидно, що давати такі інструменти та можливості для зловживань Держеконіспекції в поточному її вигляді - неправильно. А отже запропоновані законопроєктом новації можуть бути прийнятні лише разом із перезапуском та кадровим оновленням органу державного екологічного контролю.

Стоп корупції?

Автори проєкту закону пропонують впровадження механізму забезпечення прозорості та відкритості для запобігання корупції у реформованих органах державного екоконтролю. Передбачено створення інтегрованої автоматизованої системи «Екологічний контроль», до якої будуть вноситися всі документи щодо проведення перевірок і звітності.

Що ще?

Ще одне нововведення, яке може не сподобатися бізнесу — введення господарської відповідальності для суб’єктів господарювання. Передбачені конкретні склади правопорушень та штрафні санкції.

Варто також зазначити, що законопроєкт передбачає розширення компетенції та розповсюдження контролюючих повноважень Держекоінспекції на суб’єктів господарювання в сфері лісокористування, рибного промислу, мисливського господарства. Для уникнення дублювання повноважень з компетенцій інших контролерів, такі повноваження мають бути виключені. Цікаво, що при цьому, запобігання правопорушенням, скоєним фізособами, фіксація таких правопорушень та притягнення до відповідальності правопорушників — не є виключною компетенцією органів держекоконтролю. Ба більше, законопроєкт передбачає здійснення різними контролюючими органами спільних перевірок, рейдів та патрулювань. Така ідея є цілком зрозумілою, адже фіксація правопорушень, скоєних фізособою, є ускладненою. Необхідно оперативне реагування та спроможність затримання правопорушника. Відтак, чим більше працівників контролюючих органів залучено до відповідних дій, тим ефективнішим буде контроль.

Вердикт?

Комплексний аналіз законопроєкту дозволяє вважати, що передбачені в ньому норми – це, перш за все, запропоновані варіанти вирішення проблем, які впродовж років є ключовими больовими точками сфери природоохорони. Але запропоновані нововведення не мають стати інструментом тиску на бізнес. А отже реформа держекоконтролю має бути комплексною і передбачати як перезапуск самого контролюючого органу так і механізми забезпечення прозорості його роботи.

Конституція гарантує нам право на безпечне для життя та здоров'я довкілля. Держава ж має встановлювати стандарти охорони довкілля та здійснювати ефективний контроль за їх дотриманням. Прийняття якісного законопроєкту буде хорошим підґрунтям для впровадження такого, справді необхідного, довгоочікуваного державного екологічного контролю в Україні.