КИЇВ — 03 серпня 2020 року. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» № 340-IX (далі — «Закон № 340-IX») був прийнятий ще у грудні минулого року, проте частина його положень набрала чинності лише за шість місяців з дня його опублікування — 15 липня 2020 року. Застосування чергового «антирейдерського закону» як частини земельної реформи лише набирає обертів. Проаналізувати Закон №340-IX і відповідні новації допоміг Олексій Бохан, молодший юрист судового департаменту АО AVER LEX.

— Важливе місце серед законодавчих новел посідають питання реєстрації як речових прав на нерухомість (зокрема земельні ділянки) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, так і реєстрації земельних ділянок як об’єктів цивільних прав в Державному земельному кадастрі.

Варто зазначити, що законодавець продовжує свій курс на налагодження ефективної взаємодії між Кадастром і Реєстром. Наприклад, статтею 79-1 Земельного кодексу України тепер передбачається скасування державної реєстрації земельної ділянки з припиненням її існування як об’єкта цивільних прав у випадку, якщо речове право на таку земельну ділянку не було зареєстровано з вини заявника протягом року після відповідної реєстрації земельної ділянки, що повинно стимулювати визначеність юридичної долі такого нерухомого майна.

При цьому ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається лише з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав та обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.

Також доповнено порядок державної реєстрації речових прав на земельні ділянки. Зокрема, у статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV (далі — «Закон № 1952-IV») вказується, що державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 01.01.2013, проводиться за умови наявності відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі.

Тому згідно зі статтею 20 Закону № 1952-IV заява про проведення реєстраційних дій також не приймається в разі відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку (у разі державної реєстрації прав на неї).

Окремою ж нормою передбачається взаємодія інформаційних систем Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру (стаття 33 Закону № 1952-IV). Конкретизовано, що державні реєстратори речових прав можуть отримувати відомості з Державного земельного кадастру про права на земельні ділянки, зареєстровані до 2013 року, а також відомості з Державного земельного кадастру про земельні ділянки в режимі реального часу.

Аналогічно органи, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, можуть отримувати інформацію безпосередньо з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права на земельні ділянки, їх обтяження, а також про ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами.

Отже, наведені зміни повинні підвищити ефективність взаємодії реєстраторів обох систем, щоб «прямі» Кадастру та Реєстру не виглядали як «паралельні», а «перетиналися». Це повинно убезпечити від виникнення невідповідностей у даних про земельні ділянки та речові права на них.

Помітною також можна назвати новелу, спрямовану на спрощення процедури отримання витягу з Державного земельного кадастру в електронній формі, який тепер відповідно до статті 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» № 3613-VI надається в режимі реального часу.

Крім того, Законом № 340-IX доручено Кабінету Міністрів України до 01.01.2022 року провести інвентаризацію документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок та складання правовстановлюючих документів на земельні ділянки, речові права на які зареєстровано згідно із законодавством, що діяло до 01.01.2013 року та не припинено на час проведення такої інвентаризації.

До 15.07.2020 року Кабмін мав би розробити та затвердити відповідні порядки проведення інвентаризації документації із землеустрою та проведення звірки відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок, речові права та їх обтяження на які зареєстровано із відомостями Державного земельного кадастру щодо наявності державної реєстрації таких земельних ділянок. Однак станом на кінець липня 2020 року новели в цій частині були відсутні.

Щоправда, не можемо не згадати погоджений Кабміном запуск пілотного проєкту із запровадження принципу екстериторіальності в державній реєстрації земельних ділянок, який був запропонований Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до Тимчасового порядку взаємодії між державними кадастровими реєстраторами територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру з 10.06.2020 року рішення про державну реєстрацію земельної ділянки прийматиметься будь-яким державним кадастровим реєстратором територіальних органів Держгеокадастру, обраним системою Державного земельного кадастру за принципом випадковості. Строк здійснення державної реєстрації земельної ділянки за принципом екстериторіальності не повинен перевищувати семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви. Тож цей проєкт покликаний розірвати зв’язок можливої зацікавленості посадових осіб за місцем звернення особи.

У підсумку

Отже, маємо надію, що зміни до вітчизняного законодавства щодо реєстрації нерухомого майна, які спостерігаються протягом першої половини 2020 року, справлять позитивний вплив на прозорість правовідносин у цій сфері та стануть однією з опор для успішного завершення земельної реформи в Україні.