КИЇВ — 19 травня 2020 року. Завершальний випуск спілкування із серії матеріалів, присвячених «Проблемі 367», об’єднує погляди як адвокатів, так і кандидатів. За підсумками минулих інтерв’ю, очевидною стала абсолютна одностайність думок сторін щодо незавершеного призначення на кандидатів посади суддів та потреби негайного вирішення ситуації. Переконатися в єдності поглядів та поставити крапку в історії нам допомогли кандидати на посади суддів Ольга Котельва (О.К.) та Віктор Лаврук (В.Л.) і Єгор Зеленяк (Є.З.), адвокат.

«Переконаний, що влада усвідомлює — помилки потрібно виправляти» (с) Віктор Лаврук

«Треба констатувати, що наша країна розвивається революційним шляхом замість еволюційного. Замість того, аби переймати досвід та доводити до логічного завершення вже напрацьоване, у нас — кожні п’ять років нова судова реформа. Замість поступового розвитку та якісних змін це лише знищує досягнення попередників» (с) Ольга Котельва 

— Якими, на вашу думку, є основні причини нестачі суддівських кадрів? Чи вирішить цю проблему розблокування добору на посаду судді місцевого суду?

О.К.: Це проста арифметика: якщо «відтік» кадрів в рази перевищує їх поповнення — утворюється дефіцит. З плином часу така системна криза може призвести до колапсу в усьому суддівському корпусі, який ми вже, до речі, бачимо.

Чому сталося саме так? Чинників багато: як зовнішніх, так і внутрішніх.

По-перше, треба констатувати, що наша країна розвивається революційним шляхом замість еволюційного. Замість того, аби переймати досвід та доводити до логічного завершення вже напрацьоване, у нас — кожні п’ять років нова судова реформа (як і медична, і освітня тощо). Замість поступового розвитку та якісних змін це лише знищує досягнення попередників. По-друге, сама процедура добору кандидатів на посаду судді дуже розтягнута в часі, це неправильно. Потрібен розумний та чітко визначений строк: від подачі документів кандидата на посаду судді для участі у доборі до присяги, після якої суддя вже може вершити правосуддя. І цей строк разом із річним навчанням у Національній школі суддів України (далі – НШСУ), не має перевищувати двох років. При цьому, навіть швидке розблокування добору вирішить проблему нестачі суддівських кадрів лише частково, і, на мій погляд, після того як запрацює нова ВККС, потрібно оголошувати добір ще мінімум на 700 посад.

В умовах сьогодення вкрай необхідно заповнювати кадровий резерв і регулярні конкурси на зайняття вакантних посад у судах. Лише так можна буде поступово вийти з кризи, яка наразі існує в судовій системі.

Є.З: Щодо причин виникнення проблеми, я лише доповню. Кожна влада, без виключення, справді намагається проводити судову реформу. При чому кожна за власним сценарієм. А на ці сценарії, відповідно, впливають різні чинники. Наприклад – зовнішній вплив та неспроможність держави самостійно обрати для себе вектор розвитку судової системи.

—З моменту оголошення добору 2017 пройшло більше 3 років, проте він досі не завершений. Який може бути вихід із цієї ситуації?

О.К.: Я давно вже агітую за долучення НШСУ до перевірки практичних робіт. При чому, не лише в нашій ситуації, а й на постійній основі — в тому числі, для перевірки проєктів рішень, які пишуть судді під час кваліфікаційного оцінювання, та кандидати в конкурсах на зайняття посад. Це зможе пришвидшити конкурсні процедури та розвантажити роботу ВККС.

Якщо при НШСУ буде створений спеціальний Центр із суддями у відставці та науковцями, та при цьому 1 роботу перевірятимуть 3 особи — ризик суб’єктивної оцінки у підсумку буде мінімальним.

Зауважу, що методологію оцінювання розробляла саме НШСУ, як і матеріали справи, за якими ми писали рішення під час іспиту. З огляду на це логічним буде створення відповідного Центру та передачі йому функцій щодо перевірки робіт та виведення балів. Крім того, наразі ми пропонуємо прийняти законодавчі зміни, якими визначити перехідний період та делегувати повноваження ВККС і Вищій раді правосуддя щодо завершення добору. Що, нагадаю, дозволить подолати кадрову кризу.

Є.З: Взагалі, шлях подолання кадрової проблеми лежить в площині законодавчої волі та чіткій визначеності законодавця зі своєю позицією. Будемо відверті — практично всі реформи в державі є недопрацьованими та недосконалими. Вважаю, що затягування процедури формування складу ВККС — це відверте знущання не лише над судовою системою України та правами громадян, які безпосередньо потерпають від нестачі суддів, а й над кандидатами на посади. Люди пройшли нелегкий шлях до своєї мети.

«На це справді витрачається значна кількість часу та зусиль, але, сподіваюся, що не марно. Чи розраховуємо ми на чиюсь підтримку? Особисто я розраховую лише на себе»

— Кандидати звертали увагу влади на цю проблему? Які заходи вживалися з їх боку?

О.К.: Так, наша ініціативна група з числа 367 кандидатів неодноразово зустрічалася з представниками Комітету ВРУ з питань правової політики та пропонувала необхідні для завершення добору законодавчі зміни. Крім того, ми звертались до ректора НШСУ, голів ВРП та ВС, міжнародних донорів, брали участь в круглих столах із представниками органів суддівської влади та громадського суспільства задля висвітлення проблеми та встановлення діалогу для її подолання.

На це справді витрачається значна кількість часу та зусиль, але, сподіваюся, що не марно. Чи розраховуємо ми на чиюсь підтримку? Особисто я розраховую лише на себе. Коли вже обрав цей складний життєвий шлях, вирішив стати суддею — потрібно постійно прикладати максимум зусиль задля того, аби тебе поважали. Щоб бути незалежним, професійним та з відповідно високою репутацією. Підтримка взаємовідносин з боку ставить у залежність, а це для нашої майбутньої професії неприпустимо.

«Ця ситуація є не лише особистою проблемою 367 кандидатів на посаду судді. Це  проблема держави в цілому та стосується усіх верств населення України»

В.Л.: Зі свого боку, як адвокат, підкреслю — увагу звертали, і неодноразово. Проте, на мою думку, ця ситуація є не лише особистою проблемою 367 кандидатів на посаду судді. Це  проблема держави в цілому та стосується усіх верств населення України. Тому не варто розглядати її лише з точки зору бажання групи правнків зайняти посаду судді.

Вийшло так, що подальша доля кандидатів справді тісно пов’язана із проблемою розблокування роботи державного органу суддівського врядування — ВККСУ.

У зв’язку з прийняттям ВРУ Закону «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», повноваження ВККСУ було припинено з листопада 2019 року.

Тобто, вже майже півроку в Україні фактично не працює «відділ кадрів» судової системи, що справляє вкрай негативний вплив на роботу судової гілки влади в цілому.

Проблема дійсно є найбільш вагомою причиною недостатнього кадрового забезпечення судової системи, та, як наслідок, - надмірного навантаження на діючих суддів, тривалого розгляду судових справ і зниження якості роботи судів.

В Україні діє принцип безперервності влади. Зокрема ч. 1 ст. 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

Очевидно, що ВРУ, приймаючи згаданий Закон, не мала чіткого розуміння, як саме буде здійснюватися припинення та подальше відновлення роботи ВККСУ на його підставі. Можна констатувати помилку законодавчої влади, яка призвела до порушення принципу безперервності влади в Україні.

«Переконаний, що влада усвідомлює — помилки потрібно виправляти»

Зазначені факти вже є зрозумілими — як для суспільства, так і для всіх гілок влади. Вірогідно, що в разі відновлення роботи ВККСУ, процес добору кандидатів також буде відновлено та, врешті, завершено.

Переконаний, що влада усвідомлює — помилки потрібно виправляти, тож відновлення роботи ВККСУ є пріоритетним завданням. Та, попри таке усвідомлення, чомусь не пришвидшує процес відновлення роботи Комісії.

Тому в першу чергу потрібно звертати увагу влади на те, що його потрібно пришвидшувати всіма можливими засобами. І це мають робити не лише 367 кандидатів на посаду судді, а суспільство в цілому. Звісно, якщо ми хочемо якісної роботи судової системи.        

— 367 кандидатів на посаду судді вже не один рік чекають на перевірку їхніх знань. Чи не розглядаєте ви це як додаткову перевірку часом? Чи не передумали ставати суддею?

О.К.: З дитинства я не мала жодного сумніву — хочу бути суддею. Тоді я взяла приклад зі свого дідуся, який тривалий час був головою суду та професійною, порядною, поважною у суспільстві людиною. Тому, в 2012 році, коли мені виповнилося 25, і я подолала необхідний тоді віковий ценз — взяла участь у третьому доборі, проте не набрала необхідну кількість балів на тестуванні.

У 2017 ж, після оголошення четвертого добору, я чекала на 1 травня — день, коли мені виповнилося вже необхідні для участі 30 років. На той момент я вже мала близько 8 років адвокатського стажу, народила сина та обіймала посаду представника Уповноваженого ВРУ з прав людини у Донецькій області. Тож, у порівнянні з 2012 роком, моя готовність працювати суддею, як з моральної, так і професійної точки зору, була значно примножена. Я не передумала і зараз. Навпаки, після закінчення НШСУ, задля приближення своєї мети, пішла працювати помічником судді до одного з районних судів Києва.

Хтось може сказати, що ми вже переросли цей рівень. Та для мене щоденна робота в суді – справжнє задоволення, навіть без огляду на значне навантаження та, як наслідок, ненормований робочий графік.

— Чи не може розглядатися ситуація із блокуванням конкурсу як позбавлення права кандидатів на посади суддів на професію?

О.К.: Ні. Наразі завчасно говорити про блокування та позбавлення нас права на професію. А от у випадку, якщо чітко визначений законодавцем двомісячний строк завершення процедури добору оновленою ВККСУ дотриманий не буде — тоді вже можна думати у цьому напрямку. Для кандидатів буде порушений принцип правової визначеності.

До встановлення ж у п.2 р.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №193-IX такого строку, ми мали лише орієнтовні графіки добору, багато чинників впливали на недотримання прописаних у них строків.

Проте, я маю надію, що всі 367 кандидатів вже цього року почнуть якісно вершити правосуддя в усіх куточках України.