«Проблема 367»: погляд зсередини. Частина 1

КИЇВ — 28 квітня 2020 року. Минуло понад три роки з моменту проведення добору 2017 — кандидатів на посади суддів, проте він досі не завершений. Врешті суди «захворіли» на кадрову кризу та значне перенавантаження, а самі кандидати залишаються у підвішеному стані. Проблема набрала обертів і завмерла, досі не отримавши логічного завершення. Ми вирішили знову винести її на світло та поспілкувалися з безпосередніми її учасниками. Перша розмова із серії інтерв’ю відбулася із Юлією Байдуж, адвокаткою з міста Кременчука, кандидаткою на посаду судді добору 2017 року, з числа осіб, які не мають трирічного стажу роботи на посаді помічника судді.

«Наразі ми не маємо навіть легітимних очікувань, на реалізацію яких можемо сподіватися»

— Якими, на Вашу думку, є основні причини нестачі суддівських кадрів? Чи вирішить цю проблему розблокування добору на посаду судді місцевого суду?

— Проблема пов’язана з неспроможністю держави провести якісну судову реформу. Із кожним оновленням влади вона, в буквальному сенсі, починає «штормити судову систему». Основний «шторм» почався із кваліфікаційним оцінюванням суддів, на що були відповідні підстави — потреба в оновленні кадрового складу суддів, зокрема пов’язана з корупційною складовою судової системи.

Тож судді, які сумнівалися в успішному проходженні оцінювання, в тому числі «тесту» на доброчесність та співбесіду з ВПР або ж просто не вважали цей вектор реформи правильним, масово почали подавати у відставку. Особливо ті, хто на момент необхідності пройти «екзамен», мали достатній стаж роботи на посаді судді (що дає право йти у відставку та отримувати довічне грошове утримування).

— Багато було звільнень?

— Чимало. Тоді судова система не поповнювалися новими суддями з моменту завершення добору 2013 року.

Тож вже 3 квітня 2017 року було оголошено новий добір суддів на 600 вакантних посад, що і було складовою судової реформи. Це при тому, що в резерві на той час уже були кандидати на посаду доборів 2012 і 2013 років.  

— Чому вони не реалізували своє право зайняти посаду судді до цього?

— Зокрема тому, що державою не оголошувалися відповідні конкурси для поповнення кадрового складу.

За графіком, добір 2017 мав повністю завершитися щонайменше 30 липня 2019 року. Та за час його проведення кадрова нестача суддів значно зросла. Так, з 600 вакантних посад, заявлених від початку, станом на осінь 2019 року їх кількість — вже близько 2000. З часом динаміка кадрового голоду продовжує зростати, адже судді продовжують звільнятися.

— В чому причина такої динаміки кадрової нестачі суддів?

— По-перше — навантаження. Його збільшення спочатку було зумовлено певними змінами у процесуальному законодавстві: запровадження інституту слідчого судді, встановлення судового контролю за застосуванням до особи запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, домашнього арешту.

Відповідно, судова система потребувала додаткового кадрового складу, однак наразі навпаки продовжує зменшуватися. Це пропорційно впливає на навантаження кожного судді та якість правосуддя.

Варто розуміти, що суб’єктом судової гілки влади є людина, а не робот. Людина принципова та відповідальна, вимоглива до себе, передусім щодо доброчесності та справедливості. Закон і суспільство ставить до особи судді саме такі вимоги.

Працювати ж в умовах такого навантаження судді нестерпно. Уявіть, що він не може своєчасно розглянути справу через банальний брак часу — в день доводиться призначати по 20 судових засідань. 24/7 він змушений мотивувати прийняті судові рішення. Особисто я знаю чимало суддів, які пішли у відставку саме з цих причин.

Щодо розблокування добору

Наразі процедура завершення добору 2017 щодо частини кандидатів триває. До їх числа входять ті, хто на момент участі мали 3-річний стаж роботи помічником судді — їх кількість сягає близько 270. Конкурсні процедури щодо них фактично завершилися зарахуванням їх до резерву ВККСУ.

Наразі ВРП відповідно до ч. 18 ст. 79 Закону «Про судоустрій та статус суддів» розглядає питання про їх призначення на посаду, після чого, в разі його ухвалення, будуть внесені відповідні подання Президентові. Загальна кількість кандидатів, щодо яких зараз ця процедура триває, поповнилася минулими доборами 2012 і 2013 років — 457 осіб. Тому невдовзі судова система відчує приплив нових кадрів.

Та боюся, що Феміда, якій фактично накинули петлю на шию, а на інший кінець мотузки прив’язали камінь і кинули на дно океану, навряд чи відчує полегшення. Бо нагальною залишиться проблема забезпечення громадянам доступу до правосуддя та права на справедливий суд. А наразі в деяких судах України правосуддя не здійснюється взагалі — знову ж, через відсутність суддів. При цьому левова частина скарг до ЄСПЛ проти України пов’язана саме з цими проблемами.

Все зазначене вимагає вжиття негайних, вже невідкладних заходів. Поповнення судової системи 457 новими кадрами не вирішить проблему кадрового голоду, бо конкурсу щодо них у 17-ти судах України не відбулося, а в деяких судах навіть не відкривалися вакансії.

— У чому полягає проблема подолання кадрової кризи?

— Через ситуацію, яка склалася з неможливістю формування нового складу ВККСУ, добір 2017 щодо іншої частини кандидатів зупинений.

367 кандидатів — це діючі фахівці, які є безпосередніми заручниками такого стану судової гілки влади. І усвідомлюють критично негативний вплив проблеми на якість судочинства та забезпечення справедливого судового розгляду загалом.

Саме тому необхідність забезпечення завершення добору 2017 призначеннями є вкрай гострою. Та при цьому проблема кадрів, на жаль, залишиться відкритою.

—З моменту оголошення добору 2017 пройшло більше 3 років, проте він досі не завершений. Який може бути вихід із цієї ситуації?

— Системним. Наразі таким є лише 1 вихід — необхідність прийняття відповідних змін до Закону «Про судоустрій та статус суддів» щодо процедури формування нового складу ВККСУ, яка зможе бути реалізована в реаліях правового вакууму, щоб «не наступити на одні й ті самі граблі».

Для оперативного завершення процедури в частині 367 кандидатів необхідно прописати спеціальну процедуру щодо добору 2017, зокрема, передбачити залучення на умовах аутсорсингу до перевірки письмових робіт Національну школу суддів.

— Чим це обґрунтовується?

— По-перше, наразі Закон «Про судоустрій та статус суддів» містить строки завершення новою ВККС оголошеного добору протягом двох місяців з дня формування нового складу. Збільшення таких строків є недоцільним через кричущий дефіцит кадрів.

По-друге, з урахуванням низки накопичених завдань, які постануть перед ВККС після її формування, важко буде зосередитися виключно на завершенні добору 2017. Тож залучення НШСУ буде доречним.

По-трете, без його залучення новосформованій ВККС важко буде впоратися і з перевіркою робіт на старті своїх повноважень. Причина — це будуть здебільшого новообрані члени, які потребуватимуть, як мінімум, часу їх реалізації.

НШСУ ж — це орган, який фактично проводив навчання кандидатів за певною програмою та стандартами. Тому залучення їх буде відповідати стандартам спеціальної підготовки та матиме об’єктивність, співмірну з метою її проведення.

У деяких же кандидатів нашої частини добору є побоювання щодо об’єктивності можливого оцінювання наших робіт саме НШСУ.

— Чому?

 Річ у тім, що при складанні нами підсумкових робіт вбачався суб’єктивний підхід до їх оцінювання. В результаті деякі отримали необґрунтовано низький бал. Щоб такої суб’єктивності не було, треба передбачити комісійний підхід до оцінювання та виведення середнього балу. Той же може окремо підлягати перевірці та затвердженню ВККС.

До речі, зазначу, що необхідність внесення всіх гаданих змін до Закону «Про судоустрій та статус суддів» необхідний лише для часткового подолання кадрової кризи.

Така практика вже є сталою. Від початку реформи такі спецпроцедури вносилися до Закону, зокрема, щодо скороченого терміну спецпідготовки кандидатів із трирічним стажем помічника судді для кандидатів, зарахованих до резерву за результатами доборів 2012, 2013 року. Закон надав їм право на повторний іспит разом із кандидатами добору 2017, вже на більш складних умовах. Навіть наразі в кулуарах парламенту ходить законопроєкт, який розвантажує процедуру добору з числа кандидатів, які пройшли оцінювання чи брали участь у конкурсі на посаду судді ВС.

— Кандидати звертали увагу влади на цю проблему? Які заходи вживалися з їх боку?

— За період добору 2017, враховуючи досвід минулих, досі не реалізованих, ми розуміли, що після зміни влади змін зазнає і розпочата судова реформа. Тому в кінці травня 2019 року ми зверталися з відкритим листом до Президента для висвітлення проблеми.

Після означеної владою нової реформи, пов’язаної з перезавантаженням діючої на той час ВККС та скороченням числа суддів ВС, ми зверталися до Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, головою якого на той час була пані Венедіктова Ірина. Ми намагалися розкрити проблему завершення добору, яка стане нагальною в разі припинення повноважень ВККСУ без встановлення певного перехідного періоду.

Пропонували внести відповідні правки до законопроєкту № 1008, встановивши перехідний період для ВККС щодо залишення за комісією повноваження про «виключно прийняття рішень та здійсненням дій, направлених на закінчення стадій визначення результатів кваліфікаційного іспиту та зарахування кандидатів на посаду судді до резерву на заміщення вакантних посад судді, визначення їх рейтингу, оприлюднення списку кандидатів на посаду судді, включених до резерву та рейтингового списку, на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у межах процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17».

Та альтернативну правку: «Вища кваліфікаційна комісія суддів України протягом двох місяців з дня формування її нового складу, завершує процедуру добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17. Інші процедури, які були розпочаті Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до набрання чинності цим Законом, продовжуються новим складом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, утвореної відповідно до цього Закону».

Так, у листопаді 2019 року набув чинності Закон № 193-ІХ з урахуванням поправки в альтернативному варіанті.

Оскільки добір 2017 проводиться за підтримки Програми USAID «Нове правосуддя», Українсько-канадського проєкту «Підтримка судової реформи в Україні» та Проєкту Ради Європи «Підтримка впровадженню судової реформи в Україні», паралельно ми зверталися до них. Наголошуючи при цьому на якості профпідготовки кандидатів, адже судова реформа отримала чимало схвальних відгуків міжнародних експертів та справді була проведена на високому рівні. Наголошували і на шалених витратах іноземних партнерів та бюджету України на організацію та проведення добору.

— Це скільки?

За офіційною інформацією НШСУ, на підготовку 1 кандидата було витрачено близько 101 378, 00 грн. Окрім цього, на час спецпідготовки кандидати отримували стипендію в розмірі посадового окладу помічника судді місцевого суду.

Можна приблизно підрахувати, скільки держава витратила коштів, не говорячи вже про інші процедури добору, та оцінити, які витрати держави фактично нівелюються блокуванням його завершення.

Подальші перешкоди у формуванні ВККС внаслідок неможливості дотримання процедури перед Комітетом ВРУ з питань правової політики ми також висвітлювали проблему та пропонували розв’язання шляхом тимчасової передачі повноважень виключно в частині завершення добору Вищій раді правосуддя. Наводили можливість практичної реалізації шляхом внесення відповідних змін до законодавства.

В результаті спілкування з представниками влади, а також з членами ВПР під час круглого столу 12 лютого 2020 року за участі ВРП, кандидати вже розуміли, що такі зміни прийняті не будуть, а  суспільству все ж доведеться чекати на формування нової ВККС.

Тепер розуміємо, що найближчим часом ВККС сформована не буде. Для її формування необхідним є прийняття змін до Закону щодо процедури формування ВККС, проєкту якого навіть немає. Кажуть, такий проєкт незабаром з’явиться. В подальшому для його прийняття також необхідний певний час. З урахуванням літнього періоду (канікули ВРУ) це може відкластися щонайменше до осені.

Враховуючи все зазначене, важко сказати, на чию підтримку ми розраховуємо. Можливо, не варто ставити питання саме так, адже підтримка потрібна не самим 367 кандидатам — добір 2017 рано чи пізно завершиться. Та його своєчасність впливає на якість правосуддя. Певно, що такі дії залежать від законодавчої ініціативи, очільників влади, того ж Комітету ВРУ з питань правової політики, депутатів, Президента.

— 367 кандидатів на посаду судді вже не один рік чекають на перевірку їхніх знань. Чи не розглядаєте ви це як додаткову перевірку часом? Чи не передумали ставати суддею?

 Різні думки з цього приводу виникають. Якби я від початку усвідомлювала, що він розтягнеться на роки, то навряд чи наважилася б брати у ньому участь.

Моїм мотивом стати суддею були прагнення зробити свій внесок у розвиток судочинства, що, на мій адвокатський погляд, мало певні штампи. Особливо щодо розгляду кримінальних справ, оцінки доказів у кримінальних справах, забезпечення принципу презумпції невинуватості, змагальності сторін, а не «як скаже прокурор». Будучи захисником у судових процесах, я постійно зустрічалася з проблемою обвинувального ухилу суддів, не готових відокремити себе від старої моделі судочинства.

На жаль, і нині існують судді, які скоріше «витягнуть» справу без належних доказів вини, ніж винесуть виправдовувальний вирок. Саме такі розчарування у справедливому судовому розгляді й спонукали мене стати суддею. І, чесно кажучи, під час спецпідготовки у Харківському відділенні Національної школи суддів України я мала безліч сумнівів. Та згодом все більше переконувалася, що все ж на правильному шляху. Так це чи ні, я зможу зрозуміти лише ставши суддею.

Історія

Декілька років тому я захищала обвинуваченого за ст. 125 КК України. Суд досліджував показання свідка, який був товаришем для мого підзахисного та потерпілого. Оголосивши перерву, головуючий сказав мудрі слова: «Люди, що ж ви робите? Ви розумієте, що наразі найтяжче саме свідку, бо він має розірватися між вами обома, поки ви згадуєте, чому що били один одному обличчя». Після цього я попросила його дати 10 хвилин перерви. В результаті, обвинувачений та потерпілий примирилися — провадження було закрите. Головуючий тоді був для мене взірцем своєю емпатією до людей та мудрістю. Саме таке рішення для всіх учасників процесу було справедливим. З плином часу ця історія продовжує жити в моїх спогадах, і поки мій намір стати суддею залишається незмінним.

—Чи не може розглядатися ситуація із блокуванням конкурсу як позбавлення права кандидатів на посади суддів на професію?

— Для участі кандидатів у доборі покладено чимало зусиль. Не тільки самих кандидатів, але й їх сімей. Вони пройшли крізь фільтр численних прозорих процедур, визначених Законом.

На момент спецпідготовки їх позбавили можливості працювати, бо таке навчання для левової частини кандидатів було пов’язано із тимчасовою зміною місця проживання. Особисто я для проходження підготовки зупинила свою адвокатську діяльність, фактично відмовилася від напрацьованих за 10 років незалежної професійної діяльності клієнтів, вимушена була переїхати проживати до Харкова, винаймаючи там житло. Тим часом в Кременчуці на мене чекала родина з 8-річним сином. Так можна сказати про кожного кандидата, кожен із нас поклав частину долі для завершення ним процедури добору — був обмежений в участі у вихованні дітей, втратив клієнтів, звільнився з роботи чи просто втратив час. На жаль, є також кандидат, якого з нами вже нема!

Відповідно до опублікованого ВККСУ орієнтовного графіку добору, він мав завершитися до кінця липня 2019 року. Вже майже на рік фінал забарився. Щонайменше до кінця 2020 року можна сміливо розраховувати на його продовження.

Та все ж розглядати це, як позбавлення права на професію зараз не можна, бо щодо 367 кандидатів ще не завершено низку процедур, встановлених Законом: не визначено результати кваліфікаційного іспиту, не сформовано рейтинг, не зараховано до резерву, не рекомендовано до призначення на посаду судді.

Тому наразі ми не маємо навіть легітимних очікувань, на реалізацію яких можемо сподіватися.

Do you have an interesting idea for an event?