КИЇВ — 28 липня 2020 року. Літо поточного року стало історичним для української освітньої площини. Так, легендарний юридичний факультет Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка на 186 році свого існування було реорганізовано в Інститут права. Очолила його професорка, д.ю.н. Олена Орлюк — з 19 червня вона виконує обов’язки директорки Інституту. Ми завітали до Червоного корпусу університету та розпитали її про причини реорганізації, пріоритети в поточній діяльності та плани на майбутнє. Дізналися і про те, які новації очікують студентів із початком нового посткарантинного навчального року (неочікуваний для студентів мініспойлер — відремонтовані гуртожитки та можливість онлайн-заселення до них). І врешті — що з реформою юридичної освіти?

«Ми розуміємо, що юрист має виходити на ринок в абсолютній різноплановій готовності. Вузька спеціалізація — це не про сучасність»

— Олено, розкажіть, яким є ключове завдання реорганізації факультету?

— Проведення реформи юридичної освітньої школи Університету Шевченка, яка зможе забезпечити завдання щодо сучасної підготовки юриста, що відповідатиме потребам ринку не лише рівнем знань, а й практичних навичок.

Процес реорганізації — це не просто відповідь на всі негативні явища типу репутаційних загроз, які відбувалися останнім часом (кадрові зміни, зокрема). По-перше, у нас істотно реформується внутрішнє психологічне ставлення. Так, ми намагаємося знайти проблеми, які заважали нормальному проведенню успішного освітнього процесу — це з одного боку. З іншого, головне завдання реорганізації — вивести Інститут права на провідні щаблі не лише в Україні. Ми маємо зробити його конкурентоспроможним з європейськими юридичними школами.

У нас чудовий кадровий потенціал, який має не просто якісний теоретичний і практичний досвід. Багато хто з колег навчався та працював за кордоном, завдяки чому ми розуміємо механізм роботи системи у світі.

Крім того, в останні роки у нас істотно налагодилася міжнародна співпраця, започатковано низку спільних проєктів. Це, зокрема, і школа польського права, і французького, німецького, американського. Крім того, ми запустили і литовську програму подвійного програмування. Уявіть, наскільки якісніше організовується мобільність наших студентів!

Також тривають перемовини щодо можливості започаткування спільних магістерських програм, зокрема, з Женевою та Німеччиною.

Ми маємо готувати юриста, який за стандартами відповідає кваліфікаційним потребам професії, щоби по завершенню університету він не почув: «забудьте все, що вчили у виші, тепер ми навчимо вас тому, як це реально працює на практиці». Студент має виходити на практику вже підготовленим.

Врешті, ми хочемо сформувати майданчик, де поєднується освіта, наука та практична компонента. Також ми маємо посилити роль педагогічного колективу Інституту у формуванні стратегії юридичного розвитку країни.

— Чи плануєте ви надалі співпрацювати з Асоціацією правників України? Власне, АПУ є саме таким майданчиком.

— Звичайно, і вже незабаром. Наразі ми вже розпочали підписання меморандумів про співпрацю з професійними організаціями, органами державної влади в різних напрямах. Ми вбачаємо чудовою перспективою постійне залучення юристів-практиків до освітнього процесу. Так, ми зможемо створити більш привабливі умови для студентів — вони матимуть змогу побачити практика, почути його, синхронізувати свої знання з нагальною, так би мовити, реальністю.

Наприклад, ми вже запускаємо клас для проведення судових процесів за участі суддів і адвокатів як на рівні бакалаврату, так і магістратури.

— Назвіть ключові відмінності факультету від Інституту права. Можливо, відбудеться реорганізація структурна?

— Уже відбулася. Наразі вже реорганізована низка кафедр і створено декілька нових. Зокрема, ми розвинули напрям адміністративного права, виокремили інформаційне право. Відтепер це окрема галузь.

Також ми виділили публічну службу та медичне право. Поки не вийшло розвести їх до окремих кафедр, адже поєднання є досить дивним та сприймається відповідно. Такі напрями ми розглядаємо як комплексні, міждисциплінарні, міжгалузеві. Обслуговувати їх будуть різні кафедри, а іноді — різні факультети. У нас уже є чудовий досвід такого формату роботи кафедри ІВ — ми співпрацюємо з економічним факультетом, вони долучаються до підготовки наших юристів. Отже, поєднуються теорія, практика та різні галузі при підготовці юристів.

При обговоренні питання створення та подальшого розвитку інституту ми стояли на позиції дотримання саме такого вектора (яка була одностайно підтримана). Ми розуміємо, що юрист має виходити на ринок в абсолютній різноплановій готовності. Вузька спеціалізація — це не про сучасність.

— З якими проблемами довелося стикнутися? Процес реорганізації припав ще й на період карантину. Він приніс більше труднощів чи переваг?

— Наше життя значно полегшене внаслідок відсутності наразі навчального процесу, тому цей місяць — це все ж перевага. Так, ми можемо спокійно зосередитися на підготовці до нового навчального року — вже розпочалася подача до електронних кабінетів вступника. З третього серпня розпочнеться прийом на магістратуру — до середини вересня ще триватиме паралельна вступна кампанія.

Підготовка наразі пов’язана і з перерозподілом. Дехто з викладачів перейшов на інші кафедри та, крім того, як я вже зазначала, створено нові. Так, ми виділили кафедри кримінального права, криміналістики, цивільного процесу, посилили кафедру нотаріату, виконавчого процесу, адвокатури, напрями прокуратури та судоустрою. Наразі ми можемо завершити процес реорганізації без жодних проблем — ані для викладачів, ані для студентів.

Ми розбираємося і з питанням щодо гуртожитків — хочемо забезпечити прозору процедуру заселення нових абітурієнтів і, врешті, завершити ремонти.

— Чи відчують на собі новації абітурієнти? Як проходить вступна кампанія?

— Вона вже проходить інакше, ніж 10 чи 15 років тому /посміхається/. Ми маємо електронний кабінет вступника, сам вступ відбувається за результатами ЗНО — як на перший курс, так і на магістратуру (за винятком, звісно, окремих категорій вступників, які вступають на 1 курс без ЗНО). Так, за показниками здоров’я частка абітурієнтів складатиме вступні іспити, те саме стосується майбутніх студентів з Луганська чи Донбасу.

— Як розпочнеться для студентів 2020 навчальний рік у контексті карантину?

— Міністерство освіти та науки вже передбачило та надало рекомендації щодо застосування змішаної форми навчання. Проводитися воно може як у режимі вже протестованих у попередню навчальну сесію відеоконференцій, і в аудиторному. У випадку останнього буде ретельно відстежуватися кількість студентів, присутніх у приміщенні. Наразі ми з адміністрацією університету проговорюємо різні варіанти навчання. Передбачається гнучкий розклад дня, паралельно запускається значна кількість електронних продуктів. Зокрема, вже незабаром електронний кабінет має запрацювати і для поселення до гуртожитків — це має зняти значний пласт проблем для вступників.

Крім того, нещодавно ми презентували чергову частку великої програми «Університет у смартфоні» — наразі вже проговорюються всі технічні можливості. Так, орієнтовно на середину вересня факультети мають бути забезпечені навчальними базами, наповненими навчальними та методичними матеріалами — будуть запущені «Електронний кабінет студента», «Електронний деканат», «Електронний журнал». Фактично, все зазначене надалі може сміливо використовуватися в контексті взаємодії студента з викладачем.

Я б дуже хотіла, щоби запрацювало все перераховане якнайшвидше, проте очевидно, що певні складнощі виникати все ж будуть. Невідомо, як відреагують на рівень навантаження сервери, плюс є ще купа нагальних моментів — електронний цифровий підпис, шляхи ідентифікації студента тощо. Але ключові технічні питання вже врегульовуються, на перспективу ми вбачаємо можливість активного використання цього засобу як основного.

— Якщо не секрет, чи співпрацюєте з розробниками «Дії»?

— З ними ми проговорювали питання саме щодо електронних цифрових підписів. А щодо всіх інших аспектів — над додатками працюють, в основному, саме внутрішні розробники на замовлення університету.

— Після скарг студентів-юристів на неякісні завдання у ЗНО для вступу до магістратури народна депутатка від фракції «Слуга народу» та членкиня профільного комітету Юлія Гришина прокоментувала ситуацію із юридичною освітою в Україні. За її словами, майбутні українські юристи мають низький рівень знань. Водночас, вона підкреслила, що аби підвищити рівень юридичної освіти в Україні, потрібно збільшити зовнішній вимір якості освіти. Чи погоджуєтеся з цим?

— Щодо цього року та ЗНО. Проблема, про яку казали бакалаври, які складали вступний іспит до магістратури, нібито полягала в надмірній складності завдань, які раніше вони не зустрічали, ще під час навчання. Крім того, час був обмежений — відповідно, вони просто не встигли їх розв’язати.

Тут я маю подвійне бачення ситуації.

Зокрема, я знаю, як на неї відреагували в самому МОН-і. Комісії переглядали та паралельно вирішували зі студентами ці завдання — врешті, декілька питань навіть були зняті, дискваліфіковані.

З одного боку, це проблема саме вищої школи — не тільки київського університету, а й в Україні загалом. Ми не готуємо студентів заздалегідь до розв’язання саме тих кейсів, які винесені на ЗНО. Якщо, наприклад, у школі випускні класи чітко заточені на підготовку на базі реальних тестів, то в університеті цим не займаються. Мало того, ми взагалі стикнулися із ситуацією відсутності «Логіки» в навчальних планах, в останні роки ця дисципліна не викладалася. Будемо повертати.

Щодо кейсів. Звичайно, нам потрібно орієнтувати студента, щонайменше 3-4 курсу, на те, як можуть бути сформульовані завдання на ЗНО саме на прикладі таких кейсів. Це з одного боку.

З іншого, ми справді маємо підвищувати рівень вимог. Наразі в межах реформи вищої освіти багато часу за рівнем навантаження йде на самостійну роботу студентів. Система ж вимог з боку викладача щодо оцінювання знань студентів досі не вибудована належним чином. Така проблема справді існує. Я не можу стверджувати, що у нас погана якість освіти та викладання як такого, в жодному разі. Так, у нас варіюються вимоги викладачів — у кожного різні вимоги щодо масиву інформації, який має знати студент для того, щоб успішно складати іспити.

Та водночас, необхідність збільшення практичної компоненти є однозначною. Інститут права це чудово розуміє, тож відкладати до довгої шухляди вирішення проблеми ми не маємо наміру. Тим більше, що відповідні можливості для запровадження до кожного з курсів можливостей постійної співпраці з практиками є. Гостьові лекції, запрошення на «погодинки» суддів, представників органів влади, адвокатів — це все реально.

Також ми плануємо збільшення кількості саме практичних занять, і не просто семінарських. Ціла низка інструментарію, який можна долучити до освітнього процесу, вже буде поступово опрацьовуватися викладачами та застосовуватися в підготовці.

Щодо зовнішнього оцінювання. Певною мірою я погоджуюся — справді, потрібно більш активно робити зовнішнє оцінювання. Проте важливо розуміти, що поки вища школа не буде відповідати за освітніми компонентами та якостями надання послуг вимогам ринку, ніяке ЗНО не дасть бажаного результату. Наш викладацький корпус розуміє і це. Тому переконані, що ситуацію на краще змінить саме поєднання класичної освіти, практичної компоненти та новітніх трендів.

Крім того, при підготовці юристів ми маємо дивитися на 5, 10, навіть 15 років уперед! Розумітися на потребах, які будуть виставлятися до цього фахівця, та формувати навчальний план відповідно.

— Якщо загалом. Які виклики наразі стоять перед системою юридичної освіти в Україні та чим вони зумовлені? Як корелюватиме із ними діяльність Інституту права?

— Сьогодні перед будь-якою школою права у світі стоять точно ті ж виклики, що й перед українською. Наразі є дуже багато прихильників проведення реформи юридичної освіти у вигляді наскрізної магістратури та орієнтації суто на потреби професій «суддя, адвокат, прокурор, нотаріус». Цей підхід уже не відповідає сучасним трендам і потребам ринку в майбутньому. А ми (і це потрібно розуміти!) надаємо освітні послуги особам, які випускаються на ринок і будуть працювати на майбутнє.

Відповідно, ми вбачаємо реформу саме в поєднанні класичної школи з якісними знаннями щодо різних галузей. Юрист, розуміючи матеріальні, базові процеси, потім зможе з легкістю переорієнтовуватися. На моє переконання, в майбутньому перед юристом дуже часто стоятиме виклик — потреба орієнтуватися не лише в галузях юриспруденції, а й у дотичних.

Класичні приклади у сфері інтелектуальної власності — коли правник є фахівцем з авторського права та працює з креативними індустріями, то, відповідно, має розумітися на них.

Коли юрист займається медичним правом і працює у цій сфері, він має розумітися на базисі охорони здоров’я. Те саме стосується й нерухомості, аграрної галузі, будь-якої!

Відтак, міждисциплінарний підхід має бути посилений.

— Тобто, якщо сформулювати універсальний, успішний вектор розвитку юридичної освіти, то..

— Юросвіта має розвиватися саме так — поєднувати новітні тренди, відстежувати їх та, що не менш важливо, розуміти західний досвід. Ми маємо різні підходи — англо-американська школа, англо-саксонська, німецька. При цьому, обираючи, яку саме варто застосовувати, потрібно розуміти, що західні країни зараз так само шукають шляхи вдосконалення їх систем.

Питання «Що ми хочемо?» ключове. Імпортувати досвід, який був успішним 10 — 20 років тому? Чи все ж подивимося наперед? А Україна — це країна, яка точно працюватиме в четвертій технологічній революції. Хочемо чи ні, а ІТ, штучний інтелект — це буде. Нещодавно навіть проводилося дослідження щодо можливого впливу штучного інтелекту саме на юридичні професії. І вже не так далеко той момент, коли ми можемо зіштовхнутися з проблемою — штучний інтелект почне заміняти юристів. Ми маємо бути готовими навіть до цього.

— Ваша настанова для майбутніх студентів-правників?

— По-перше, пам’ятайте: освіта вам не потрібна заради оцінок. Якщо ви вступили до університету, не втрачайте зайвий час і максимально використовуйте можливість, отримуйте знання та досвід, які можете. Цікавтеся та будьте активними. В принципі, викладач точно відповість вам взаємністю. Якщо він бачить студента, зацікавленого в навчанні, зазвичай, він зацікавлений у розвитку студента. Для кожного нормального викладача найбільше досягнення — коли учень його перевершує. Ми всі цього прагнемо.

У вас має бути дуже активне студентське життя, адже згодом, коли ми виходимо до реального життя та практики, то розуміємо, що з цим приходить і шалений дефіцит часу. Активно використовуйте свій час і для навчання, і для студентського життя.

По-друге. Медики складають присягу Гіппократа. Я ж завжди навчаю своїх студентів тому, що юрист власними діями має відповідати Етичному кодексу. Дуже шкода, що наразі у нас відсутній такий загальний документ.

Та важливо усвідомлювати, що від діяльності правника залежать долі людей. Юрист несе моральну відповідальність за дії, які здійснює. Для мене — це поєднання високої фахової підготовки та етично-моральний кодекс, так би мовити, внутрішній.