КИЇВ — 27 липня 2020 року. Чергова серія рубрики «Поза кадром» присвячена ефективним способам захисту прав та інтересів у контексті практики Верховного Суду. Цього разу відповіді на запитання глядачів за мотивами вебінару надав Дмитро Гудима, суддя ВП ВС. 

Чи може бути витребуване майно, яке зруйновано, проте реєстрація права власності залишилася в реєстрі прав?

Ні. Об’єктом віндикаційного позову може бути лише індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову (постанова КЦС у складі ВС, 14.02.2018, справа № 477/221/16-ц, № у реєстрі 72243683).

Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилася, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов’язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень гл. 83 ЦК України. Такі ж способи захисту застосовуються і до речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ (постанова КЦС у складі ВС, 13.11.2019, справа № 759/13986/17-ц, № у реєстрі 86000410).

Що робити у випадку, коли теперішній фактичний власник свідомо ухиляється від реєстрації за собою права власності на майно, яким він незаконно заволодів?

Зі змісту питання незрозуміло, кого автор називає «фактичним власником». На якій підставі (як) ця особа заволоділа майном? Відповіді мають значення для розуміння ситуації.

Безвідносно до них можу лише зауважити, що доводити наявність володіння можна не тільки через дані відповідного держреєстру. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова ВП ВС (пункт 89), 04.07.2018, справа № 653/1096/16-ц, № в реєстрі 75296538). Вказане не виключає можливість доведення вибуття майна з володіння власника та перехід володіння до певної особи іншим чином. Крім того, запис у реєстрі може не підтверджувати зміну володільця, коли певний суб’єкт є власником (володільцем) за законом, а зміна володільця можлива лише у чітко визначених випадках (див. постанову ВП ВС (пункти 70 — 71), 28.11.2018, № 504/2864/13-ц, № в реєстрі 81842010, постанову ВП ВС (пункти 80 — 81), 12.06.2019, справа № 487/10128/14-ц, № у реєстрі 85541621; постанову ВП ВС (пункти 96 — 97), 11.09.2019, справа № 487/10132/14-ц, № у реєстрі 86243059; постанову ВП ВС (пункти 45 — 46), 07.04.2020, справа № 372/1684/14-ц, № у реєстрі 88739760).

Як примусово виконати рішення суду з резолютивною частиною: «витребувати ...майно у фізичної особи...»? Чи підлягає таке рішення примусовому виконанню органами ДВС? В якому порядку?

ВП ВС звертала увагу на те, що однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній до 16.01.2020). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (див. постанову ВП ВС (пункт 144), 14.11.2018, справа № 183/1617/16, № у реєстрі 81574015, постанову ВП ВС (пункт 68), 28.11.2018, № 504/2864/13-ц, № в реєстрі 81842010, постанову ВП ВС (пункт 75), 29.05.2019, № 367/2022/15-ц, № в реєстрі 83846677). Вказані висновки застосовні і щодо нової редакції пункту 9 частини першої статті 27 цього Закону, яка набрала чинності з 16.01.2020: «Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі… судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно».

Отже, виконання рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння полягатиме у внесенні державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису про державну реєстрацію права власності на певне майно за особою, на користь якої ухвалено таке рішення. Внесення такого запису можливе і у процедурі примусового виконання рішення суду (див. постанови КЦС, 30.05.2018, справа № 2-№ 690/11, № у реєстрі 74505750; 14.01.2020, справа № 2-№ 690/11 (та сама), № у реєстрі 86989183; 13.06.2018, справа № 650/1620/16-ц, № у реєстрі 74838677). Необхідно, щоби на момент виконання рішення суду про витребування майна у відповідному державному реєстрі володільцем цього майна був (залишався) відповідач (тому у спорах щодо витребування майна з чужого незаконного володіння може бути важливо забезпечити позов).

Чи є ефективним способом захисту звернення до суду з позовом про визнання недійсним наступного правочину щодо відчуження майна третій особі після визнання першого недійсним? За умови, якщо позивач не є власником майна, відчуженого за вказаними правочинами, він не може звернутись за віндикацією?

З наведеного формулювання питання незрозуміло, яке право позивача, який не є власником майна, порушене внаслідок відчуження цього майна. Тому можна лише припустити, що мова йде про кредитора, який намагається задовольнити його вимоги за рахунок майна боржника, а той, ухиляючись від виконання обов’язку, відчужив відповідне майно третій особі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оскарження. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оскарження та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова ВП ВС (пункт 58), 05.06.2018, справа № 338/180/17, № у реєстрі 74963905; постанова ВП ВС (пункт 40), 11.09.2018, справа № 905/1926/16, № у реєстрі 76596894; постанова ВП ВС, 30.01.2019, справа № 569/17272/15-ц, № у реєстрі 80116150; постанова ВП ВС (пункт 6.41), 02.07.2019, справа № 48/340, № у реєстрі 83454696).

Цивільно-правовий договір (зокрема, договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, та його дружина (обдаровувана), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами щодо кредитора. Оскільки укладають договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (окрема думка судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Крата В. І., 27.03.2019, справа № 639/10106/15-ц, № в реєстрі 81139102; постанова КЦС, 13.05.2020, справа № 372/3541/16-ц, № в реєстрі 89289816).

Позивач має право звернутися до суду із позовом про визнання недійсним договору як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника (фраудаторний правочин), на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) і недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України (постанова ВП ВС, 03.07.2019, справа № 369/11268/16-ц, № у реєстрі 83482786).

Чи може майно бути витребуване від добросовісного набувача, який придбав його з прилюдних торгів, однак на виконання виконавчого напису нотаріуса?

Саме таку проблему ВП ВС не вирішувала. Проте статті 387 — 388 ЦК України не встановлюють обмежень, які би виключали можливість заявити вимогу про витребування майна у вказаній ситуації.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором — також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини 1 — 3 статті 388 ЦК України) (постанова ВП ВС (пункт 103), 14.11.2018, справа № 183/1617/16, № у реєстрі 81574015).

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина 2 статті 388 ЦК України). Цей припис захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Тобто, на підставі частини 2 статті 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень (пункт 48 постанови від 29.05.2019, справа № 367/2022/15-ц, № у реєстрі 83846677).

Оскільки за описаної ситуації майно продане з прилюдних торгів у порядку здійснення виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса про звернення стягнення на нерухоме майно, то передбачена частиною 2 статті 388 ЦК України заборона на ту ситуацію не поширюється (див. постанову КГС (пункт 85), 26.07.2018, справа № 902/389/16, № у реєстрі 75872614). Проте це не усуває необхідність аналізу ситуації на відповідність іншим умовам витребування, визначеним у статті 388 ЦК України.

Чи може звернутися з позовом про визнання недійсним рішення міської ради та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку юрособа — власник нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці? У випадку, якщо раніше вона лише зверталася до міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проєкту відведення ділянки для надання в оренду, проте відповідне рішення прийняте не було.

У ситуації, за якої рішенням міської ради право власності на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно юридичної особи, передане іншій особі, може бути застосовним принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди. Зміст цього принципу розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України. Його суть полягає у тому, що особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанова ВП ВС (пункт 61), 05.12.2018, справа № 713/1817/16-ц, № у реєстрі 78534729; постанова ВП ВС (пункт 42), 18.12.2019, справа № 263/6022/16-ц, № у реєстрі 87857777).

Чи поширюється позовна давність на витребування майна з чужого володіння, якщо майно — об’єкт власності співвласників багатоквартирного будинку? При цьому право власності фактично належить співвласникам, але ним розпорядилась без законних на те підстав міська рада?

Так, позовна давність застосовується до віндикаційного позову (див. мотиви у постанові ВП ВС (пункти 33 — 51), 17.10.2018, справа № 362/44/17, № у реєстрі 79472747). Як приклад — відмова у позові ОСББ, зокрема, про витребування допоміжного приміщення, яке незаконно було передане у власність іншим особам, через сплив позовної давності (постанова КЦС, 26.09.2018, справа № 2-4157/11, № у реєстрі 77398068).

Зверну увагу і на те, що позивачем може бути будь-який співвласник багатоквартирного будинку: КЦС у складі ВС вказав, що помилково відмовляти у позові одного співвласника на тій підставі з позовом не звернулися інші, оскільки така відмова не відповідає змісту повноважень співвласника майна, який не обмежений волею інших співвласників на захист свого права спільної сумісної власності (постанова КЦС, 27.11.2019, справа № 592/7293/16-ц, № у реєстрі 86070523).

У вказаній справі КЦС також зробив висновок, що наслідком скасування судом свідоцтв про право власності на підвальні приміщення стало повернення спірних приміщень у спільну сумісну власність всіх власників квартир багатоквартирного будинку, які не позбавлені права вимагати усунення перешкод у користуванні власністю в разі його порушення, пред’явивши негаторний позов, що у цих правовідносинах буде ефективним способом захисту порушеного права (постанова КЦС, 27.11.2019, справа № 592/7293/16-ц, № у реєстрі 86070523).

Проте, обираючи спосіб захисту, слід враховувати висновок ВП ВС про те, що для витребування майна не потрібно оскаржувати, зокрема, документи, що посвідчують відповідне право, оскільки таке оскарження не є ефективним способом захисту права власника (постанова ВП ВС (пункт 147), 14.11.2018, справа № 183/1617/16, № у реєстрі 81574015). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанови ВП ВС, 07.11.2018, справа № 488/5027/14-ц (пункт 125), № у реєстрі 81842003; 14.11.2018, справа № 183/1617/16 (пункт 146), № у реєстрі 81574015; 02.07.2019, справа № 48/340 (пункт 6.43), № у реєстрі 83454696; 28.01.2020, справа № 50/311-б (пункт 92), № у реєстрі 87857857).

З попередніми серіями рубрики можна ознайомитися за посиланнями:

1. Олександра Яновська про застосування запобіжного заходу.

2. Про банкрутство від Сергія Жукова:

Частина 1;

Частина 2;

Частина 3, практична.

3. Володимир Кравчук про строк звернення до суду в адмінсправах.

4. Ольга Ступак про поділ майна подружжя та розпорядження ним.

Слідкуйте за оновленнями на нашому сайті та дізнавайтеся про всі новини першими. Крім того, всі записи вебінарів від АПУ можна переглянути за посиланням. Підписуйтеся на наші сторінки у мережах Facebook, Youtube, Instagram, LinkedIn, а також Телеграм-канал АПУ. Про всі оновлення ми повідомляємо в режимі реального часу.