КИЇВ – 26 червня 2020 року. Податкові спори є ледь не наймасовішими в адміністративній юрисдикції і з часом їхня кількість тільки збільшується. Законодавчі зміни, розвиток права, нові тлумачення певних доктрин – причин для такого зростання безліч. Низка ж питань, яка ніколи не втрачає власної актуальності та залишається «на слуху», стосується доказів та доказування в податкових спорах. Саме її детально розглянув суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ігор Олендер. До вашої уваги – ключові тези виступу спікера.

Всі вебінари можна переглянути на Youtube-каналі АПУ. Наступна зустріч відбудеться 2 липня, зареєструватися можна за посиланням.

Докази та доказування: коротко про головне

Спікер підкреслив, що докази та доказування у спорах – це «основа-основ», тому іноді варто зосереджуватися на джерелах, на підставі яких буде прийнято рішення. Саме ж у податкових спорах докази є визначальним підґрунтям, яке формує і вирішення справи, і підстави для позову.

Що ж це?

Суддя нагадав, що доказами в адмінсудочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність фактів, що обґрунтовують всі обставини, які грають ключову роль для правильного вирішення справи. Встановлюються вони письмовими, речовими та електронними (веб-сайти, повідомлення, бази даних) доказами, висновками експертів і показаннями свідків.

Докази: властивості та критерії

До їх переліку першочергово відносять належність та допустимість. Належними при цьому є ті докази, які мають логічний зв’язок з обставинами, які становлять предмет доказування, до якого можуть належати факти матеріально-правового та процесуального характеру. В свою чергу, докази, що стосуються процесуальних відносин, належністю не охоплюються. Також суддя загадав про ч.2 ст.73 КАСУ та підкреслив, що належність доказу не презюмується. Так, наприклад, податковий орган в Акті перевірки та в суді посилається на пояснення посадової особи господарчого суб'єкта – задля встановлення достовірності доказу суд повинен викликати та допитати особу в судовому засіданні.

Пан Олендер розповів, що суди рідко використовують приписи згаданої статті щодо повернення без розгляду доказів, які предмету доказування не стосуються. Питання ж про належність, за його словами, може бути вирішено без дослідження доказу, а висновок щодо (не)належності доказу може ґрунтуватися на оцінці тверджень учасника справи про відповідні обставини.

Щодо допустимості, спікер розповів – принцип стосується тільки засобів доказування та має 2 аспекти – позитивний і негативний. При останньому, допустимість залежить від (не)дотримання порядку його одержання. А от позитивний аспект передбачає, що певні аспекти можуть бути підтверджені тільки певними засобами доказування. Так, сформований первинний документ є саме тим допустимим доказом, який буде в межах конкретної правової ситуації доводити правомірність внесення до витрат/податкового кредиту/сум, сформованих за наслідками господарських операцій тощо.

Щодо процесуальної площини, суддя розповів про ч.3 ст.91 КАСУ щодо допиту інших осіб, на повідомленнях яких ґрунтуються показання свідка. Так, за відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів допустимим доказом бути не може. При цьому, пан Олендер підкреслив, що для законності судового рішення питання допустимості доказу є найбільш визначальним. Так, безпідставна відмова у залученні до справи належного доказу створює ризик скасування рішення, а прийняття неналежного доказу призводить до процесуальних втрат. Крім того, прийняття та врахування недопустимого доказу при цьому, є підставою для скасування рішення, адже така помилка лише знижує ефективність судового розгляду.

Важливо пам'ятати, що допустимість доказу не гарантує його доказову силу. При цьому, і належність і допустимість є необхідними для того, щоби доказ був прийнятий судом. Однак, згадані властивості не підмінюють собою критерії оцінювання – достовірності та достатності.

Суддя також звернув увагу на той факт, що часто у справах взагалі відсутні належним чином завірені копії поданих письмових доказів, під сумнів підпадає навіть існування такого документу. Так, він радить вдаватися до ретельної, навіть прискіпливої перевірки доказів у справі.

Також Ігор Олендер розповів про строки, перевірки та всі нагальні нюанси реєстрації податкових накладних. На завершення вебінару суддя відповів на запитання глядачів.

З презентацією спікера можна ознайомитися за посиланням.