КИЇВ – 15 квітня 2020 року. Нещодавно ми розпочали спільний проєкт із The Page для допомоги бізнесу. Упродовж тижня ми транслюватимемо відповіді на ключові запитання, які хвилюють його власників. Раз на тиждень – спеціальні вебінари для діалогу бізнесу з юристами. Отже, питання 1, «Як оскаржити постанову кабміну 255, що прямо суперечить статті 24 Конституції, вводячи дискримінацію за віком?». Відповідь надав старший юрист AVELLUM Дмитро Коваль.

– З метою боротьби з COVID-19, на початку квітня Кабмін ввів суворі заборони, спрямовані на обмеження свободи пересування. Деякі з цих заборон стосуються лише окремих вікових груп населення – до 14 та від 60 років.

Зокрема, особам до 14 років наразі заборонено знаходитись в громадських місцях без супроводу повнолітніх. Щодо людей віком від 60 років, вони зобов’язані залишатися вдома, за винятком двох випадків (якщо вони працевлаштовані на об’єктах критичної інфраструктури або у них відсутні піклувальники).

Чи не суперечать обмеження для окремих вікових груп законодавству України?

Звичайно, в контексті надзвичайної ситуації, викликаної COVID-19, встановлення обмежень стосовно групи осіб за ознакою віку може бути виправданим.

Однак, такі обмеження дозволяються тільки коли вони є належними та необхідними задля досягнення обґрунтованої мети, в такому випадку – збереження життя і здоров’я громадян.

Для того, щоб оцінити належність та необхідність таких обмежень, варто проаналізувати, яким чином коронавірус впливає на життя та здоров’я окремих вікових категорій українців.

Дійсно, найвища смертність в Україні станом на 4 квітня спостерігалась у двох вікових групах - 50-60 років та 60-70 років. Проте, відповідно до динаміки поширення коронавірусу в Україні станом на 31 березня переважна більшість – 74,5 % хворих на COVID-19 – особи зовсім інших вікових категорій – від 20 до 60 років.

Виходячи зі статистики, інші вікові категорії також мають високий рівень смертності та захворюваності, проте аналогічних обмежень щодо них вжито не було. Ба більше, категорії осіб, які згідно з даними ВООЗ належать до групи найвищого ризику за станом здоров’я (підвищений кров’яний тиск, цукровий діабет, хронічні легеневі хвороби тощо) взагалі залишилися поза увагою уряду та не мають жодних додаткових обмежень.

Зважаючи на ці обставини, необхідність обмежень за віком до осіб до 14 років та від 60 років є досить суперечливою.

Варто також зазначити, що у більшості європейських країн обмеження свободи пересування стосуються всього населення однаковою мірою, без додаткових обмежень щодо певних вікових категорій.

Це також демонструє, що за наявності менш суворих заходів, наш уряд обрав підхід боротьби з COVID-19 з найбільш жорсткими заходами до певної групи населення без достатніх підстав.

Правові підстави для оскарження

Заборона обмежень за ознакою віку встановлюється:

— Cт. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;

— Ст. 24 Конституції України;

— Законом України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні” та іншими нормами міжнародного та національного права.

Способи захисту порушених прав

Особи вказаних вікових груп мають право оскаржити обмеження стосовно них як такі, що є дискримінаційними, трьома наступними способами.

По-перше, є можливість звернутись з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва щодо визнання незаконною Постанови Кабміну № 255. Однак, варто враховувати, що така справа може розглядатись в суді впродовж тривалого часу.

По-друге, зі скаргою можна також звернутись безпосередньо до Кабміну. Таке звернення має бути розглянуте впродовж 30 днів, але може не принести бажаного результату.

По-третє, засобом захисту порушених прав може бути звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, який здійснює контроль за дотриманням принципу недискримінації органами державної влади.