КИЇВ — 30 квітня 2020 року. Вчора Кабінет Міністрів України вніс до Верховної Ради України законопроєкт щодо вдосконалення порядку утворення та діяльності третейських судів. Про поточну динаміку та стан розвитку третейських судів в Україні, новації законопроєкту та потенційні подальші зміни ми поговорили з Тарасом Шепелем, головою Третейської палати України, членом правління Dejure Foundation, членом Громадської ради доброчесності.

«Третейський суд – це суд вибору та найвищої довіри сторін»

— Якою є роль третейського судочинства для України наразі?  

— В умовах низької довіри до судів в Україні як бізнес, так і громадяни намагаються уникати ситуацій, що можуть призвести до судової тяганини. При укладенні договорів з іноземними контрагентами сторони передбачають арбітражні угоди про підпорядкованість справ міжнародному арбітражу. У світі не арбітраж є альтернативою державним судам, а скоріше навпаки, сторони йдуть до державного суду лише якщо не домовилися про арбітраж. Значно більша кількість рішень третейських судів, на відміну від державних, виконуються сторонами добровільно, і не оскаржується сторонами. Третейські суди можуть вирішувати будь-які спори, що випливають з договорів, окрім певних обмежених виключень. Наприклад, покладення обов’язків на державні органи, споживчих, трудових, спорів, та у випадках, якщо предметом спору є нерухоме майно. Значна кількість боргових спорів може перейти на вирішення до третейських судів, щойно до культури договору увійде звичка включати третейську угоду про вирішення спорів визначеним сторонами третейським судом.

— Раніше Ви зазначали, що, хоча Закон «Про третейські суди» набув чинності ще в 2004 році, і за цей час було створено 515 третейських судів, вони не стали поширеним інструментом вирішення спорів. Чому? Що стало на заваді?

— Попри велику кількість, існує небагато третейських судів, створених при організаціях, які є відомими, мають репутацію незалежних, дбають і розвивають третейське вирішення спорів. Достатньо навіть одного чи декількох широковідомих, з гарною репутацією, третейських судів для того, щоб такий спосіб вирішення спорів набув популярності. І, при цьому, ним користувалися так само активно, як і зверненням до державних судів.

Та, на жаль, суспільство і бізнес поки мало обізнані про можливості третейського захисту прав у такому розгляді. Розвитку заважають і міфи. Наприклад, про невиконання рішень, або можливість їх скасування державним судом.

Насправді ж рішення третейського суду визнається через державний суд за простою та швидкою, майже автоматичною процедурою, після чого виконується так само, як і рішення державного суду. При цьому, воно не оскаржується. Можна лише подати заяву про скасування рішення. Та не через незгоду з вирішенням справи по суті, а лише у разі, якщо третейський суд поклав обов’язки на особу, яка не є учасником спору, склад суду не відповідає угоді сторін, чи предмет спору не підпорядкований третейському суду.

Одна з переваг третейського вирішення спору – швидкість. Це означає, що спір раз і назавжди вирішується лише в одній інстанції. Апеляції та касації немає.

— Розкажіть про поточну динаміку та стан розвитку третейських судів.

— Дослідження, здійснене протягом 2018 року завдяки допомозі програми USAID «Нове правосуддя», наданій через Громадську організацію «Фундація ДЕЮРЕ», дозволило виявити, що, попри те, що кількість зареєстрованих третейських судів сягає 515, з яких офіційно припинили діяльність 21, з решти лише 248 розглянули бодай одну справу.

У 2017—2018 роках справи розглядали лише 39 третейських судів. Менш як 40 виконують вимогу закону щодо оприлюднення документів третейського суду -- положення, регламенту та списку суддів.

Зараз невелика кількість третейських судів розглядає справи, включення третейських застережень поступово, але набирає популярності. На жаль, важко сказати, наскільки часто третейські застереження вносяться в договори, адже зміст договорів, як правило, конфіденційний, а спори виникають лише в поодиноких випадках.

Висновок про те, що третейські суди розглядають справи, можна зробити з аналізу реєстру судових рішень, бо там оприлюднюються ухвали державних судів про видачу виконавчих документів на виконання рішень третейських судів.

— 22 квітня уряд схвалив проєкт закону «Про внесення змін до деяких законів України (щодо вдосконалення порядку утворення та діяльності третейських судів з метою відновлення довіри до третейського розгляду)». Чи може прийняття такого Закону змінити ситуацію із третейським судочинством в Україні? Які пропоновані новації є найважливішими?

— Коли цей закон набуде чинності, всі третейські суди мають пройти перереєстрацію, та відповідати ряду підвищених вимог як до публічності інформації про них, так і наявності засобів для роботи, знаходження в певному місці і доступності до комунікації, що мають забезпечити їх засновники. Перші роки потрібні для утворення третейських судів, які будуть незалежними, працювати при авторитетних репутаційних організаціях, складатися з відомих юристів, до яких є довіра. Люди і бізнес мають більше дізнатися про третейські суди, навчитися їх обирати і довіряти їм. Третейські суди, які існують лише на папері, яких неможливо знайти, які не відповідають критеріям публічності, мають зникнути. І лише через три роки третейські суди знову зможуть розглядати спори стосовно нерухомого майна.

— Як відбуватиметься контроль за діяльністю третейських судів?

— Третейський суд – це суд вибору та найвищої довіри сторін. Зазвичай, спір вирішують троє суддів, які є фахівцями у спірних відносинах, що мають забезпечити самі сторони, призначаючи третейських суддів у справу. Отже, головним контролером третейського суду є сторони спору, без довіри та взаємної згоди яких неможливе звернення до третейського суду. Організації, які утворюють третейські суди, і самі третейські судді мають дбати про репутацію третейського суду, його зручність для сторін, фаховість. Так це працює у всьому світі.

Особливістю України буде процедура утворення третейських судів, що має відбуватися через дозвіл на це спільноти третейських суддів. Критерії обґрунтованості діяльності третейського суду буде визначати Всеукраїнський з’їзд третейських суддів, а застосовувати обрана ним Третейська палата України. Палата зможе розглядати скарги на третейські суди, але ухвалювати лише рекомендаційні рішення, без втручання в діяльність третейського суду.

Це має мати характер лише інформування потенційних учасників третейського розгляду, з метою допомоги при обранні третейського суду, і стимулювати дотримання третейськими суддями закону та етичних засад. Все в цій системі орієнтовано на споживача послуги третейського розгляду, і підкорено лише його інтересам. Отже, головним контролером діяльності третейських судів мають бути споживачі їх послуг.