КИЇВ — 07 квітня 2020 року. Через пандемію Олімпійські ігри 2020 було перенесено на наступний рік. Ми зупинили свій вибір на водних видах спорту, які включені до програми літніх ігор і проаналізували окремі аспекти спортивних спорів. Допомогла нам це зробити Ганна Гніздовська, к.ю.н., адвокатка, керуюча партнерка Адвокатського об’єднання «Юріс Феррум». 

За мотивами вебінару.

Міжнародні спортивні організації роблять все можливе, щоб мінімізувати наслідки переносу Олімпійськиї ігор. Міжнародна федерація плавання (ФІНА) не є винятком. До її юрисдикції відносяться водні види спорту, зокрема, плавання, стрибки у воду, високі стрибки у воду, водне поло, синхронне плавання, плавання на відкритій воді.

Наразі ФІНА нараховує 209 членів — національних федерацій на п’яти континентах.

До складу ФІНА входять юрисдикційні органи, які розглядають та вирішують спортивні спори, у тому числі, пов’язані з проведенням змагань. Структура юрисдикційних органів виглядає наступним чином:

1) FINA Judicial Panel (Судова колегія ФІНА). Вона підрозділяється на три колегії (6 членів в кожній) залежно від категорії спору:

— Doping Panel (Колегія з допінгу) — розглядає справи, пов’язані з порушенням допінгових правил;

— Disciplinary Panel (Дисциплінарна колегія) — розглядає справи, пов’язані з порушенням дисциплінарних правил;

— Ethics Panel (Колегія з етики) — розглядає справи, пов’язані з порушенням спортивної етики (зокрема, Кодексу поведінки спортсмена);

— Міні-палата (3 члени).

2) FINA Executive Director (Виконавчий Директор) — розглядає апеляції на рішення Судової колегії ФІНА.

3) FINA Executive Committee (Виконавчий Комітет) — розглядає інші спори, не пов’язані з дисципліною, допінгом і етикою як орган І інстанції.

4) FINA Bureau (Бюро ФІНА) — розглядає апеляції на рішення Виконавчого Комітету, а також спори між членами ФІНА (федераціями держав) та індивідуальними членами ФІНА.

Спортивний арбітражний суд (м. Лозана) не входить до структури юрисдикційних органів ФІНА, оскільки є незалежним судовим органом. Проте у Конституції ФІНА (2013-2017 р.р.) він вказаний як вища інстанція для оскарження рішень Судової колегії Фіна та Бюро ФІНА.

Одними з найпоширеніших видів спортивних спорів, що розглядаються органами ФНІА, є допінгові спори. Процедура їх розгляду регулюються Антидопінговими правилами ФІНА (FINA Doping Сontrol Rules, FINA Congress on 19 July 2019), відповідно до норм яких допінговими порушеннями вважаються:

— Наявність забороненої субстанції або її метаболітів або маркерів у пробі спортсмена;

— Використання або спроба використання спортсменом забороненої субстанції або забороненого методу;

— Відмова від збору проб або неявка для збору проб;

— Неподання інформації про місцезнаходження;

— Фальсифікація або спроба фальсифікації в будь-якій частині допінг-контролю;

— Володіння забороненою субстанцією або забороненим методом;

— Розповсюдження або спроба розповсюдження будь-якої забороненої субстанції або будь-якого забороненого методу;

— Призначення або спроба призначення спортсмену в змагальний період та поза змаганнями забороненої субстанції або забороненого методу;

— Навмисна співучасть, поєднана з порушенням антидопінгового правила;

— Заборонена співпраця.

Розглядаючи допінгові спори, ФІНА виносить рішення, які створюють відповідну практику в подальшому. Фактично, формуються правові позиції, які можна використовувати при підготовці для захисту спортсмена не лише в органах ФІНА та водних видах спорту, а й в інших міжнародних спортивних організаціях з інших видів спорту.

До таких можна віднести справу Райан Наполеон проти ФІНА (2010 р.), яка розглядалася спочатку у Допінговій колегії, а потім була оскаржена спортсменом до САС (м. Лозана). Суть спору полягала у тому, що в пробі спортсмена (австралійського пловця) знайшли заборонений препарат формотерол, який входив до списку заборонених ВАДА субстанцій 2009-2010 р.р. Р. Наполеон факт наявності забороненої речовини визнав, проте мотивував це помилкою. У нього та в його батька була астма, і спортсмен помилково скористався інгалятором батька, в який входила заборонена речовина.

Вивчивши надані спортсменом докази, Допінгова колегія ФІНА вирішила, що ступінь обережності Р. Наполеона була меншою, ніж та, яка очікується від елітного спортсмена, який повинен бути пильним з метою забезпечення дотримання антидопінгових правил. Було прийняте рішення про дискваліфікацію строком на три місяці. САС частково змінив рішення, залишивши дискваліфікацію строком на три місяці, але змінивши дату її початку на більш ранню, щоб надати спортсмену можливість брати участь у змаганнях та скоротити час, який було витрачено на зайві тимчасові затримки. Таким чином було в повній мірі враховано інтереси спортсмена.

Вказана справа мала значення у контексті того, що наявність або відсутність вини у діях спортсмена впливає лише на скорочення строків дискваліфікації, проте не звільняє від відповідальності.