КИЇВ — 12 травня 2020 року. Ми продовжуємо аналізувати «проблему 367» щодо добору — 2017 та кандидатів на посади суддів, призначення яких і досі не завершено. Цього разу ми спробували віднайти шлях до вирішення проблеми разом із адвокатами. Детально розглянути ситуацію спробували із Романом Чумаком (Р.Ч.), керуючим партнером ЮК «Арес», членом Ради Відділення АПУ в Харківській області, та Олександром Стеценком (О.С.), адвокатом.

— Чи існує, на ваш погляд, проблема нестачі суддівських кадрів?

Р.Ч.: Однозначно, проблема є, і вона помітна для всіх учасників судових проваджень і спостерігається у всіх без винятку юрисдикціях.

— Чим це спричинено?

Р.Ч.: Зокрема, недоукомплектованістю судових інстанцій. Однак і без цього нелегка ситуація погіршується відсутністю повноважень для здійснення правосуддя у певного відсотка суддів.

— Олександре, що скажете ви?

О.С.: Повністю погоджуюся із колегою. Навіть у столичних судах протягом останніх років досить гостро відчувається кадровий дефіцит суддів та їх помічників (працівників патронатної служби).

— Це висновок із професійного досвіду?

О.С.: Саме так. І спираючись на нього, зазначу, що на сьогодні більшість справ у порядку цивільного та адміністративного судочинства розглядається зі значними порушеннями строків розгляду. Деякі з них розглядаються від 1 до 2 років, замість передбачених процесуальними кодексами 2-3 місяців. У відповідях на численні звернення про прискорення розгляду справи судді зазначають, що просто не можуть своєчасно розглянути справи через тривале непризначення суддів.

— Як це відображається на судочинстві?

О.С.: Така нестача призводить до значного збільшення навантаження та накопичення нерозглянутих справ. Також зазначають, що середньомісячна кількість справ та матеріалів, які надходять на розгляд судді, становить приблизно 80-90, а річна, в середньому — 800-1100 справ. Водночас, на сайті Вищої ради правосуддя зазначено, що «модельне навантаження на суддю» має становити 183 модельні справи на 1 суддю на рік. Тобто реальне навантаження на 1 суддю у 4-6 разів перевищує допустимий рівень навантаження. Це, у свою чергу, призводить до неможливості розгляду та вирішення такої кількості справ протягом розумного строку, тому судді призначають справи та виносять рішення у порядку черговості, а не відповідно до імперативних норм закону.

Р.Ч.: Ситуація виглядає аналогічно і на мій погляд. Кадрова криза негативно впливає як на строки провадження, так і на якість прийнятих рішень. Всі ми розуміємо, що не зважаючи на кількість суддів, загальна сума справ на розгляді залишається незмінною. Згадане колегою перенавантаження часто стає додатковою передумовою для звільнення суддів. Відчувається, ніби ми потрапили у замкнене коло, вихід із якого терміново потрібно знайти.

Наразі маємо наступне: затягування справ може мати вкрай негативні наслідки і для нашої держави, адже надалі може стати підставою для звернення до ЄСПЛ за захистом одразу двох порушених принципів, відображених у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Мова йде про доступність правосуддя та розумний строк судового розгляду.

З огляду на особистий досвід можу стверджувати, що під загрозою опинився й аспект всебічного розгляду справи. Через брак часу судді іноді не повною мірою досліджують всі обставини справи, докази та клопотання. Так, проблема впливає, зокрема, і на якість судових рішень.

— З чим пов’язана проблема, на вашу думку?

Р.Ч.: Із недосконалістю судової реформи, зокрема, незавершеністю конкурсів на посади суддів та відсутністю нового складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

О.С.: Навіть більше! Ситуація спричинена нівелюванням інститутів відбору, підготовки, формування резерву та призначення суддів, які були потужними інструментами для вирішення кадрових проблем та навантаження.

Як наслідок, порушуються конституційні права кожного на доступ до правосуддя та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ухвалені ж судові рішення кілька років потому часто взагалі втрачають свою актуальність та не сприяють відновленню порушених прав і законних інтересів.

— Як, на вашу думку, може буде вирішена ця проблема? Чи є взагалі вихід із замкненого кола?

Р.Ч.: Вихід є, і він банально простий: потрібна політична воля для розблокування процесу добору суддів. Наразі значна частина потенційних кандидатів «зависла» у бюрократичному повітрі та очікує роками на своє призначення. Впливає на цю ситуацію і припинення роботи попереднього складу ВККСУ та неможливість формування нового складу.

О.С.: Крім того, необхідно домогтися суттєвих і негайних зрушень щодо вирішення комплексу кадрових проблем у системі правосуддя, шляхом: 1) прискорення високопрофесійного комплектування вакантних посад суддів у судах; 2) створення системи дослідження навантаження на суддів та пропорційного розподілу справ; 3) підготовка та формування якісного резерву на заміщення вакантних посад суддів.

Р.Ч.: Адвокатська ж спільнота щиро прагне повного укомплектування судів усіх інстанцій, що, беззаперечно, пришвидшить розгляд справ та дасть змогу суддям детальніше досліджувати матеріали судових проваджень.

— Які є перешкоди на шляху до вирішення проблеми?

Р.Ч.: Значною перешкодою є відсутність діючого складу ВККС та неспроможність чи небажання держави знайти альтернативне вирішення процесу завершення добору суддів.

Зрозуміло, що найближчим часом ВККС сформована не буде, бо необхідно прийняти зміни до Закону щодо процедури формування ВККС, проєкт якого навіть не розроблений.

Наразі доля правосуддя, на жаль, фактично опинилась у руках законодавчої влади та політичної волі керівництва держави.