КИЇВ – 01 липня 2020 року. Конфліктів стає все більше, а запит на їх вирішення — зростає. Час для держави запропонувати своїм громадянам та бізнесу альтернативу. Світом вже давно визнаний інструмент ефективного врегулювання конфліктів поза межами судової системи — медіація. Як його впровадженню сприятиме законопроєкт №3504 розповіла Юна Потьомкіна, старша юристка ЮФ Asters, бізнес-медіаторка ТПП Мюнхена. 

— Пандемія коронавірусу та карантин негативно вплинули на економіку, бізнес та державні інститути різних країн світу. Зокрема, на судові системи, які вимушені були якось рахуватися з карантином і не зупиняти при цьому «відправлення правосуддя». Аналогічна ситуація склалася й в Україні — багато суддів відкладали судові засідання «на пізніше» (часто навіть з «відкритою датою»). Таким чином, і без того перевантаженні справами українські суди, ще більше занурюються у томи нерозглянутих справ.

Крім того, карантинні обмеження містили в собі значну кількість конфліктів, які за цей час акумулювалися у безліч нових типово-карантинних справ (наприклад, зростання кількості сімейних спорів та спорів щодо оренди комерційних приміщень).  Станом на сьогодні, українська судова система вкрай перевантажена як справами, так і «системними» намаганнями її «несистемно» реформувати.

Це, звісно, не могло не залишити відлуння на ефективності та справедливості національного судового розгляду, а також на репутації судової  влади в цілому. Як бачимо з вищенаведеного, конфліктів стає все більше і запит на їх вирішення — зростає. Час для держави запропонувати своїм громадянам та бізнесу альтернативу. Світом вже давно визнаний інструмент ефективного врегулювання конфліктів поза межами судової системи — медіація.

На черговому засіданні Кабінет Міністрів України схвалив довгоочікуваний законопроєкт «Про медіацію» №3504, який було зареєстровано 19 травня 2020 року.

Варто зазначити, що вищезгаданий документ є далеко не першою спробою ввести інститут медіації в Україні. Так, починаючи з 2010 року в Україні були спроби внормувати питання законодавчого регулювання медіації, але завдяки Мін'юсту та співпраці фахівців юридичної практики вдалося створити законопроєкт, який наразі максимально наближений до запиту професійної спільноти та враховує потреби українського суспільства до розвитку медіації. 

Ключове, на що варто звернути увагу 

1. Рамковий характер закону. Медіація в Україні як правовий інститут все ще знаходиться на стадії розвитку. При цьому важливо пам’ятати, що в кожній державі в результаті сформувалась своя модель медіації. З огляду на потребу дати простір для розвитку і формування пристосованої до України моделі медіації, обсяг та природа норм закону має носити рамковий характер, тобто закон має обмежуватися лише положеннями, які нададуть змогу запустити ринкові механізми регулювання цього інституту в Україні.

2. Закріплення тільки основних положень щодо процедури медіації. У Законі «Про медіацію» пропонується визначити тільки базові принципи медіації та основні процедурні моменти, які пояснюють специфіку медіації. Конкретні правила проведення медіації визначаються процедурними регламентами або правилами професійних організацій медіаторів та/або медіатором, який проводить конкретну процедуру медіації. Стандарти медіації для України мають бути випрацювані професійною спільнотою з врахуванням міжнародних стандартів надання послуг медіації та навчання медіаторів.

3. Принцип поширення дії Закону «Про медіацію» на всі види спорів за винятком обмежень, передбачених в законах. Практика закордонних країн свідчить, що медіація, як метод вирішення спорів, може бути успішно застосована в будь-якому конфлікті, включаючи сферу публічних правовідносин. Так, згідно ст.2 «процедура медіації застосовуватиметься у будь-яких конфліктах (спорах), які виникають з цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних правовідносин, а також у кримінальних провадженнях при укладенні угод про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим та в інших сферах суспільних відносин».

4. Мінімальне державне регулювання. Зважаючи на те, що результат медіації безпосередньо залежить від добровільної та усвідомленої участі та волі сторін у процесі медіації, та на той факт, що ринок послуг медіації розвивається тільки за умови вільної конкуренції провайдерів цих послуг, надмірне державно-правове регулювання може звести нанівець всі переваги медіації як ефективної процедури вирішення спорів. Основне правове регулювання професійної діяльності медіаторів має здійснюватися організаціями медіаторів за мінімально необхідної участі держави.

Відтак:

— ст. 4 визначається добровільність медіації, «сторони мають право брати участь у медіації у межах вимог, встановлених щодо проведення медіації цим Законом, правилами проведення медіації та договором про проведення медіації, а також припинити медіацію у будь-який час».

— ст. 1 пп. 5 та 6, визначає, що об’єднання/організації медіаторів мають право вести процес медіації, це підтримує ідею створення вільного конкурентоспроможного ринку праці у цій галузі. Саме організації/об’єднання будуть мати найбільше досвіду та спеціалізації у роботі з медіацією, тому повинні здійснювати правове регулювання.

— ст. 13. описано ведення реєстрів медіаторів, яке «здійснюється об’єднаннями медіаторів та організаціями, що забезпечують проведення медіації…, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які залучають медіаторів або послугами яких користуються».

Отже

Законопроєкт №3504, з огляду на відповідність всім вищенаведеним критеріям, визначає основні принципи, на яких має ґрунтуватися законодавство про медіацію, основні положення, що регулює процедуру медіації, взаємодію з судовою системою/державними органами та професійну діяльність медіаторів. Положення законопроєкту враховують міжнародні стандарти та рекомендації міжнародних актів, зокрема Модельний Закон ЮНСІТРАЛ «Про міжнародну комерційну медіацію та виконання міжнародних угод за результатами медіації», 2018 (до цього – про посередництво 2002), Директиви ЄС, документи Ради Європи, а також закордонний та національний досвід впровадження медіації.

Прийняття Закону України «Про медіацію» надає Україні унікальну можливість для запровадження європейського і міжнародного досвіду медіації, створює необхідні умови для розвитку цього інституту в Україні, закладає підґрунтя для «забезпечення збалансованих взаємовідносин між медіацією та судовою системою» в рамках національної системи врегулювання спорів.